Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.07.2019 року у справі №810/4507/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа №810/4507/18

адміністративне провадження №К/9901/19710/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (суддя: Василенко Г. Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (судді: Собків Я. М., Ісаєнко Ю. А., Ганечко О. М. ) у справі №810/4507/18 за адміністративним позовом Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, уповноваженої особи Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Рижикова Андрія Ілліча про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна,

встановив:

Колективне підприємство "Васильківська шкіряна фірма" (далі - позивач, КП "Васильківська шкіряна фірма") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, уповноваженої особи ГУ ДФС у Київській області Рижикова Андрія Ілліча, в якому просило:

- визнати протиправними дії уповноваженої особи ГУ ДФС у Київській області Рижикова А. І. щодо складання та направлення КП "Васильківська шкіряна фірма" податкової вимоги форма "Ю" від 02.07.2018 року № 424032-54 та скасувати таку податкову вимогу;

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Головного управління ДФС у Київській області Рижикова А. І. щодо складання та направлення КП "Васильківська шкіряна фірма" рішення від 03.07.2018 року № 898 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) КП "Васильківська шкіряна фірма", у податкову заставу та, відповідно, скасувати таке рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки нарахування пені за правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) здійснюється не з моменту узгодження податкового зобов'язання або винесення податкової вимоги, а саме з дня настання граничного строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження, - податковий орган мав правові підстави для нарахування пені за узгодженою сумою грошового зобов'язання та, відповідно, винесення податкової вимоги та оскаржуваного рішення щодо опису майна підприємства у податкову заставу.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, в обґрунтування вимог касаційної скарги, серед іншого, зазначає про істотне порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: неповідомлення учасників справи про дату, час та місце судового розгляду справи. Також позивач вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права і невідповідність висновків судів обставинам справи.

Відповідач у відзиві заперечував проти порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вказавши, що йому було відомо дату, час та місце всіх судових засідань, які мали місце під час апеляційного перегляду справи.

Касаційну скаргу позивача просив залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду. Вказана стаття регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Отже, суд апеляційної інстанції може розглянути справу за відсутності учасника справи у тому разі, коли він вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Порядок здійснення судом викликів та повідомлень регламентовано Главою 7 КАС України (статті 124-131).

Так, відповідно до частин 1 -3 статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному частин 1 -3 статті 124 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Частиною одинадцятою вказаної статті визначено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, особа, яка бере участь у справі, вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду у разі вручення їй повістки не пізніше ніж за п'ять дні до судового засідання, або ж у разі повернення до суду поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин.

Як вбачається з матеріалів справи, під час апеляційного перегляду справи №810/4507/18 відбулось два судових засідання, а саме: 27 травня 2019 року та 10 червня 2019 року.

Позивач не заперечує, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, яке відбулось 27 травня 2019 року. Наведена обставина також підтверджується Розпискою представника КП "Васильківська шкіряна фірма", наявною в матеріалах справи (а. с.91).

Відповідно до протоколу судового засідання від 27 травня 2019 року у розгляді справи приймали участь представники позивача та представник відповідача.

Зі змісту, протоколу судового засідання від 27 травня 2019 року також вбачається, що колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання представника відповідача, та, як наслідок, продовження строку розгляду справи та відкладення судового засідання на 10 червня 2019 року на 14 год.45 хв.

Водночас, із технічного запису вказаного судового засідання вбачається, що судом не було повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання, як про це зазначено в протоколі.

Докази надсилання судом апеляційної інстанції та отримання як позивачем, так і відповідачем повістки або будь-які інші докази на підтвердження факту обізнаності учасників справи про дату, час і місце судового засідання в матеріалах справи відсутні.

Натомість, в матеріалах справи наявна повістка про виклик в судове засідання, призначене на 10 червня 2019 року, лише на ім'я уповноваженої особи ГУ ДФС у Київській області Рижикова А. І.

Відповідно до довідки за підписом секретаря судового засідання у судове засідання, призначене на 10.06.2019, сторони не прибули, а тому розгляд справи було проведено без фіксування технічними засобами.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи доказів направлення судом апеляційної інстанції повістки про виклик позивача та/бо будь-яких інших доказів повідомлення, у Суду відсутні підстави вважати, що скаржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

У цьому контексті Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08 листопада 2018 року, у справі "Созонов та інші проти України", в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з частиною 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

За таких обставин, беручи до уваги той факт, що розгляд адміністративним судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання (якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою), є безумовною підставою для скасування відповідного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що оскільки в процесі розгляду касаційної скарги КП "Васильківська шкіряна фірма" суд касаційної інстанції встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, в межах розгляду даної скарги Верховний Суд не переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції на предмет дотримання вимог норм матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частковому, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від
17.07.1997 № 475/97-ВР), та вимог КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська