Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.04.2020 року у справі №160/9637/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа №160/9637/19

адміністративне провадження №К/9901/10424/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Уханенка С. А.,

суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" до Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, за участі третьої особи Державного підприємство "СМОЛИ" про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Луніної О. С. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, ухвалену у складі головуючого судді Баранник Н. П., суддів Малиш Н. І., Щербака А. А.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Скрит Аліни Володимирівни під час виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 року у справі №904/4253/17, згідно з наказом від 06.12.2017 року за період з 17 березня 2018 року по 09 вересня 2019 року, щодо невжиття всіх заходів примусового виконання рішення суду;

- зобов'язати начальника Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ніколайчик Юлію Анатоліївну подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу - ТОВ "СХІД ФІНАНС" коштів, відповідно до наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4253/17, виданого 06.12.2017 року, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання виконавчого провадження протягом вісімнадцяти місяців.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у справі №904/4253/17 стягнуто з Державного підприємства "СМОЛИ" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Альянс" заборгованість за кредитом у розмірі 7000,00 доларів США, заборгованість за процентами у розмірі 25453,78
доларів США, витрати зі сплати судового збору у розмірі 13092,46грн.

4.06.12.2017 на виконання вказаного рішення, видано наказ №904/4253/17 Господарського суду Дніпропетровської області.

5.02.03.2018 Південним відділом державної виконавчої служби м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження ВП №~organization0~ з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4253/17.

6.16.07.2018 Південним відділом державної виконавчої служби м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №~organization1~ з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4253/17 до зведеного виконавчого провадження №45544512, яке веде Південний ВДВС м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області.

7.24.04.2019 постановою Центрального апеляційного господарського суду замінено позивача (стягувача) у справі 904/4253/17- Публічне акціонерне товариство "Банк Альянс" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс".

8.22.08.2019 представником позивача, адвокатом Мацак О. Ю. направлено на адресу відповідача адвокатський запит за №01/21-08/19 від 21.08.2019 року про надання інформації та копій відповідних документів. Запитувалася інформація стосовно дій державного виконавця та копії документів, а саме:

- чи була винесена постанова про арешт майна та коштів боржника;

- на які рахунки боржника накладено арешт; чи накладено арешт на рахунок боржника № НОМЕР_1 у АТ "УКРСИББАНК" МФО 351005;

- чи подавав та коли подавав боржник декларацію про його доходи та майно;

- чи подавав та коли подавав боржник відомості щодо належного йому майна за даними бухгалтерського обліку;

- чи отримував державний виконавець в органах доходів і зборів інформацію про наявні у боржника рахунки, а також про його дебіторську заборгованість;

- чи встановлював державний виконавець майно боржника;

- чи встановлював державний виконавець майно боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб;

- чи проводилась та коли державним виконавцем перевірка майнового стану боржника;

- чи подавав керівник відповідного органу державної виконавчої служби до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" коштів відповідно до наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4253/17 виданого 06.12.2017 року.

9.09.09.2019 листом за вих. №03/13.16-34/22786 відповідач надав відповідь в якій зазначено наступне.

На виконанні у Південному ВДВС м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження 45544512, до якого входить 22 виконавчих проваджень на загальну суму 10 162 933,03грн., про стягнення грошових коштів з боржника на користь держави, юридичних та фізичних осіб, до складу якого входить ВП №~organization2~.

У зв'язку з тим, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження 45544512, державним виконавцем отримано відповіді з ДПІ та встановлено, що боржником відкрито 15 розрахункових рахунків, у зв'язку з чим, на підставі ~law8~ винесена постанова про арешт коштів боржника. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року по справі №0440/5840/18 постанову про арешт коштів боржника визнано протиправною та скасовано.

17.05.2019 року державним виконавцем здійснений вихід з Південним відділом поліції Кам'янського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області та територію підприємства боржника для перевірки майна, але перевірити майновий стан виявилося неможливо у зв'язку з відсутністю доступу до даного підприємства, усі спроби головного державного виконавця Скрит А. В. потрапити на територію підприємства виявилися марними, про що складений відповідний акт державного виконавця.

Державним виконавцем на підставі ~law9~ постійно направляються електронні запити про наявність зареєстрованих за підприємством-боржником розрахункових рахунків в установах банків. Згідно отриманої відповіді з ДФС України, за ДП "СМОЛИ" в банківських установах зареєстровано 30 розрахункових рахунків, у зв'язку з чим 06.09.2019 року головним державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, копії якої направлені до банківських установ для виконання та сторонам до відома.

Також, 06.09.2019 року державним виконавцем надісланий запит до ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо надання інформації про дебіторську заборгованість підприємства - боржника ДП "СМОЛИ".

10. Суть спору полягає у визначенні наявності протиправної бездіяльності головного державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Скрит Аліни Володимирівни під час виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 року у справі №904/4253/17, згідно з наказом від 06.12.2017 року.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви цього ухвалення.

11. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" відмовлено.

12. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для повернення виконавчого документу в порядку ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на встановлення наявності у боржника грошових коштів.

При цьому зазначив, що обов'язок відділу ДВС здійснювати дії, передбачені ст.4 "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у вигляді подання керівником відповідного органу державної виконавчої служби до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, для забезпечення виконання рішення суду про стягнення коштів із державного підприємства за рахунок коштів державного бюджету пов'язується із встановленням підстав, визначених виключно положеннями п.п. 2, 3, 4, 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" для повернення виконавчого документа стягувачу.

Водночас виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження може відбуватись виключно за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження (вичерпний перелік підстав - ст.39 Закону України "Про виконавче провадження") або підстав для повернення виконавчого документа (вичерпний перелік підстав - ст.37 Закону України "Про виконавче провадження") і таким правом наділений тільки державний виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням і не може здійснюватися у судовому порядку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження", і протиправної бездіяльності з боку відповідача не допущено.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

13. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на застосування у судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду і Великої Палати Верховного Суду, порушення норм процесуального та матеріального права просить скасувати оскаржувані судові рішення повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

14. В обґрунтування касаційної скарги зазначає про допущення протиправної бездіяльності державним виконавцем, яка виразилася у невчиненні протягом вісімнадцяти місяців з часу відкриття виконавчого провадження, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій щодо примусового виконання рішення суду, вимоги щодо визнання протиправною якої взагалі не були розглянуті судами попередніх інстанцій. Щодо іншої вимоги зазначає, що не виконання протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, рішення про стягнення коштів з державного підприємства, є підставою для здійснення його виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

V. Джерела права й акти їхнього застосування

15. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. В силу частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

18. Вказана норма також кореспондується з положеннями статті 129-1 Конституції України, згідно з якою, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

19. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

20. За змістом статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. При цьому стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

21. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

22. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

23. Статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

24. Приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" обумовлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

25. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

26. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2, 3, 4, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

27. Згідно із пунктами 2, 3, 4, 9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснення виконавцем відповідно до пунктами 2, 3, 4, 9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2); стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (пунктами 2, 3, 4, 9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа (п.4); законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (п.9).

28. У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів (частина 4 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

VI. Позиція Верховного Суду

29. Як зазначалося вище, суди першої і апеляційної інстанцій відмовляючи в задоволенні позову дійшли висновку про відсутність у відділу ДВС обов'язку здійснювати дії, передбачені ст.4 "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" з огляду на відсутність підстав передбачених п.п. 2, 3, 4, 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

30. Разом з тим, наявність передбачених п.п. 2, 3, 4, 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" підстав є умовою для застосування приписів частини 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", якою передбачено, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2, 3, 4, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

31. Наразі частина 2 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

32. При цьому ніяких умов для її застосування, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана частина друга статті 4 Закону не передбачає.

33. Тобто, частина друга статті 4 Закону підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

34. Підстави ж, передбачені пунктами 2, 3, 4, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", свідчать про неможливість виконання судового рішення, в зв'язку з чим положення частини 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вимагають не чекати спливу вищевказаного шестимісячного строку, оскільки це не має сенсу, рішення все одно не буде виконане, а протягом десяти днів з дня встановлення факту наявності однієї з таких підстав одразу передавати виконавчий документ на виконання до органів державної виконавчої служби, тобто, дана норма направлена на прискорення зміни процедури виконання та отримання реального результату стягувачем, а не на їх сповільнення.

35. Таким чином підстави, передбачені частиною 2 і частиною 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

- частиною 2 і частиною 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

- частиною 2 і частиною 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2, 3, 4, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

36. Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.03.2018 у справі № 908/2671/13.

37. Також, Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 13/156-10 дійшов висновку, що покладення можливості стягувача домогтися виконання судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства в залежність від обов'язковості наявності підстав для повернення виконавчого документа згідно з пунктами 2, 3, 4, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" суперечить частині 2 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яка не обмежується приписами частині 2 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а забезпечується процедурною регламентацією здійснення, не сприяє своєчасному виконанню судового рішення, а навпаки, відтерміновує таке виконання на невизначений час, що очевидно не відповідає практиці Європейського суду з прав людини та меті відповідного національного законодавства.

38. Таке "узалежнення" суперечило би положенню статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини відносно можливості втручання держави в право "мирного володіння" виключно на підставі закону, який, своєю чергою, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п. 45 рішення "Жовнер проти України", повинен відповідати вимогам точності, ясності та передбачуваності, яке й забезпечується гарантією виконання рішення за рахунок бюджетних коштів після спливу шести місяців неефективного виконання (незалежно від причин) шляхом застосування (незастосування) примусових заходів безпосередньо до боржника.

39. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року справа № 905/2986/16.

40. Колегія суддів не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеному у вказаних постановах.

41. Вказані висновки, не були враховані судами попередніх інстанцій, що призвело до прийняття помилкових рішень у справі.

42. З огляду на те, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтувалися виключно на висновку, що забезпечення виконання рішення суду про стягнення коштів із державного підприємства за рахунок коштів державного бюджету пов'язується із встановленням підстав, визначених виключно приписами п.п. 2, 3, 4, 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" наявність яких не встановлена, інші підстави, наявність яких передбачає застосування приписів Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" під час здійснення виконавчого провадження, судами не встановлювались та не досліджувались.

43. Водночас, Суд звертає увагу, що в межах шестимісячного строку, з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен здійснити сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання судового рішення по даній справі та виданого на його виконання наказу на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Законом України "Про виконавче провадження", а після шести місяців примусове виконання цього рішення повинно здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що прямо визначено у ч. 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яка встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства.

44. При цьому судами попередніх інстанцій дотримання державним виконавцем порядку здійснення примусового виконання рішення та вчинення передбачених законом дій суди попередніх інстанцій не дослідили, і не надали оцінку викладеним позивачем обставинам щодо не вчинення державним виконавцем дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження" про визнання протиправною бездіяльності якого були, зокрема заявлені позовні вимоги.

45. На разі з огляду на викладені вище приписи Закону України "Про виконавче провадження" при вирішенні питання чи допущена державним виконавцем бездіяльність та чи є вона протиправною необхідно дослідити вчинені виконавцем виконавчі дії та проаналізувати їх ефективність, неупередженість, своєчасність та повноту.

46. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

48. Згідно з частиною 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

49. Таким чином, оскільки наведені порушення процесуального закону були допущені судом першої інстанції, а судом апеляційної інстанції ці порушення не усунуті, Суд дійшов висновку, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

50. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" задовольнити частково.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Судді: С. А. Уханенко

Н. А. Данилевич

О. Р. Радишевська