Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.06.2019 року у справі №804/15395/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2019 року

Київ

справа №804/15395/15

адміністративне провадження №К/9901/12492/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 (головуючий суддя - О.М. Турова)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 (головуючий суддя - М.М. Гімон, С.Ю. Чумак, І.В. Юрко)

у справі № 804/15395/15

за позовом ОСОБА_1

до Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.08.2015 № 48-о про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора П`ятихатського відділення Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у зв`язку із відмовою працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора П`ятихатського відділення Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.08.2015 по день ухвалення судового рішення, а також стягнути з відповідача на користь позивача 2 500, 00грн. в рахунок компенсації моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що її звільнення відбулося з порушенням приписів статей 32, 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки їй надавалося попередження про переведення на іншу посаду у зв`язку із реорганізацією Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області або про наступне звільнення із займаної посади згідно з пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці). В чому саме полягають зміни істотних умов праці за посадою позивачки та причини, які унеможливлюють подальшу роботу за цією ж посадою, в означеному попередженні не вказувалося. Також в ньому не було вказано і вакантні посади, які пропонуються ОСОБА_1 Такі посади були запропоновані позивачці лише через два місяця і 24 дня після попередження про наступне вивільнення. Однак, це були посади в іншій місцевості, а саме: у місті Верхньодніпровську, а не в П`ятихатському відділенні Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, де працювала ОСОБА_1 . Зважаючи на наведене, а також на те, що позивачка постійно проживає в місті П`ятихатки і 15.07.2015 нею було подано заяву про переведення на посаду головного державного інспектора П`ятихатського відділення Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яка фактично залишилась не розглянутою, ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих посад у зв`язку із чим була звільнена з займаної посади оскаржуваним наказом від 06.08.2015 №48-о. Також позивачка вказувала на те, що внаслідок проведеної реорганізації не тільки не було скорочено кількість штатних одиниць П`ятихатського відділення, а навіть відбулося їх збільшення на 3 штатні одиниці, з огляду на що взагалі не зрозуміло з яких підстав слід було переводити її в місто Верхньодніпровськ. Враховуючи, що Верхньодніпровська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була реорганізована шляхом приєднання до Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, при цьому остання є правонаступником реорганізованої, позивачка підлягає поновленню на займаній посаді правонаступником. У зв`язку із незаконним звільненням на користь позивачки згідно частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України має бути стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, а також моральна шкода у сумі 2 500, 00грн., спричинена моральними стражданнями та переживаннями через незаконне звільнення, втрату налагоджених життєвих зв`язків, позбавлення права на працю та перебування у скрутному фінансовому становищі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 06.08.2015 №48-о про звільнення ОСОБА_1 06.08.2015 з посади головного державного інспектора П`ятихатського відділення Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у зв`язку із відмовою працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці згідно пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора П`ятихатського відділення Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з 06.08.2015. Зобов`язано Верхньодніпровську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (з відповідними змінами та доповненням), за період з 07.08.2015 по 14.12.2015. Стягнуто з Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 2 500, 00грн. в рахунок компенсації моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 постанову суду першої інстанції змінено. В абазі третьому резолютивної частини постанови суду першої інстанції слова та цифри «з 06 серпня 2015 року» змінено на слова та цифри «з 07 серпня 2015 року». Абзац 4 резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: «Стягнути на користь ОСОБА_1 з Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13 821, 24 грн. з утриманням податків та обов`язкових платежів і з урахуванням раніш виплачених сум». В іншій частині постанову суду залишено без змін.

5. При прийнятті рішень, суди попередніх інстанцій виходили з незаконності спірного наказу, оскільки скорочення чисельності та штату працівників фактично не відбулося, а реорганізацію відповідач використав як привід для зміни істотних умов праці працівника без його згоди, запропонувавши позивачу змінити місце роботи, при цьому скористався його відмовою для незаконного звільнення. Поновляючи позивача на роботі з дня звільнення, суд зобов`язав відповідача здійснити нарахування середнього заробітку за час прогулу та стягнув моральну шкоду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі відповідач просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

7. Посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позиція інших учасників справи

8. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.09.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

10. Ухвалою Верховного Суду 24.06.2019 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працювала в органах державної податкової служби з 19.11.1993.

12. З 01.07.2013 призначена в порядку переведення на посаду головного державного інспектора П`ятихатського відділення Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з робочим місцем у місті П`ятихатки.

13. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» Верхньодніпровська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була реорганізована шляхом приєднання до Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

14. 12.05.2015 ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням, в якому зазначалося, що з метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», керуючись Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, наказів Міністерства доходів і зборів України від 15.09.2014 №10 «Про реорганізацію головних управлінь Міндоходів в окремих областях», від 25.09.2014 №2113-о «Про уповноваження голів комісій», наказів Державної фіскальної служби України від 12.09.2014 №129 «Про затвердження типових структур територіальних органів Державної фіскальної служби», від 25.09.2014 №619-о «Про надання повноважень», від 05.11.2014 №245 «Про затвердження чисельності працівників окремих державних податкових інспекцій головних управлінь Державної фіскальної служби», наказів Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 22.04.2015 №1 «Про введення в дію структури Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області», від 08.05.2015 №2 «Про введення в дію штатного розпису на 2015 рік Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області» адміністрація Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області попереджає про переведення позивачки на іншу посаду у зв`язку з реорганізацією Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області або про наступне звільнення із займаної посади 15.07.2015 згідно з пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України. Пропозиції щодо наявних вакантних посад у структурі територіальних органів Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області будуть запропоновані протягом двох місяців апаратом Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

15. 15.07.2015 позивачка поштою направила заяву на ім`я начальника Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій просила призначити її в порядку переведення на посаду головного державного інспектора П`ятихатського відділення Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з 15.07.2015. Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення вказана заява була отримана відповідачем 21.07.2015. Відповіді на цю заяву позивачка не отримала.

16. 06.08.2015 позивачу були запропоновані посади: головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області; головного державного інспектора координаційно-моніторингового відділу Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області; головного державного інспектора відділу ІТ Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з робочим місцем у місті Верхньодніпровську. Бурлак О.Г. від запропонованих посад з переведенням в іншу місцевість відмовилась.

17. Наказом Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 06.08.2015 №48-о ОСОБА_1 була звільнена 06.08.2015 з посади головного державного інспектора П`ятихатського відділення Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у зв`язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці згідно пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України.

18. Згідно штатного розпису Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на 2015 рік та Переліку працівників П`ятихатського відділення Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції з додатковими поясненнями вбачається, що до реорганізації у П`ятихатському відділенні обліковувалися та фактично працювали на 3 посадах головних державних інспекторів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та існувало ще 3 посади головних державних ревізорів-інспекторів. При цьому шляхом порівняння структури та штатного розпису реорганізованої Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зі структурою та штатним розписом Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області судом встановлено, що реорганізація податкової інспекції не супроводжувалась скороченням штату працівників. В тому числі не відбулося скорочення штату і в П`ятихатському відділенні, де працював позивач. Навпаки відбулося збільшення штатних одиниць П`ятихатського відділення з 6 до 9.

19. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач оскаржила його до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

20. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

21. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

22. Також положеннями вказаної статті встановлено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

23. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

24. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України).

25. Згідно із статтею 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

26. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

27. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

28. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

29. Порядок вивільнення працівників встановлений статтею 492 Кодексу законів про працю України, відповідно до приписів якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

30. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

31. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 06.08.2015 (день звільнення з займаної посади) було запропоновано переведення на наступні посади: головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з робочим місцем у місті Верхньодніпровську; головного державного інспектора координаційно-моніторингового відділу Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з робочим місцем у місті Верхньодніпровську; головного державного інспектора відділу ІТ Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з робочим місцем у місті Верхньодніпровську.

33. Враховуючи те, що ОСОБА_1 працювала на посаді головного державного інспектора П`ятихатського відділенні Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з робочим місцем в місті П`ятихатки, фактично позивачу було запропоновано переведення на роботу в іншу місцевість, що можливе лише за згодою працівника.

34. При цьому з матеріалів справи вбачається, що після реорганізації Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області фактично структурний підрозділ позивача залишився в тій же місцевості, де працювала позивач.

35. Крім того, судами встановлено, і зазначена обставина не спростована відповідачем, що в попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_1 не зазначено жодних істотних умов праці, що будуть змінені, що є порушенням прав працівника, адже особа не може встановити чи перешкоджатимуть такі нові умови здійсненню нею своїх трудових функцій.

36. Відповідно до штатного розпису Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на 2015 рік, скорочення штату працівників у результаті реорганізації не відбулося, а навпаки, відбулося збільшення чисельності на три одиниці.

37. В обґрунтування правомірності оскаржуваного наказу відповідач зазначив, що у зв`язку з раціоналізацією робочих місць відбулася зміна таких істотних умов праці, як найменування посад та розміри оплати праці.

38. Згідно з пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

39. Однак, судами встановлено, і зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, ОСОБА_1 не заперечувала проти зміни істотних умов праці, а навпаки 15.07.2015 звернулася до відповідача з заявою про призначення її в порядку переведення на посаду головного державного інспектора реорганізованого П`ятихатського відділення Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яка була отримана 21.07.2015 уповноваженою особою, проте жодного рішення відповідачем з вказаного питання не прийнято.

40. Враховуючи сукупність викладених обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність наказу Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 48-о від 06.08.2015, оскільки підстав для припинення відповідачем трудового договору із відповідачем з підстав, визначених пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України не було.

41. Належним способом поновлення порушеного права ОСОБА_1 є її поновлення на посаді, з якою відбулося звільнення позивача.

42. Доводи відповідача щодо відсутності законних підстав відшкодування ОСОБА_1 коштів за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2015 по 23.10.2015 року, оскільки остання штучно затягувала процес оскарження наказу про звільнення, судом відхиляються, адже відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

43. Жодних виключень щодо виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу закон не містить.

44. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування на її користь 2 500,00 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, суд зазначає наступне.

45. Згідно статті 237? Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

46. Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

47. Судами встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_1

48. При цьому, як зазначала позивачка, спричинена їй моральна шкода через її незаконне звільнення виявилася у моральних стражданнях та переживаннях через порушення відповідачем її законних прав та інтересів, гарантованих Конституцією України та чинним законодавством, в частині її права на працю, що призвело до втрати налагоджених життєвих зв`язків, через що вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також призвело до погіршення стану її здоров`я.

49. Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування завданої моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Викладені в касаційні скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

51. Суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

52. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

53. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

55. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

56. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

57. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

1. Касаційну скаргу Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 у справі № 804/15395/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк