Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №1340/5786/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2019 року

Київ

справа №1340/5786/18

адміністративне провадження №К/9901/20702/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 760/6720/17

за позовом ОСОБА_1

до Львівського обласного військового комісаріату

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою Львівського обласного військового комісаріату на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Лунь З. І. від 18 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бруновської Н. В., Матковської З. М., Шавеля Р. М. від 05 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Львівського обласного військового комісаріату від 12 жовтня 2018 року № 9446 на заяву ОСОБА_1 від 01 жовтня 2018 року про порушення чинного законодавства при складанні довідки від 16 липня 2015 року № 6651;

- зобов'язати Львівський обласний військовий комісаріат до довідки від 16 липня 2015 року № 6651 внести відомості про щомісячну грошову допомогу, яка нарахована в грудні 2013 року в розмірі 2774,88 грн, в січні 2014 року в розмірі 2774,88
грн, в лютому 2014 року в розмірі 4699,39 грн, в березні 2014 року в розмірі 4699,39 грн, в березні 2015 року в розмірі 4699,39 грн і грошову премію у розмірі 2076,00 грн;

- зобов'язати відповідача найменування довідки від 16 липня 2015 №6651 викласти в редакції Довідка про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2013 року по березень 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не включено до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії щомісячну додаткову грошову винагороду, нараховану за період з грудня 2013 року по березень 2014 року та одноразову премію, нараховану за грудень 2014 року, з яких сплачено страхові внески.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною відмову Львівського обласного військового комісаріату щодо внесення у довідку від 26 липня 2015 року №6651 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, виданої генерал-майору ОСОБА_1, сум нарахованої щомісячної додаткової грошової винагороди за період з грудня 2013 року по березень 2014 року та одноразової премії за період за грудень 2013 року;

зобов'язано Львівський обласний військовий комісаріат включити у довідку від 16 липня 2015 року №6651 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, виданої генерал-майору ОСОБА_1 відомості про щомісячну додаткову грошову винагороду за період з грудня 2013 року по березень 2014 року, нараховану за грудень 2013 року у сумі 2774,88 грн, за січень 2014 року у сумі 2774,88 грн, за лютий 2014року у сумі 4699,39 грн, за березень 2014 року у сумі 4699,39 грн, і грошову премію, нараховану в грудні 2013 року у сумі 2076,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода та премія згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Львівський обласний військовий комісаріат звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 23 липня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/6720/17, витребувано матеріали справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О. та Коваленко Н. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку у Тернопільському об'єднаному міському військовому комісаріаті, а на пенсійному обліку перебуває у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 10 липня 2015 року.

Львівській обласний військовий комісаріат склав довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, яка видана генерал-майору Ніколаєву С. Т. від 16 липня 2015 року № 6651, про те, що за період з грудня 2013 року по березень 2014 року сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та які враховуються під час обчислення пенсії, становить 11999 грн. 20 коп.

Проте позивач вважає, що в даній довідці від 16 липня 2015 року № 6651 не зазначено всіх додаткових видів грошового забезпечення, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16487,47
грн, зокрема: щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року №889 (далі також - Постанова №889) та грошової премії.

01 жовтня 2018 року позивач звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про включення до довідки для обчислення пенсії від 16 липня 2015 року №6651 всіх додаткових видів грошового забезпечення, серед яких і щомісячної грошової винагороди, та грошової премії, оскільки із зазначених сум було сплачено страхові внески.

Львівський обласний військовий комісаріат розглянув зазначену заяву позивача та листом від 12 жовтня 2018 року надав відповідь, у якій зазначив, що дані, внесені у довідку за формою, доведеною вказівкою Департаменту фінансів Міноборони України від 17 квітня 2008 року №248/6/С/468-д відповідають фактичним даним із роздавальних відомостей нарахованого грошового забезпечення за відповідні періоди. Форма довідки, встановлена Департаментом фінансів Міноборони України, не передбачає таких виплат, як щомісячна грошова винагорода та одноразова премія та відповідає встановленому зразку.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода та премія не входять до додаткового грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні законні підстави для включення їх до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії.

Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ~law9~) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідають умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ~law10~ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

~law11~ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Отже, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячних основних видів грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який є вичерпним.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.

Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні, крім зазначеного, вирішила за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року у справі № 21-70а15.

Як вбачається з матеріалів справи, виплачувана позивачу премія не є такою, яка передбачена законодавством, а призначалися командуванням військової частини в залежності від наявності бюджетного фінансування, відповідно до статей 15, 21, 23, 24 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України".

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправності дій Львівського обласного військового комісаріату включити у довідку від 16 липня 2015 року №6651 відомості про грошову премію не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 751/4349/16-а, від 23 жовтня 2019 року у справі № 760/6720/17.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби) щомісячна додаткова грошова винагорода установлюється, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 01 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 вказаної постанови).

На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 889 та з метою визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди наказом Міністерства оборони України № 595 від 15 листопада 2010 року затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України. За змістом вказаної Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Як встановлено судами, позивач під час проходження служби з грудня 2013 року по березень 2014 року кожного місяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889, з якої нараховані і сплачені страхові внески.

З огляду на те, що позивач під час проходження служби кожного місяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889, з якої нараховані і сплачені страхові внески, відтак вказана допомога носила систематичний характер, що дає підстави для включення її до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 541/986/16-а, від 23 жовтня 2019 року у справі № 760/6720/17.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21,24 рішення у справі "Федоренко проти України" ( № 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" ( № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог стосовно Львівського обласного військового комісаріату включити у довідку від 16 липня 2015 року №6651 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, виданої генерал-майору ОСОБА_1, відомості про грошову премію, нараховану в грудні 2013 року у сумі 2076,00 грн, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Натомість рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині зобов'язання Львівського обласного військового комісаріату включити у довідку від 16 липня 2015 року №6651 відомості про щомісячну додаткову грошову винагороду за період з грудня 2013 року по березень 2014 року є правильним, а тому в цій частині їх необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Львівського обласного військового комісаріату включити у довідку від 16 липня 2015 року №6651 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, виданої генерал-майору ОСОБА_1, відомості про грошову премію, нараховану в грудні 2013 року у сумі 2076,00 грн, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі №1340/5786/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко