Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року

Київ

справа №562/1156/17

адміністративне провадження №К/9901/23068/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовська К.С. від 04.07.2017 у справі №562/1156/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В березні 2017 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірними дій відповідача у здійсненні перерахунку розміру призначеної пенсії. Просила зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити їй пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, у розмірі 70 % суми заробітної плати вказаної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області № 04-139/17 від 31.01.2017, починаючи з 01 грудня 2016 року, без обмеження граничного розміру пенсії.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27.04.2017 позов задоволено.

Зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, у розмірі 70 % суми заробітної плати вказаної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області № 04-139/17 від 31.01.2017 починаючи з 01 грудня 2016 року , без обмеження граничного розміру пенсії.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області скасовано. Прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувату постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обгрунтовано тим, що з 13 березня 2003 року отримувала пенсію по вислузі років як працівник освіти. 03 серпня 2016 року їй було призначено пенсію по втраті годувальника. Так, як її чоловік працював суддею, тобто на посаді яка прирівняна до посад державної служби, 09 лютого 2017 року звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника відповідно до ЗУ «Про державну службу« від 16 грудня 1993 року у розмірі 70 % суми заробітної плати померлого годувальника. Посилається на п. 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" та вказує, що її чоловік мав достатній стаж для призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу".

Дослідивши доводи касаційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 13 березня 2003 року отримувала пенсію за вислугою років як працівник освіти.

03 серпня 2016 року їй було призначено пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" №1058.

Вважаючи, що має право з 01 грудня 2016 року на пенсію по втраті годувальника (як дружина померлого судді) відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в розмірі 70% суми заробітної плати працюючого судді, без обмеження граничного розміру пенсії, позивач 09.02.2017 звернулася до відповідача з заявою про призначення даного виду пенсії.

Листом від 07.04.2017 №П-18 позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника з застосуванням Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-Х11 було відмовлено з підстав, що після 01.05.2016 пенсія по втраті годувальника згідно Закону України "Про державну службу" № 889 не призначається.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на день смерті чоловіка мала право на переведення на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, оскільки чоловік позивача мав стаж роботи на посадах, прирівняних до посад державної служби, більше 20 років.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після 01.05.2016 пенсія по втраті годувальника згідно Закону України "Про державну службу" не призначається.

Колегія суддів дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї є чоловік, дружина, батько, мати якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку.

Встановлено, що позивачу як дружині померлого судді 03 серпня 2016 року відповідно до вимог передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначено пенсію по втраті годувальника.

Відповідно до ч. 10,11 ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ в редакції від 01.01.2014 року, яка прийнята на підставі закону від 27.03.2014 року № 1166-VI встановлено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї годувальника, які були на його утриманні призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування а до 01.01.2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування а на двох і більше членів сім'ї 90%. (далі Закон № 3723-ХІ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що, звернувшись 09.02.2017 до відповідача із заявою про призначення їй пенсій по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, тобто фактично просила перевести її з одного виду пенсії на інший.

Проте 10.12.2015 Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про державну службу", який набув чинності з 01.05.2016 (далі Закон № 889-VIII) . Вказаний Закон є чинним на час звернення до органу ПФУ із відповідною заявою.

Відповідно до розділу XI Прикінцеві та перехідних положень зазначеного Закону визнано такими, що втратили чинність Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 цього розділу передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 цього розділу передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відтак Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ із наступними змінами втратив чинність крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" призначається саме особам, які відповідають вимогам, переліченим в пунктах 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889. Право на призначення пенсії по втраті годувальника Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 889 не передбачено.

Проте, судами встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_5 на момент смерті працював на посаді голови Здолбунівського районного суду Рівненської області. Останньому пенсія згідно Закону України "Про державну службу" № 3723 не призначалась.

Окремо слід зазначити, що пенсія позивача по втраті годувальника - члена сім"ї померлого годувальника безпосередньо пов"язана з правом на пенсію саме померлої особи, що мала на утриманні інших непрацездатних осіб, а тому призначення пенсії, так само, як і переведення на пенсію, яка померлому годувальнику не призначалася, є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду