Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №826/20088/16

адміністративне провадження №К/9901/2746/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства «Київблагоустрій» про визнання протиправним та скасування доручення від 31 березня 2016 року № 127/03-16 та визнання протиправними дій за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів Собківа Я.М., Петрика І.Й., Сорочка Є.О. від 13 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства «Київблагоустрій», в якому просив:

визнати протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради щодо видачі 31 березня 2016 року комунальному підприємству «Київблагоустрій» доручення про вжиття заходів шляхом демонтажу самостійно встановлених елементів благоустрою в разі відсутності проектно-дозвільної документації на розміщення будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

визнати протиправним та скасувати доручення від 31 березня 2016 року № 127/03-16 про вжиття заходів шляхом демонтажу;

визнати протиправними дії КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської місткої ради (Київської міської державної адміністрації) щодо проведення демонтажу та знесення нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на надані ОСОБА_2 документи, що підтверджують його право власності на капітальну споруду за адресою: АДРЕСА_1, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав доручення № 127/03-16 від 31 березня 2016 року КП «Київблагоустрій» про вжиття заходів шляхом демонтажу відповідно до вимог чинного законодавства самостійно встановлених елементів благоустрою в разі відсутності проектно-дозвільної документації на розміщення, в тому числі належної ОСОБА_2 будівлі, розташованої за вказаною адресою.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано доручення № 127/03-16, видане Департаментом міського благоустрою та захисту природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) КП «Київблагоустрій» 31 березня 2016 року про вжиття заходів шляхом демонтажу відповідно до вимог чинного законодавства самостійно встановлених елементів благоустрою в разі відсутності проектно-дозвільної документації на розміщення павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

визнано протиправними дії КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської місткої ради (Київської міської державної адміністрації) щодо проведення демонтажу та знесення нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надав належних та допустимих доказів того, що вказана будівля належить до тимчасових, тобто є малою архітектурною формою, а також не довів належними та допустимими доказами, що винесений припис направлявся ОСОБА_2 та був доведений до його відома. На цій підставі суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість та незаконність дій щодо демонтажу та знесення нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року апеляційна скарга Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано.

Задовольняючи апеляційну скаргу, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що у ОСОБА_2 відсутнє зареєстроване в установленому порядку право власності/користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений ним об'єкт нерухомого майна; відсутні будь-які дозвільні документи на проведення будівельних робіт, тощо, тобто відсутня документація, яка б давала змогу ідентифікувати вказану нерухомість та встановити можливість визначення її фактичного місцезнаходження, а тому, на думку апеляційного суду, визначити чи встановити природу виникнення спірного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, неможливо.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведене рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про те, що спірна будівля належить до малих архітектурних форм, а також не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам того, що об'єкт будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2

Від Департаменту міського благоустрою та збереження природнього середовища виконавчого органу Київської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому вказується на необґрунтованість вимог скаржника, а також на те, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір та прийняв законне рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2008 року в справі № 2-435/08 визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - будівлю за адресою: АДРЕСА_1, площею 66 кв. м та зобов'язано Київське МБТІ провести реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно.

08 грудня 2011 року на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2008 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, форма власності - приватна на нежитлову будівлю загальною площею 66,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, номер запису 10757-П в книзі 228п-280.

24 червня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до КП «Київблагоустрій» та подав документи на належний йому об'єкт з метою внесення інформації до електронної бази тимчасових споруд підприємства.

01 липня 2015 року КП «Київблагоустрій» у відповідь на звернення ОСОБА_2 від 24 червня 2015 року направило лист, у якому повідомлялось, що за адресою: АДРЕСА_1, не виявлено об'єктів нерухомості, а знаходиться тимчасова споруда згідно визначення, наданого у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: одноповерхові споруди, виготовлені з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і спору, і встановлені тимчасово, без улаштування фундаменту. Тому для внесення інформації до електронної бази тимчасових споруд вимагалось надати розпорядження або лист з Департаменту містобудування та архітектури щодо присвоєння об'єкту адреси: пр-т Перемоги, 50 з літ. «А», оскільки за адресою: пр-т Перемоги, 50 вже розташовані капітальні будівлі житлової споруди. Крім того, вимагалось надати декларацію про готовність об'єкту до експлуатації, а також документ, що підтверджує правомірність зайняття земельної ділянки.

17 липня 2015 року ОСОБА_2 повторно звернувся до КП «Київблагоустрій», зазначивши, що подав всі необхідні документи, та наполягав внести інформацію про об'єкт будівлі до електронної бази тимчасових споруд підприємства.

31 березня 2016 року Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано КП «Київблагоустрій» доручення № 127/03-16 щодо вжиття заходів шляхом демонтажу відповідно до вимог чинного законодавства самовільно встановлених елементів благоустрою в разі відсутності проектно-дозвільної документації на розміщення, зокрема, павільйону, належного ОСОБА_2, за вказаною адресою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, чи були оскаржувані дії та рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинені та прийняті в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії та рішення здійсненні та прийняті на законних підставах.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до підпункту 6.7 пункту 6 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 94 від 27 січня 2011 року, Департамент має право здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.

Згідно з положеннями розділу І Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року (далі - Правила № 1051/1051), тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Підпунктом 13.3.1 пункту 13.3 розділу ХІІІ Правил № 1051/1051 передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав'ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо), об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київблагоустрій» вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

На підставі аналізу наведених правових норм вбачається, що Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та здійснювати відповідний демонтаж виключно щодо об'єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні Правил № 1051/1051.

Таким чином, суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи належить будівля, щодо якої прийнято рішення про її демонтаж, до тимчасових споруд у розумінні Правил № 1051/1051.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що в оскаржуваному дорученні від 31 березня 2016 року Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суб'єктом права власності на спірний об'єкт визначено СПД ОСОБА_2, в той час, як на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2008 року (копія якого знаходиться в матеріалах справи) відповідний об'єкт належить на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_2 Суди не перевірили це рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2008 року на предмет його справжності.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко