ПОСТАНОВА

Іменем України

02 травня 2018 року

Київ

справа №704/87/17

адміністративне провадження №К/9901/38939/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області в складі судді Фролова О.Л. від 18.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., Кобаля М.І. ё1 від 26.06.2017 у справі №704/87/17 за позовом ОСОБА_2 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними та незаконними дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії позивача, згідно з постановою суду, шляхом незаконного застосування максимального розміру пенсії позивача, що спричинило зменшення її суми до виплати з 01.01.2016 р. та - зобов'язання відповідача провести позивачу виплату перерахованої пенсії.

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 травня 2017 року - змінити, виклавши абзаци перший, другий і третій її резолютивної частини в наступній редакції:

«Адміністративний позов ОСОБА_2 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнано протиправними дії Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо перерахунку і виплати у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. пенсії ОСОБА_2 з обмеженням її максимальним розміром.

Зобов'язати Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. без обмеженням її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити».

В іншій частині постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 травня 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, тому відповідач не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку. Крім того Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-УІІІ від 24 грудня 2015 року абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень". Дію вказаної норм продовжено до 31.12.2017 Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 26.09.2016 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 р., задоволено позов ОСОБА_2 до УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області: визнано протиправними дії УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону України від 08.07.2011 р.№ 3668-VI, на підставі довідки прокуратури Черкаської області від 15.04.2016 р. № 18/70 про заробітну плату з розрахунку 80 % із середнього заробітку та зобов'язано УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області провести позивачу перерахунок пенсії згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 08.07.2011 р. № 3668-VI, яка діяла на час призначення пенсії, на підставі довідки прокуратури Черкаської області від 15.04.2016 р. № 18/70 про заробітну плату з розрахунку 80% від суми заробітку за відповідною посадою з 01.01.2016 р. та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

На підставі та на виконання вказаного судового рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з розрахунку 80 % суми заробітної плати за відповідною посадою, згідно з довідкою про заробітну плату від 15.04.2016 р. № 16 з 01.01.2016 р.

Після перерахунку пенсії позивача до періоду, за який його було проведено, та до наступних періодів відповідачем було застосовано максимальний розмір пенсійних виплат 10 740,00 грн.

У зв'язку з цим 09.01.2017 р. позивач звернувся до відповідача щодо підстав обмеження його пенсії максимальним розміром.

Листом від 13.01.2017 р. № 271/03 відповідач повідомив позивача про те, що його пенсія обмежена максимальним розміром 10 740,00 грн. на підставі Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. № 911-VІІІ та від 06.12.2016 р. № 1774-VІІІ.

Не погоджуючись з отриманою відповіддю та вважаючи, що це є порушенням його законних прав на пенсійне забезпечення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили прямо передбачено норму Закону, що підлягає застосуванню при виплаті, перерахованої на виконання цього судового рішення, пенсії, а саме положення ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 (в редакції Закону від 12 липня 2001 року). Зазначеною нормою Закону не передбачено обмеження граничного розміру пенсійної виплати.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII.

Відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, у редакції на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, колегія суддів звертає увагу, що на момент проведення перерахунку норми ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.

З 01 січня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-УІІІ від 24 грудня 2015 року абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Дію вказаної норм продовжено до 31.12.2017 Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Зазначені вище положення не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Отже, колегія суддів зазначає, що у відповідача відсутні підстави не обмежувати максимальним розміром пенсію позивача.

Посилання позивача та судів попередніх інстанцій на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області задовольнити.

Постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 18 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду