Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 160/21588/21

адміністративне провадження № К/990/28398/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Губської О.А., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/21588/21

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року (головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.)

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 09 листопада 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, скаржник), в якій позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 27 листопада 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 27 листопада 2018 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17 липня 2003 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 листопада 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 27 листопада 2018 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17 липня 2003 року за реквізитами: одержувач: ОСОБА_1 ; рахунок НОМЕР_2 ; ІВАN - НОМЕР_3 ; банк одержувача - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна; РНОКПП одержувача - НОМЕР_4 .

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

3. Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та скаржнику надано строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання до суду апеляційної інстанції документу, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі, недоплата якого становить - 1362 грн та оригіналу або належним чином завіреної копії документу, що підтверджує повноваження ОСОБА_2 на підписання та подачу апеляційної скарги від імені Військової частини НОМЕР_1 станом на дату звернення.

5. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 квітня 2022 року повернуто апеляційну скаргу заявнику у зв`язку із не виконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме скаржник не надав суду апеляційної інстанції оригінал або належним чином завіреної копії документ, що підтверджує повноваження ОСОБА_2 на підписання та подачу апеляційної скарги від імені Військової частини НОМЕР_1 станом на 08 лютого 2022 року (дата звернення з апеляційною скаргою).

6. 16 червня 2022 року відповідач вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року.

7. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому вказати підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування клопотання та документ на підтвердження повноважень особи, якою підписано апеляційну скаргу.

8. Підставою залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційна скарга подана скаржником 16 червня 2022 року, тобто з пропуском встановленого статті 295 КАС України тридцятиденного строку на її подання.

9 Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року.

10. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

11. 18 жовтня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

12. Скаржник зазначає, що звернувшись повторно 16 червня 2022 року до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року, відповідач повідомив суд, що Військова частина НОМЕР_1 з 08 серпня 2021 року безперервно по теперішній час виконує бойові обов`язки та здійснює заходи з забезпечення національної безпеки та оборони на території Донецької області. На підтвердження зазначеного, скаржником було надано витяги з бойового розпорядження штабу. Вказав, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався. Відповідач зазначив, що вся кореспонденція надходить на юридичну адресу Військової частини НОМЕР_1 та передається до поточного місцеперебування відповідача в Донецькій області, а після відпрацювання, кореспонденція відправляється або безпосередньо з місця перебування військової частини в Донецькій області за можливості, або передається для відправки її з пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 .

13. Також в касаційні скарзі відповідач зазначає, що участь Військової частини НОМЕР_1 в бойових діях, не дає можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами встановленими КАС України.

14. На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судове рішення суду апеляційної інстанції є обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Також позивач повідомляє суд, що відповідачем виконано рішення суду першої інстанції, нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення .

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року , касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

16. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

17. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

18. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України. Зокрема, пунктом 1 частини п`ятої цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору

19. Частинами другою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

20. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року отримано скаржником засобами поштового зв`язку 14 січня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

21. Як слідує з матеріалів справи, 22 лютого 2022 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі №160/21588/21, яка була надіслана засобами поштового зв`язку 08 лютого 2022 року.

22. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та скаржнику надано строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання до суду апеляційної інстанції документу, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі, недоплата якого становить - 1362 грн та оригіналу або належним чином завіреної копії документу, що підтверджує повноваження ОСОБА_2 на підписання та подачу апеляційної скарги від імені Військової частини НОМЕР_1 станом на 08 лютого 2022 року.

23. 20 квітня 2022 року до суду апеляційної інстанції надійшов документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі, недоплата якого становить - 1362 грн.

24. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 квітня 2022 року повернуто апеляційну скаргу заявнику у зв`язку із не виконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме скаржник не надав суду апеляційної інстанції оригінал або належним чином завіреної копії документ, що підтверджує повноваження ОСОБА_2 на підписання та подачу апеляційної скарги від імені Військової частини НОМЕР_1 станом на 08 лютого 2022 року.

25. Ураховуючи, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, відповідач 16 червня 2022 року вдруге звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі №160/21588/21а.

26. До скарги відповідач додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому посилався на те, що пропуск строку зумовлений введенням на території України воєнного стану та задіянням Військової частини НОМЕР_1 до заходів щодо оборони держави та національної безпеки.

27. В той же час, суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку на подання апеляційної скарги, у зв`язку із чим ухвалою від 08 липня 2022 року залишив апеляційну скаргу без руху, із наданням строку для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

28. На виконання вимог ухвали від 30 серпня 2022 року відповідач надіслав клопотання про поновлення пропущеного строку, в якій, скаржник наводить пояснення стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та ставить питання про поновлення пропущеного строку. Зазначає, що введення воєнного стану та передача штабу військової частини в розпорядження командувача ООС, завадило звичайному режиму функціонування відповідача, що значно подовжує строки отримання кореспонденції та строки відпрацювання документів виконавцем.

29. Разом з цим, в апеляційний скарзі відповідач посилався на те, що первинна апеляційна скарга подана в строк, проте була повернута. Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення та є безумовною підставою для поновлення такого процесуального строку.

30. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 вересня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача.

31. Стаття 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження. Так, згідно з цією статтею апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

32. Відповідно до частини третьої статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

33. За змістом частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

34. Якщо заяву не буде подано особою у строк, визначений судом, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

35. Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, визнає наведені підстави для поновлення строку неповажними, про що постановляється ухвала.

36. Оцінюючи наведені у клопотанні про поновлення пропущеного строку доводи апелянта, суд апеляційної інстанції розцінив їх як намагання суб`єкта владних повноважень отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

37. Проте колегія суддів уважає передчасним такий висновок апеляційного суду з огляду на наступне.

38. За змістом пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

39. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

40. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII установлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

41. Відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

42. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

43. Окрім того, Суд звертає увагу на те, що однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку, визначених цим Кодексом, надається право оскарження ухвалених судом рішень. Тому необґрунтоване повернення апеляційної скарги суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.

44. Колегія суддів також зазначає, що Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

45. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 та пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року №13-рп/2011).

46. Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

47. У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

48. Також ЄСПЛ зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

49. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

50. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

51. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).

52. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

53. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

54. Верховний Суд зауважує, що особливістю розглядуваної правової ситуації є те, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений указами Президента України та який діє і на даний час.

55. Поруч з чим, Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.

56. Верховний Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку.

57. За змістом статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

58. Пунктом 2 Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

59. Згідно зі статтею 3 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

60. Отже, Військова частина НОМЕР_1 входить до структури Збройних Сил України і в умовах воєнного стану в України задіяна до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, які продовжує виконувати дотепер.

61. З наведеного висновується, що у розглядуваній ситуації існували об`єктивні причини, що унеможливлювали дотримання апелянтом процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

61. Попри це, відповідач продемонстрував суду добросовісну поведінку щодо намагання належним чином виконати процесуальний обов`язок щодо оскарження рішення суду першої інстанції у найкоротший строк.

62. На переконання Суду, суд апеляційної інстанції задля забезпечення учаснику справи доступу до правосуддя повинен був урахувати особливий статус апелянта та специфіку завдань, які наявні перед особовим складом органів Військової частини НОМЕР_1 , зокрема залучення до заходів, направлених на забезпечення оборони держави.

63. Між тим, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, суд апеляційної інстанції не врахував означених вище обставин, що призвело до передчасного висновку про неповажність причин пропуску такого строку та, відповідно, постановлення оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

64. У зв`язку із цим, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

65. Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

66. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

67. З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі №160/21588/21 скасувати.

Справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова О.А. Губська М.В. Білак