ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №813/1841/18

адміністративне провадження №К/9901/4278/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у складі судді Кухар Н.А.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у складі суддів Большакової О.О., Глушка І.В., Макарика В.Я.

у справі № 813/1841/18 (857/2200/18)

за позовом Головного управління ДФС у Львівській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, відповідач у справі), в якому просило стягнути до бюджету податковий борг.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 26 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року, у задоволені позову відмовив. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі встановлення судом, що відповідачем у справі є особа, яка не повинна відповідати за заявленим до неї позовом, то такий (позов) повинен бути залишений без задоволення.

У лютому 2019 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якім задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку як платник єдиного податку.

Згідно довідки податкового органу за відповідачем рахується станом на 14 березня 2018 року податковий борг з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 66050,76 грн.

Згідно поданого відповідачем розрахунку податковий борг складається з:

- 27154,77 грн - штрафні санкції, залишок несплаченого грошового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення № 37677-13 від 31 жовтня 2016 року;

- 1048,49 грн - пеня за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення № 89729-17 від 30 червня 2015 року;

- 40,07 грн - пеня за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0008551310 від 5 вересня 2016 року;

- 403,14 грн - пеня за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0008591310 від 5 вересня 2016 року;

- 307,11 грн - пеня за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення № 37677 від 31 жовтня 2016 року;

- 37096,18 грн - штрафні санкції, залишок несплаченого грошового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення № 596456-1315 від 3 листопада 2017 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

27 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та Миколаївською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення строком на 9 років в селі Горішнє Миколаївського району.

10 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та західною конференцією Церкви Адвентистів сьомого дня в Україні укладено договір купівлі-продажу комплексу санаторію профілакторію «Каштан» в селі Горішне, вул. Вовчука, 18.

Звертаючись до суду з позовом та визначаючи Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 як відповідача у справі, податковий орган на обґрунтування своїх вимог послався на те, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість з орендної плати за землю, яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, донарахованих контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, що вказані вище, а також пені.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковими повідомленнями-рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю, а також виставлена податкова вимога 29 листопада 2017 року за № 178-13 ОСОБА_1

Таким чином, фактично спірні правовідносини виникли не за участю відповідача як фізичної особи - підприємця, а з фізичною особою (громадянином) у зв'язку з орендою ним земельної ділянки.

Отже, Суд вважає, що позов було помилково пред'явлено саме до фізичної особи-підприємця, а не до громадянина, який є суб'єктом спірних правовідносин щодо сплати орендної плати за земельну ділянку.

За таких обставин, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є належним відповідачем за даним позовом, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до повторення доводів позову та апеляційної скарги, яким надано оцінку судом першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі № 813/1841/18 (857/2200/18) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

С.С. Пасічник