Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.07.2019 року у справі №820/11135/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №820/11135/15

адміністративне провадження №К/9901/12975/18, №К/9901/12976/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В. та Чиркіна С. М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_5, Харківського районного управління юстиції Харківської області, треті особи: Споживче товариство " Єлізавета", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС", Підприємство Харківської Облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" про зобов'язання вчинити певні дії за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС", Підприємство Харківської Облспоживспілки "Мереф'янського міського ринку" на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Мельникова Р. В. від 01 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Русанової В. Б., Присяжнюк О. В., Курило Л. В. від 07 липня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_5 (далі - відповідач, реєстратор), Харківського районного управління юстиції Харківської області (далі - відповідач, Харківське РУЮ), треті особи:

Споживче товариство "Єлізавета" (далі - третя особа, СТ "Єлізавета"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС" (далі - третя особа, ТОВ
"Компанія "Ринок АС"), Підприємство Харківської Облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" (далі - третя особа, ПХО "Мереф'янський міський ринок", в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 24108055 від 02 вересня 2015 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_5;

- зобов'язати Харківське районне управління юстиції Харківської області повторно прийняти до розгляду та розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 вересня 2015 року разом із доданими до неї документами, подану представником ОСОБА_1 ОСОБА_3, з урахуванням викладених у рішенні суду підстав скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 24108055 від 02 вересня 2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 24108055 від 02 вересня 2015 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_5, є протиправним та таким, що порушує права позивача, оскільки прийнято з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже, підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що підставою для відновлення запису про іпотеку є саме факт скасування рішення суду, на підставі якого такий запис було виключено з державного реєстру. При цьому для відновлення запису про іпотеку не має значення чи було постановлене остаточне рішення чи справа повернута на новий розгляд. Враховуючи, що судове рішення, на підставі якого з державного реєстру було виключено запис про іпотеку, скасовано, такий запис мав бути відновлений з дати його первинного внесення, а тому відповідач протиправно відмовив в реєстрації об'єкту іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС", ПХО "Мереф'янський міський ринок" звернулися із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційні скарги ТОВ "Компанія "Ринок АС" та ПХО "Мереф'янський міський ринок" подані 02 серпня та 03 серпня 2016 року.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2016 року та від 04 серпня 2016 року відкрито касаційні провадження у справі № 820/11135/15, витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 820/11135/15 та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я. О., суддів Желєзного І. В. та Чиркіна С. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики.

В порядку забезпечення цього договору 01 грудня 2012 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та Споживчим товариством "Єлизавета" (іпотекодавець), яке є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_4, укладено іпотечний договір (майнова порука) № 2821, нотаріально посвідчений.

За умовами договору іпотеки СТ "Єлизавета" надало ОСОБА_1 в іпотеку майно, а саме:

- нежитлову будівлю павільйон - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" літ "А-1", загальною площею 26,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- складське приміщення "А-1", загальною площею 52,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2;

- будівлю автолавки "А-1", загальною площею 28,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3;

- будівлю м'ясного магазину "А-1", загальною площею 109,60 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4;

- будівлю гаражу "А-1", загальною площею 62,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5;

- будівлю контори ринку "А-1", загальною площею 104,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_6;

- будівлю критого павільйону "А-1", загальною площею 785,9 кв. м, сміттєзбірник "Н ", вбиральня "У", що розташовані за адресою: АДРЕСА_7;

- будівлю холодильнику "А-1", загальною площею 29,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_8;

- магазин "Сільгосппродукт 2 "А-1", загальною площею 148,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_9;

- земельну ділянку площею 1,5250 га, кадастровий номер: 6325110700:00:084:0009, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10.

Відомості про зазначену іпотеку були внесені до Державного реєстру іпотек, а також нотаріусом накладено заборону на відчуження нерухомого майна.

Зазначений договір було оскаржено засновниками "Мерефянський міський ринок" Харківської облспоживспілки в судовому порядку, та рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року, зокрема, визнано недійсним іпотечний договір № 2821 від 01 грудня 2012 року в частині передачі в іпотеку вищезазначеного майна, укладеного між ОСОБА_1 та СТ "Єлизавета", знято (скасовано) заборону на зазначене нерухоме майно, знято (скасовано) реєстраційну заборону.

На виконання цього судового рішення відомості про зазначену іпотеку були виключені із Державного реєстру іпотек.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції та в подальшому ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 березня 2015 року позов залишено без розгляду за заявою позивачів.

02 вересня 2015 року ОСОБА_1 (через представника) звернувся до реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації прав на один із об'єктів нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю, павільйон - кафе, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

До заяви позивачем надано оригінал та копія іпотечного договору від 01 грудня 2012 року, копія ухвали суду, квитанція про сплату мита.

02 вересня 2015 року рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_5 № 24108055 відмовлено у державній реєстрації іншого речового права - іпотеки на нежитлову будівлю, павільйон - кафе, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовляючи в реєстрації, відповідачем зазначено, що наданий пакет документів є неповним, а надана ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 29 жовтня 2014 року, не відображає законних підстав для виконання вимог поданої заяви (виникнення іпотеки), оскільки вона стосується направлення даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також під час розгляду справи в апеляційному суді встановлено, що 24 березня 2016 року зареєстровано заборону на нерухоме майно за іпотечним договором від 01 грудня 2012 року та 19 квітня 2016 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції проведена державна реєстрація іпотечного договору від 01 грудня 2012 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі ТОВ "Компанія "Ринок АС" зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідач, не дочекавшись результату апеляційного перегляду справи повністю виконав вимоги ОСОБА_1. Крім того, суд апеляційної інстанції знехтував тими обставинами, що на момент розгляду справи, Харківське РУЮ було ліквідоване без визначення свого правонаступника, а ОСОБА_5, відповідно, не займала посаду державного реєстратора. Скаржник зазначає, що єдиним повноправним власником всіх предметів іпотеки є ТОВ "Компанія "Ринок АС" на підставі свідоцтва про право власності.

У касаційній скарзі Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янського міського ринку" зазначено, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний був закрити провадження, оскільки 06 червня 2016 року Харківське РУЮ було ліквідоване, що відповідно до статті 157 КАС України є підставою для закриття провадження у справі. Також зазначає, що за СП "Єлизавета" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю М-2 (магазин) загальною площею 431,7 кв. м, що тягне збільшення зайнятої площі земельної ділянки, яка належить ТОВ "Компанія Ринок АС" більше ніж в 16 разів.

12 серпня 2019 року від СП "Єлизавета" та ОСОБА_1 надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких, щодо посилань скаржників на те, що оскаржувані рішення ухвалені за наявності неналежного відповідача, зазначають, що оскаржуване рішення державного реєстратора № 24108055 приймалося 02 вересня 2015 року поважним на той час суб'єктом державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОСОБА_5 Просять залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року не відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи скаржників є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 КАС України).

У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно встановлення правомірності рішення № 24108055 від 02 вересня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області, у зв'язку з чим, на думку позивача, порушується його право власності на відповідне майно, тобто існує спір між фізичною та юридичною особою щодо права власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення).

Відносини, пов'язані із набуттям та припиненням права власності на об'єкти нерухомого майна регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про держану реєстрацію речових прав та їх обтяжень".

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог на нерухоме майно, в результаті відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір пов'язаний із захистом права позивача та з належністю виконання договору іпотеки, а тому він не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія "Ринок АС", стосовно виконання договору іпотеки та правомірністю набуття права власності на нерухоме майно. Крім того, сторони не інформували Суд про розгляд цього спору в інших судах.

Відповідно до статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин 1 та 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у частині 1 статті 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Важливо, що на момент розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції, Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 14 квітня 2009 року у справі № 21-367во09, від 14 червня 2016 року у справі № 826/4858/15, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають у правовідносинах, пов'язаних з виконанням договору іпотеки та правомірністю набуття права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15, від 13 червня 2018 року у справі № 803/1125/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 817/2398/15, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов'язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів П'єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою.

Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина 1 статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених Частиною 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС", Підприємства Харківської Облспоживспілки "Мереф'янського міського ринку" підлягають частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238,239,341,345,349,354,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС", Підприємство Харківської Облспоживспілки "Мереф'янського міського ринку" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_5, Харківського районного управління юстиції Харківської області, треті особи Споживче товариство "Єлізавета", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС", Підприємство Харківської Облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" про зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз'яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

С. М. Чиркін