ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року

м. Київ

справа №826/5214/17

адміністративне провадження №К/9901/60137/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В., суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

секретар судового засідання Драга Р. В.,

за участю:

представника позивача Омельченко Д. В.,

представника відповідача Макаренко Ю. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/5214/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАКЛІН" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАКЛІН" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 (суддя Келеберда В. І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 (головуючий суддя Земляна Г. В., Лічевецький І. О., Мельничук В. П. ),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВАКЛІН" (далі також ТОВ "НОВАКЛІН", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі також ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від
10.01.2017 №0000091401, від 22.03.2017 №0001901401.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2018 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "НОВАКЛІН" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2018 відкрито касаційне провадження у справі №826/5214/17.

Ухвалою суду від 26.04.2021 розгляд справи призначено у судовому засіданні на
01.06.2021.

У касаційній скарзі в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що Товариством порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту здійснення господарських операцій безпідставні, оскільки умови договору виконані сторонами, оплату вартості проведено, господарські зобов'язання виконані належним чином. Крім того, позивач посилається на те, що на ТОВ "НОВАКЛІН" не може бути покладено обов'язок контролювати господарську діяльність контрагентів. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий судовий розгляд.

Податковим органом подано відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач вказує на те, що під час перевірки встановлено факт відсутності здійснення господарських операцій з контрагентами, звертає увагу, що у позивача відсутні первинні документи, якими підтверджується факт вчинення господарських операцій з контрагентами, Податковий орган звертає увагу, що контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації, не мають виробничих потужностей та фондів, перебувають у стані припинення. Відповідач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У відповіді на відзив позивач наголошує, що під час перевірки податковому органу надано доступ до всіх первинних документів, що підтверджують реальність вчинення господарських операцій, копії таких документів містяться в матеріалах справи.

Позивач звертає увагу на помилки в акті перевірки щодо зазначених податковим органом сум придбаних ТМЦ та задекларованих Товариством. Крім того, позивач вказує на наявність сертифікатів якості придбаних товарів. Позивач не погоджується з твердженням податкового органу про відсутність доказів транспортування товарів, оскільки в межах Києва та Київської області Товариством поставка здійснювалась самостійно позивачем, за межі Києва і Київської області поставки товарів здійснювались за допомогою ТОВ "НОВА ПОШТА", а також позивачем укладено договори поставки. Окрім іншого, позивач відзначає, що наявність кримінальних проваджень по контрагентах не може прямо вказувати на відсутність здійснення господарських операцій.

Під час судового розгляду представники позивача та відповідача підтримали доводи, викладені письмово, які містяться в матеріалах справи.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/5214/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАКЛІН" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про залишення рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Новаклін" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.02.2013 по 30.06.2016.

За результатом перевірки складено акт від 16.12.2016 №388/26-15-14-01-02/38589959 (далі - акт перевірки).

З акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.8 статті 138, підпункту
139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції до
01.01.2015), підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 6,11,12,14,19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5' 910' 367грн. ;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4' 631' 869грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкові повідомлення рішення від 10.01.2017: №0000091401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 5' 789' 836грн. (за основним платежем - 4' 631' 869грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1' 157' 967грн. ), №0000081401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 7' 048' 739грн. (за основним зобов'язанням - 5' 910' 367грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1' 138' 372грн. ).

За результатом адміністративного оскарження ДФС України скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2017 №0000081401 та прийнято нове від 22.03.2017 №0001901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 6' 668' 007грн. (за основним платежем - 5' 529' 635грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1' 138' 372грн. ).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували обставини відображені в акті, а саме первинні документи не розкривають зміст та обсяг здійснених господарських операцій між ТОВ "НОВАКЛІН" та постачальниками ТОВ "Еліт Технолоджи", ТОВ "ВАЛОР 1", ТОВ "ТРІДОВ ", ТОВ "Доміра ", ТОВ "Артраунд ", ТОВ "Глобалхолдінг ", ТОВ "АПБС", ТОВ "Радіум ", ТОВ "Мет Техпром ", ТОВ "Імперіал Актрейд ", ТОВ "Сейлвуд", ТОВ "Вібк ", ТОВ "Компанія "Агром ", ТОВ "Гуд Лайн ", ТОВ "Глобал Солюшіон", ТОВ "Комерцбуд-Д".

Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийняті зазначені податкові повідомлення рішення, є необґрунтованими, зроблені на припущеннях без дослідження усіх наявних у товариства первинних документів, доступ до яких було надано відповідачу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджена первинними документами, копії яких долучені до матеріалів справи, а формальні недоліки первинних документів, які не перешкоджають ідентифікувати зміст та обсяг здійснених господарських операцій, як і недоліки правового статусу контрагентів платника податків, не можуть бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, які ці дані задекларував.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вказано судом, у ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин позивача з задекларованими підприємствами при здійсненні безпосередньо господарських операцій, доводи позивача щодо товарності господарських операцій не підтвердилися наданими у суді апеляційної інстанції первинними документами та обставинами щодо об'єктивного вчинення господарських операцій, встановленими у ході розгляду справи, обставини щодо операцій з поставки, за якими позивач задекларував податковий кредит та валові витрати, які суд першої інстанції вважав встановленими, є недоведеними.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пункту 138.2 статті 138 ПК України.

Як визначено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 цієї статті ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 цієї статті ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що витрати понесені позивачем при взаємовідносинах з вказаними вище контрагентами віднесено до складу собівартості реалізації.

Як вбачається, позивачем укладено договори про надання послуг (прибирання об'єктів) з метою належного виконання яких укладено договори субпідряду та придбання паперових виробів і миючих засобів.

Фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ з податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, слугував висновок контролюючого органу, про збільшення суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ "Еліт Технолоджи", ТОВ "ВАЛОР 1 ", ТОВ "ТРІДОВ ", ТОВ "Доміра ", ТОВ "Артраунд", ТОВ "Глобалхолдінг ", ТОВ "АПБС ", ТОВ "Радіум ", ТОВ "Мет Техпром", ТОВ "Імперіал Актрейд", ТОВ "Сейлвуд ", ТОВ "ВІБК ", ТОВ "Компанія "Агром ", ТОВ "Гуд Лайн", ТОВ "Глобал Солюшіон ", ТОВ "Комерцбуд-Д", та суми витрат, що відповідає витратам з придбання товарів (миючі/чистячі засоби) та послуг з клінінгу у зазначених постачальників, при відсутності документального підтвердження реального характеру поставок.

Висновок обґрунтований посиланням на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію щодо характеру діяльності зазначених контрагентів та їх фіктивність: неналежне відображення та/або несплата контрагентами свої грошових зобов'язань, які виникли за результатами задекларованих спірних господарських операцій, та невідповідність здійснених господарських операцій декількох їх основному виду діяльності; відсутність матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як-то, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо; зазначені контрагенти є учасниками у ряді кримінальних справ, в тому числі з підстав реєстрації юридичних осіб на підставних осіб; більшість з вказаних контрагентів припинили свою діяльність та/або втратили спеціальну податкову правосуб'єктність внаслідок порушення податкового законодавства або за власним бажанням майже після вчинення спірних операцій. Крім того, контролюючий орган на обґрунтування своїх доводів про недостовірність даних податкового обліку позивача послався на відсутність під час перевірки документів щодо якості товару, придбаного у контрагентів (сертифікат якості), документів щодо перевезення придбаних у вказаних контрагентів товарів, а також усіх договорів і первинних документів (податкові та видаткові накладних, акти здачі-прийму робіт, рахунки-фактури, платіжні документів), на підставі яких сформовані дані податкового та бухгалтерського обліку, та документів, що підтверджують рух придбаних товарів (довіреності, книги та картки складського обліку, звіти про рух ТМЦ на складі, акти списання ТМЦ тощо), бухгалтерської довідки із зазначенням бухгалтерських проводок щодо подальшого руху придбаних ТМЦ, їх залишку.

Визнаючи юридичне значення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суд першої інстанції виходив з того, що достовірність інформації щодо операцій з поставки товарів/послуг підтверджуються: укладеними між сторонами договорами субпідрядних договорів та поставки товарів; первинними документами, а саме: видатковими та податковими накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) платіжними дорученнями; доповідними записками про залучення субпідрядних організацій для якісного надання послуг на об'єктах згідно з переліком та розпорядженням від 27 червня 2014 року про залучення субпідрядних організацій; замовленнями на витратні матеріали та акти списання ТМЦ; обставинами щодо транспортування придбаних товарів власними силами, що підтверджено договором оренди позивачем рухомого майна від 19 листопада 2013 року № 60-19-11-2013 та подорожніми листами, копії яких долучені до матеріалів справи, а також, що переважно, контрагенти, які реалізовували позивачу ТМЦ, надавали послуги субпідряду (прибирання на об'єктах), тобто придбані позивачем ТМЦ були використані під час послуг, які також придбавав позивач.

У свою чергу, апеляційний суд відзначив ті обставини, що між позивачем та його контрагентами впродовж 2013-2014 року на одних і тих самих об'єктах послуги клінінгу у межах договорів субпідряду виконували юридичні особи, які не могли надати такі послуги з урахуванням їх місця знаходження юридичної особи та відсутності матеріально - технічних ресурсів, та іншого виду діяльності цих юридичних осіб, а також обставини щодо фіктивності контрагентів позивача.

Зокрема, ТОВ "Еліт Технолоджи" - до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; основний вид діяльності "код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування"; свідоцтво платника ПДВ анульовано;

ТОВ "Доміра" - згідно з даними ЄДРПОУ триває процедура припинення; основний вид діяльності "код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів"; свідоцтво платника ПДВ анульовано; проти посадових осіб порушено кримінальне провадження 42014000000000523 за ознаками злочину, передбаченого статтями15, 191, 212, 364 Кримінального кодексу України;

ТОВ "Мет Техпром" - стан платника за основним місцем обліку "0"; основний вид діяльності "Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням"; свідоцтво платника ПДВ анульовано;

ТОВ "Радіум" - згідно з даними ЄДРПОУ державну реєстрацію юридичної особи припинено; основний вид діяльності "Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи"; свідоцтво платника ПДВ анульовано; проти посадових осіб порушено кримінальне провадження №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту по операціях з фіктивними суб'єктами господарювання;

ТОВ "Глобалхолдінг" - згідно з даними ЄДРПОУ юридична особа в стані припинення; основний вид діяльності "Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами"; свідоцтво платника ПДВ анульовано;

ТОВ "ТРІДОВ" - до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; основний вид діяльності "Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням"; свідоцтво платника ПДВ анульовано; згідно з інформацією оперативного управління ДПІ зареєстровано на підставних осіб;

ТОВ "Комерцбуд-Д" - згідно з даними ЄДРПОУ державну реєстрацію юридичної особи припинено; основний вид діяльності "Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням"; свідоцтво платника ПДВ анульовано;

ТОВ "АПБС" - згідно з даними ЄДРПОУ стан платника за основним місцем обліку "0"; основний вид діяльності "Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого вжитку"; свідоцтво платника ПДВ анульовано;

ТОВ "Артраунд" - згідно з даними ЄДРПОУ юридична особа в стані припинення; основний вид діяльності "Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням"; свідоцтво платника ПДВ;

ТОВ "Гуд Лайн" - до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; основний вид діяльності "Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення"; свідоцтво платника ПДВ анульовано;

ТОВ "Імперіал Актрейд" - згідно з даними ЄДРПОУ стан платника за основним місцем обліку "0 "; основний вид діяльності "Неспеціалізована оптова торгівля"; свідоцтво платника ПДВ анульовано;

ТОВ "ВАЛОР 1" - згідно з даними ЄДРПОУ стан платника за основним місцем обліку "0 "; основний вид діяльності "Неспеціалізована оптова торгівля"; свідоцтво платника ПДВ анульовано;

ТОВ "ВІБК" - до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; основний вид діяльності "Будівництво житлових і нежитлових будівель"; свідоцтво платника ПДВ анульовано;

ТОВ "Сейлвуд" - до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; основний вид діяльності "Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням"; свідоцтво платника ПДВ анульовано;

ТОВ "Компанія "Агром" - до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; основний вид діяльності "Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами"; свідоцтво платника ПДВ анульовано;

ТОВ "Глобал Солюшіон" - до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; основний вид діяльності "Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у."; свідоцтво платника ПДВ анульовано.

Крім того, майже всі зазначені юридичні особи не мають трудових ресурсів - на підприємстві зареєстрована 1 особа.

Крім того, касаційний суд погоджується, що такі обставини у справі як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину стосовно фіктивності підприємства - контрагентів покупця та причетність до кримінального правопорушення за фактом фіктивного підприємництва, не могла бути не врахована судом першої інстанції, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Всі вищенаведені обставини в сукупності надали апеляційному суду обґрунтовані підстави для висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу. Вірною є позиція суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку позивача по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку.

Касаційний суд звертає увагу, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару/надання послуг особою, яка ніколи не продавала товару/не надавала послуг, тощо).

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваних рішеннь контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У касаційній скарзі висновки апеляційного суду позивачем не спростовані, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАКЛІН" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №826/5214/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду