Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2021 року у справі №820/725/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 820/725/17

адміністративне провадження № К/9901/44427/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І. В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави за участю Прокуратури Харківської області до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа - ОСОБА_1, про визнання незаконними та скасування рішення, за касаційною скаргою Первомайської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Калитки О. М., Бондара В. О., Калиновського В. А. від 12.10.2017,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2017 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави за участю Прокуратури Харківської області (далі по тексту також позивач) звернувся з позовом до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області (далі по тексту також Первомайська РДА, відповідач), третя особа - ОСОБА_1, у якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації №388 від 12.08.2016 (далі - спірне розпорядження).

2. У позові наводились аргументи про те, що в ході вивчення правомірності використання земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Первомайського району Харківської області, в тому числі шляхом моніторингу розпоряджень голови Первомайської райдержадміністрації, розміщених на офіційному веб-сайті (http://pervomaisk-rda. kh. gov. ua/), на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, встановлено, що розпорядженням голови Первомайської районної державної адміністрації від 12.08.2016 №388 надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель колективної власності реформованого КСП "Червоний" (нерозподілених земельних часток (паїв), загальною орієнтовною площею 147,0 га (земельні ділянки площею 26,9га; 4,6га; 7,0га; 16,8га; 15,5га; 5,0га; 45,0га; 12,4га; 9,3га, 3,5 га, 1,0га; категорія земель, - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя - пасовища), розташованих за межами населеного пункту на території Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області та нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок, з метою надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На думку прокурора, зазначене розпорядження від 12.08.2016 №388 є незаконним і підлягає скасуванню, як таке, що суперечить Конституції України та чинному законодавству України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у задоволенні позову відмовлено.

4. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 12 Порядку організації робіт та методикою розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

5. Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що розподіл земель відбувається між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належним їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), тобто, за власним бажанням пайщиків. Однак, з моменту видання Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" і до моменту прийняття оскаржуваного розпорядження голови Первомайської РДА №388 від 12.08.2016, жодна особа з числа громадян-членів КСП "Червоний" з приводу розпаювання сільськогосподарських угідь, зокрема, пасовищ, до адміністрації не зверталася, а тому розподіл земель пасовищ фактично на даний час не відбувся. При цьому, звернення громадян-власників права на земельну частку з метою оформлення земельних ділянок є правом, а не обов'язком власника паю.

6. Крім того, суд першої інстанції відзначив, що ані статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ані пунктом 12 Порядку організації робіт та методикою розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) не визначено, що обов'язок повідомлення у письмовій формі власників земельних часток чи їх спадкоємців про результати розподілу покладено саме на районні державні адміністрації, та не вказано, що останні повинні повідомляти власників, які не брали участі у розподілі, перед тим, як прийняти рішення щодо передачі в оренду земельних ділянок (не витребуваних паїв).

7. Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції визнав безпідставним твердження позивача про недотримання Первомайською РДА вимог статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", та, як наслідок - про ненабуття райдержадміністрацією повноважень щодо розпорядження не витребуваними паями.

8. З огляду на вищевикладене та враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд першої інстанції констатував, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного розпорядження №388 від 12.08.2016, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", з дотриманням вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

9. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 ухвалене судом першої інстанції рішення скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано спірне розпорядження.

10. Свої висновки суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України в редакції ~law17~ районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

11. Суд звертав увагу й на приписи частини 4 статті 122 Земельного кодексу України в редакції ~law18~, якою встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

12. Також апеляційний суд, обґрунтовуючи свою позицію, посилався на положення пунктів 5,6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law19~, якими визначено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку. У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

13. Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, з 01.01.2013 відповідач не є органом, уповноваженим на передачу у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а тому спірне розпорядження є таким, що прийнято відповідачем із перевищенням на~law20~ повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, позивачем подано касаційну скаргу в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, земельні ділянки, загальною площею 147,0 га, були передані з державної в колективну власність Колективному сільськогосподарському підприємству "Червоний", про що свідчить Державний акт на право колективної власності серії ХР № 22-00-000799 від 10.04.1997.

16.08.08.1995 Президентом України було видано Указ №720/95 "Про порядок паювання земель, передану у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", яким установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 цього Указу).

17. На підставі вищевказаного Указу Президента України відбулося розпаювання земель колишньої колективної власності КСП "Червоний", згідно з державним актом на право колективної власності на землю КСП "Червоний" серії ХР №22-00-000799 від 10.04.1997, до якого додано список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства.

18. Землі колишньої колективної власності реформованого КСП "Червоний" загальною площею 3675,5 га. були розпайовані між 514 громадянами-членами КСП "Червоний", що зазначені в додатку до Державного акту на право колективної власності на землю.

19. В період з 1999 року по 2000 рік списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) уточнювали згідно клопотань громадян-членів КСП "Червоний" та на підставі розпоряджень голови Первомайської районної державної адміністрації.

20. Уточнена кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) становить 547 громадянами-членами КСП "Червоний", що підтверджується Витягом з Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП "Червоний".

21. Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП "Червоний ", 547 громадян-членів реформованого КСП "Червоний" взамін державного акту на право колективної власності на землю серії ХР №22-00-000799 від 10.04.1997 отримали сертифікати на право на земельну частку (пай).

22. Згідно з листом Управління Держгеокадастру у Первомайському районі Харківської області від 07.04.2017 №14-20-0.23,051-48/125-17, розмір земельної частки (паю) реформованого КСП "Червоний", посвідченої сертифікатом, становить 6,626 умовних кадастрових гектарів, в тому числі складається з таких видів сільськогосподарських угідь: ріллі - 6,336 умовних кадастрових гектарів; пасовищ - 0,29 умовних кадастрових гектарів.

23. Згідно із заявами громадян-власників сертифікатів на підставі Технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на землях реформованого КСП "Червоний" Первомайського району Харківської області, що виготовлений ДП "Харківський науково-дослідний та проектний інститут" в 2005, відбувся розподіл земель між громадянами-членами КСП "Червоний" за видом сільськогосподарських угідь - рілля (3366,8 га).

24. Таким чином, відповідно до Технічної документації (за видом сільськогосподарських угідь - рілля) на землях реформованого КСП "Червоний" Первомайського району Харківської області та Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Червоний", земельні ділянки реформованого КСП "Червоний" за видом сільськогосподарських угідь - рілля, були повністю розпайовані та розподілені між громадянами-членами реформованого КСП "Червоний".

25. Згідно Витягу з протоколу №4 загальних зборів (зборів уповноважених) членів КСП "Червоний" від 21.12.1999, у зв'язку з передачею із розпайованих земель 102,6 га ріллі в землі загального користування для створення системи полезахисних лісосмуг та мережі польових доріг до земельних паїв, розмір земельної частки (паю) у розрізі сільськогосподарських угідь (ріллі) зменшився до 6,15 га умовних кадастрових гектарах.

26. Інші види сільськогосподарських угідь із земель колишньої колективної власності КСП "Червоний" в територіальних межах Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області - пасовища, залишилися нерозподіленими та складають 188,4 га, що підтверджено копією листа Управління Держгеокадастру у Первомайському районі Харківської області від 11.04.2017 №14-20-0.23,051-48/125-17.

27. Крім того, рішенням XX сесії XXIV скликання Первомайської районної ради Харківської області від 15.08.2001 було затверджено рішення сільських рад по виведенню малопродуктивних орних земель із інтенсивного обробітку. В результаті, сільськогосподарські землі колишнього КСП "Червоний" - малопродуктивні орні сільськогосподарські угіддя, орієнтовною площею 29,5 га були виведені із інтенсивного обробітку та переведені у сільськогосподарські угіддя - пасовища.

28. Також, згідно рішення виконавчого комітету Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області №2а 1999 року, було вилучено земельну ділянку площею 8,3228 га у підприємства "Шебелинкагазпром" і зараховано її до земель колективної власності КСП "Червоний", в тому числі ріллі - 4,5228 га, пасовищ - 3,8000 га.

29. Отже, земельні ділянки реформованого КСП "Червоний" в загальному розмірі 188,4 га. (з урахуванням переводу малопродуктивних орних земель, орієнтовною площею - 29,5 га) за видами сільськогосподарських угідь - пасовища, залишилися нерозподіленими між громадянами-членами реформованого КСП "Більшовик", та не витребуваними, про що свідчить відсутність Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за вищевказаними видами сільськогосподарських угідь та Схеми поділу земель за цими видами угідь.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

30. У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають положенням законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, зокрема, статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ані пунктом 12 Порядку організації робіт та методикою розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), якими встановлено, що повноваження по розпорядженню нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками належать сільським, селищним, міським радам та районним державним адміністраціям, а не органам виконавчої влади, відповідно до повноважень, визначених у статті 122 Земельного кодексу України, як помилково вважає позивач.

31. Посилається скаржник і на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правової природи і статусу земельних ділянок, з приводу якої видано спірне розпорядження, та, внаслідок цього, помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 122 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим, на думку відповідача, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

32. У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, вказує на правильне, на його думку, застосування апеляційними судом норм матеріального права, вважає ухвалене ним судове рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Так, відповідно до частини 1 статті 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Конституцією України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

34. Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України в редакції, з урахуванням змін, внесених Законом України від 06.09.2012 №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

35. Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

36. Пунктами 3-5 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким внесено зміно до статті 122 Земельного кодексу України, встановлено, що з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а " і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

37. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, визначає Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

38. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

39. Спірні правовідносини врегульовані й Порядком організації робіт та методикою розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), згідно з пунктом 12 якого встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

40. Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави стверджувати, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій.

41. Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №822/712/15.

42. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за умови відсутності вільних земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, особа, яка має право на пай в колективній власності цього підприємства, має право на отримання земельної ділянки за рахунок земель резерву (запасу).

43. Отже, питання щодо розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, вирішується в залежності від форми власності такої земельної ділянки.

44. На етапі, коли землі колективної форми власності колишнього КСП ще не розподілені в повному обсязі, у разі якщо такі землі знаходяться за межами населеного пункту, то питання виділення особі належної їй земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) вирішується відповідною районною державною адміністрацією. Лише у випадку відсутності необхідної землі колективної власності така земля виділяється із земель державної або комунальної власності органами, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України.

45. Такий правовий висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду, який неодноразово розглядав справи з аналогічними правовідносинами. Зокрема, такий правий висновок було сформовано у постанові від 04.09.2019 у справі №810/1096/18, а також від 05.11.2020 у справі №810/4393/17.

46. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що земельні ділянки, щодо яких видано спірне розпорядження, належать до інших видів сільськогосподарських угідь із земель колишньої колективної власності КСП "Червоний" в територіальних межах Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області - пасовища і залишилися нерозподіленими.

47. Суд же апеляційної інстанції, дійшовши висновку про незаконність спірного розпорядження, не врахував вищенаведених обставин справи і неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке, як наслідок, підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції, яка прийнята відповідно до закону і скасована апеляційним судом помилково.

48. Верховний Суд, при здійсненні касаційного розгляду цієї справи, враховує пункт 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ( № 63566/00), пункт 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" ( №2586/07) та пункт 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" ( №42310/04), де зазначено, що суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

49. Крім цього, у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України" ( № 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (..). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (..). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

50. Суд враховує й положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

51. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

52. Крім того, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. За правилами пункту 4 частин 1 статті 349, частини 1 статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

54. Оскільки за наслідками касаційного розгляду цієї справи Верховним Судом у межах повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

55. Керуючись статтями 340,341,344,349,352,355,356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Первомайської районної державної адміністрації Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від
10.07.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: Я. О. Берназюк

І. В. Желєзний