Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.08.2019 року у справі №822/2016/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2019 року

Київ

справа №822/2016/17

адміністративне провадження №К/9901/22083/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (суддя Шевчук О. П. )

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2019 року (головуючий суддя Залімський І. Г., судді: Сторчак В. Ю., Ватаманюк Р. В. )

в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (далі також - ПАТ "Хмельницькрибгосп", позивач) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі також - Управління, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2017 року: - №0001561404 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" на суму в розмірі 218413,26 грн., у тому числі 174730,61 грн. за податковим зобов'язанням та 43682,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); - №0001571404 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" на суму в розмірі 127689,39 грн., у тому числі 102151,51 грн. за податковим зобов'язанням та 25537,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); - №0001581404 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" на суму в розмірі 259229,61 грн., у тому числі 207383,91 грн. за податковим зобов'язанням та 51845,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); - №0001591404 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" на суму в розмірі 199109,75 грн, у тому числі 159288,10 грн. за податковим зобов'язанням та 39821,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); - №0001601404 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" на суму в розмірі 421558,93 грн, у тому числі 337246,88 грн. за податковим зобов'язанням та 84312,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Хмельницькрибгосп" зазначало, що: наказ Управління від 2 липня 2017 року №201 про проведення перевірки прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами податкового законодавства; відповідачем проігноровано обов'язок щодо пред'явлення документів, передбачених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, до початку перевірки, що свідчить про протиправність її проведення; твердження контролюючого органу про отримання наказу про проведення перевірки представником позивача ОСОБА_3, а також про проведення перевірки в присутності представників ОСОБА_3, ОСОБА_4 є безпідставними з огляду на те, що вказані особи не наділені правом представляти інтереси позивача в розумінні Податкового кодексу України; постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 6 квітня 2017 року у справі №684/33/17 скасовано ставку податку на земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативно грошову оцінку яких не проведено, в розмірі 3%.

1.2.Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2019 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що контролюючим органом розпочато проведення перевірки господарської діяльності позивача без вручення копії наказу про її призначення та направлень, що не відповідає вимогам пункту 78.4 статті 78, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, і вказані обставини підтверджені судовим рішенням у справі №822/2014/17, яке набрало законної сили. А тому, визнання незаконною перевірки, результати якої відображені в акті від 20 лютого 2017 року №0199/22-01-14-04/00476808, на підставі висновків якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

1.3.Короткий зміст касаційної скарги та відзивів на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 січня 2017 року слідчим суддею Красилівського районного суду Хмельницької області постановлено ухвалу у справі №677/1985/16-к, якою в межах кримінального провадження №42016241220000055 відповідно до частини 1 статті 364-1 Кримінального кодексу України призначено позапланову документальну перевірку ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, виконання якої доручено Головному управлінню ДФС у Хмельницькій області

На виконання зазначеної ухвали суду 2 лютого 2017 року відповідачем на підставі статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України прийнято наказ "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та видано направлення на перевірку від 02 лютого 2017 року №164, №165, №166, №167, №168.

Вказаний наказ та направлення на перевірку вручено 3 лютого 2017 року представнику ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" за дорученням №5 від 12 січня 2017 року ОСОБА_3.

Під час виходу 9 лютого 2017 року, 10 лютого 2017 року та 13 лютого 2017 року на податкову адресу позивача з метою проведення перевірки встановлено відсутність посадових осіб (директор, головний бухгалтер) ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", про що складено акти відсутності посадових осіб від 9 лютого 2017 року №0017/22-01-14-04/00476808, від 10 лютого 2017 року №0018/22-01-14-04/00476808, від 13 лютого 2017 року №0019/22-01-14-04/00476808.

В період з 3 лютого 2017 року по 13 лютого 2017 року Управлінням проведено документальну позапланову перевірку ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 20 лютого 2017 року №0199/22-01-14-04/00476808, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пунктів 44.1,44.3,44.6 статті 44, пункту
85.2 статті 85, абзацу "б" пункту 176.2 статті 176, пункту 280.1 статті 280 (з урахуванням підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12), пункту 277.1 статті 277, пункту 284.1 статті 284, пункту 288.4, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено плату за землю, зокрема, по Пилявській сільській раді в сумі 174730,61 грн., 102151,81
грн., 207383,91 грн., 159288,10 грн., 337246,10 грн.

На підставі акта від 20 лютого 2017 року № 0199/22-01-14-04/00476808 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 23 березня 2017 року: - №0001561404 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" на суму в розмірі 218413,26 грн., у тому числі 174730,61 грн. за податковим зобов'язанням та 43682,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0001571404 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" на суму в розмірі 127689,39 грн., у тому числі 102151,51 грн. за податковим зобов'язанням та 25537,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0001581404 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" на суму в розмірі 259229,61 грн., у тому числі 207383,91 грн. за податковим зобов'язанням та 51845,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0001591404 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" на суму в розмірі 199109,75 грн., у тому числі 159288,10 грн. за податковим зобов'язанням та 39821,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0001601404 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" на суму в розмірі 421558,93 грн., у тому числі 337246,88 грн. за податковим зобов'язанням та 84312,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

3. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1.Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що: скасування наказу на проведення перевірки після фактичного її проведення не може бути достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень за умови доведеності фактів порушень податкового законодавства особою платником податків; доводи, викладені в постанові Верховного Суду у справі №822/2014/17, не є обов'язковими для вирішення даної справи, так як правова кваліфікація, наведена у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній чи господарській справі не є обов'язковою для адміністративного суду; під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки інформації щодо судового оскарження рішення Старосинявської селищної ради щодо встановлення ставок земельного податку по земельним ділянкам, розташованими за межами населених пунктів, до Управління, не надходило.

3.2.Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на те, що твердження контролюючого органу про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, оскільки наказ про проведення перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та направлення на її здійснення, не вручено уповноваженим представникам позивача, які мають право на отримання таких документів. Отже, позивач не міг скористатися наданим йому правом на відмову в допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, оскільки відповідач, виявивши, що за податковою адресою позивача відсутні особи, уповноважені представляти інтереси товариства під час проведення податкових перевірок (директор, головний бухгалтер), здійснив позапланову документальну виїзну перевірку фактично без виїзду на місце та без отримання документів, необхідних для її проведення. Вказані обставини також встановлені судовими рішеннями у справі №822/2014/17, які набрали законної сили.

За наведеного, позивач також вважає необґрунтованими і доводи скаржника щодо законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав наявності нескасованого наказу про проведення перевірки, оскільки відповідачем порушено саме процедуру проведення перевірки. А також зазначає про безпідставність тверджень відповідача щодо відсутності інформації про судове оскарження рішення Старосинявської селищної ради щодо встановлення ставок земельного податку, оскільки його визнано нечинним з моменту прийняття в судовому порядку (справа №684/33/17).

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

При цьому пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Зміст наведених правових норми дає підстави для висновку, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки лише за наявності підстав для її проведення, визначених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, документів, а саме наказу на проведення перевірки та направлення на проведення вказаної перевірки.

Водночас неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків має бути пов'язана з недопуском посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом про недопуск.

При цьому проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень, а тому в разі недотримання встановлених вимог та, як наслідок, визнання перевірки протиправною, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.

Отже, наказ про проведення перевірки та направлення до початку проведення контрольного заходу не вручались уповноваженим особам позивача, які мають право на отримання таких документів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що копію наказу та направлення на проведення перевірки вручено посадовими особами відповідача представнику ПАТ "Хмельницькрибгосп" за дорученням від 12 січня 2017 року №5 ОСОБА_3 Однак відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_3 не є уповноваженим представником позивача на отримання під розписку від органу доходів і зборів документів про проведення документальної позапланової перевірки, а наділений позивачем повноваженнями процесуального представника та може представляти законні інтереси товариства як заявник, позивач, третя особа, відповідач, свідок, скаржник, стягувач, боржник, кредитор.

Вказана обставина підтверджена постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі №822/2014/17, відповідно до якої визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 2 лютого 2017 за №201 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та на підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 9 лютого 2017 року №281 "Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та скасовано податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" від 23 березня 2017 року №0001611404, №0001631404.

Суд апеляційної інстанції у вказаній вище справі дослідив довіреність №5 від 12 січня 2017 року та встановив, що ОСОБА_3 не є посадовою собою ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яка має право на отримання під розписку від податкового органу документів, про проведення документальної позапланової перевірки.

Слід зазначити, що неможливість проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичного проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки з огляду на те, що для проведення будь-якого виду податкової перевірки необхідно дотримання умов прийняття наказу та повідомлення платника про відповідну перевірку.

Наведене свідчить на користь висновку про те, що контролюючим органом розпочато проведення перевірки господарської діяльності позивача без вручення останньому копії відповідного наказу та направлень, що є порушення вимог пункту 78.4 статті 78, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених пункту 78.4 статті 78, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Позивач не міг скористатись наданим йому правом на відмову в допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, оскільки відповідач, виявивши, що за податковою адресою Публічного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" відсутні особи, уповноважені представляти інтереси товариства під час проведення податкових перевірок, здійснив позапланову документальну виїзну перевірку фактично без виїзду на місце та без отримання документів, необхідних для її проведення.

Невиконання, в свою чергу, вимог пункту 78.4 статті 78, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції в органу доходів і зборів на прийняття актів індивідуальної дії.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарантінвест-55" до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі №822/2014/17, якою постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі №822/2014/17 в частині визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача залишено без змін.

Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2019 року слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх