Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2018 року

Київ

справа №822/3788/17

адміністративне провадження №К/9901/51384/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В, судді Мороз Л.Л., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Ковальчук О.К. від 05 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Сторчака В.Ю., Ватаманюка Р.В. від 19 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні та виплаті їй одноразової грошової допомоги відповідно до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 № 4 (далі - Порядок № 4);

зобов'язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу відповідно до статті 97 Закону № 580-VIII та Порядку № 4 у зв'язку із встановленням групи інвалідності та втратою працездатності, захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області протиправно повернуло матеріали на призначення одноразової грошової допомоги без права на виплату, посилаючись на те, що з дати первинного огляду МСЕК до дати повторного огляду пройшло більше двох років.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018, позовні вимоги задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відмову в призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, оформлене листом від 28 липня 2017 року № 789/121/29/05-2017; визнано неправомірним та скасовано висновок Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 28 липня 2017 року; зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Порядком № 4 не передбачене складання фінансовими підрозділами негативного висновку з відмовою щодо призначення одноразової грошової допомоги, оскільки повноваження щодо прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні такої допомоги має лише начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального і процесуального права, Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області звернулось із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється лише тим працівникам поліції, яким протягом двох років після первинного встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі. Крім того, зазначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується особам у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ними служби в органах внутрішніх справ або поліції протягом шести місяців після звільнення внаслідок хвороби, в той час як підставою для звільнення позивача з органів поліції є факт скорочення штату.

Від ОСОБА_2 у встановлений касаційним судом термін надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, в якому зазначається, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - законними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 27 травня 2016 року № 98 о/с ОСОБА_2 звільнена з поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (у зв'язку із скороченням штатів).

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 298/3В, виданого Військово - лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Хмельницькій області» від 31 травня 2016 року, ОСОБА_2 визнано непридатною до військової служби в мирний час, обмежено придатною у воєнний час, діагноз - захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Відповідно до довідки огляду медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_1 від 02 листопада 2016 року з 02 листопада 2016 року позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС.

19 липня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в ОВС.

Листом від 28 липня 2017 року № 789/121/29/05-2017 Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області повідомило позивача про відмову у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі пункту 6 розділу IV Порядку № 4, оскільки з дати первинного огляду МСЕК до дати повторного огляду пройшло більше двох років.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VIII.

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог статті 23 Закону № 565-XII постановою № 850 затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Згідно із частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється МВС.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, прийнято Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено IIІ групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналогічний правовий щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17, від 05 червня 2018 року у справі № 691/480/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 звільнена з поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (у зв'язку із скороченням штатів).

Проте суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки тому факту, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1. інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3. причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 вересня у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня у справі № у справі № 296/9456/16-а.

Відтак, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.

Під час нового судового розгляду судам потрібно з`ясувати чи звільнено позивача з органів поліції, чи настала інвалідність не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції, які підстави звільнення його з органів поліції, чи відбулось таке звільнення внаслідок причин, зазначених в пункті 4 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», що є обов'язковою умовою призначення одноразової грошової допомоги, а також з'ясувати наявність підстав для призначення такої допомоги з інших підстав, передбачених статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію».

До повноважень Верховного Суду, при розгляді справи в касаційному порядку, не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волошин проти України» (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бацаніна проти Росії» (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України» (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз