Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.01.2019 року у справі №815/6124/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №815/6124/17

адміністративне провадження №К/9901/18454/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 у складі судді Іванова Е. А. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 у складі колегії суддів: Джабурія О. В. (головуючий), Вербицької Н. В., Кравченка К. В. у справі №815/6124/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Августівська сільська рада Біляївського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дії протиправними та складання висновку

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі - Августівська сільська рада), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) про визнання протиправними дій щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 та складання висновку від 25.03.2016 №135/41-16 про погодження вказаного проекту землеустрою.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2019, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від
05.06.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. ОСОБА_2 звернувся до Августівської сільської ради із заявою від 02.06.2011 про виділення у власність з незабудованих земель запасу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Земельна ділянка) та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, до якої додав копію паспорту громадянина України, графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки з її орієнтованими розмірами.

3.2. Рішенням Августівської сільської ради від 23.06.2011 №112\Р-VІII-VІ ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки у власність та зобов'язано його замовити проект землеустрою щодо її відведення.

3.3. ОСОБА_2 подав до управління Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області ГУ Держгеокадастру проект землеустрою щодо відведення у власність Земельної ділянки, який висновком останнього від 25.03.2016 №135/41-16 погоджено.

3.4. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5102878432016 від 15.04.2016, Земельна ділянка сформована та зареєстрована під кадастровим номером 5121080300:03:001:1025.

3.5. ОСОБА_2 подав до Августівської сільської ради проект землеустрою щодо відведення у власність Земельної ділянки під кадастровим номер 5121080300:03:001:1025 для затвердження.

3.6. Рішенням Августівської сільської ради від 29.11.2016 №173\Р-XIX-VIІ ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки у власність та вирішено зареєструвати право комунальної власності Августівської територіальної громади на неї.

3.7. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 13.12.2017 у справі №523/260/17 визнано протиправним та скасовано вказане рішення Августівської сільської ради та зобов'язано її розглянути на найближчій сесії заяву щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки ОСОБА_2

3.8. Рішенням Августівської сільської ради від 31.05.2018 №395\Р-XXXVIII-VIІ ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки у власність через невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. У даному рішенні зазначено, що поданий ОСОБА_2 проект складено з порушенням законодавства, а саме:

1) проект землеустрою щодо відведення Земельної ділянки гр. ОСОБА_2 не погоджений Августівською сільською радою, що є обов'язковим відповідно до частин 6, 16, 17, 18 статті 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);

2) проект землеустрою щодо відведення Земельної ділянки гр. ОСОБА_2 не погоджений відділом містобудування та архітектури Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, що є обов'язковим відповідно до частини 2 статті 186 ЗК України;

3) місце розташування Земельної ділянки, яка відводиться гр. ОСОБА_2, викопіювання з генерального плану села Латівка (колишня назва село Котовка), яке було погоджене відділом містобудування та архітектури Біляївської районної державної адміністрації Одеської області не співпадає з місцем розташування земельної ділянки, зареєстрованої за кадастровим номером 5121080300:03:001:1025.

4. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що відповідачем правомірно погоджено проект землеустрою щодо відведення Земельної ділянки ОСОБА_2 у власність. При цьому, судами зазначено, що погодження проекту землеустрою Августівською сільською радою не вимагається. Що стосується погодження проекту землеустрою органами у сфері містобудування та архітектури, то судами вказано, що це є обов'язковим лише у випадку розташування на земельній ділянці об'єкту будівництва, в той час як Земельна ділянка планувалась для відведення ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства. Судами на основі висновку земельно-технічної експертизи встановлено, що місце розташування Земельної ділянки відповідає місцю розташування земельної ділянки за кадастровим номером 5121080300:03:001:1025.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач подала касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що рішенням Августівської сільської ради від 10.04.2014 №440/Р-ХХХV-VI їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій повинні були з'ясувати обставини стосовно того, що вказана земельна ділянка та Земельна ділянка, запланована для відведення ОСОБА_2, є різними, розташовані в різних місцях, мають різні цільові призначення, не мають перетину та/або збігу і мають різні дані документації із землеустрою та містобудівної документації, а також надати правову оцінку цим обставинам. Скаржник наполягає, що поданий ОСОБА_2 проект землеустрою вимагав обов'язкового погодження відділом містобудування та архітектури Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та Августівською сільською радою, що передбачено частиною 2 статті 186-1, частинами 15, 16, 17, 18 статті 186 ЗК України. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу, повинен був вирішити заявлене позивачем у суді першої інстанції клопотання про відвід судді та прийняти з цього питання відповідне рішення. При цьому, скаржник наполягає, що заявлений нею у суді першої інстанції відвід є обґрунтованим. Тому, скаржник вважає, що мають місце підстави, визначені пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

6. Відповідач - ГУ Держгеокадастру, до закінчення встановленого судом строку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На обґрунтування відзиву відповідач посилається на правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій.

7. Третя особа на стороні позивача - Августівська сільська рада, подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Вказує, що позивач не була та не є учасником правовідносин щодо погодження проекту землеустрою і її права у цих відносинах відповідачем не порушувались. Вважає, що судами правильно застосовані норми частини 2 статті 186-1, частин 15, 16, 17, 18 статті 186 ЗК України та зроблено вірний висновок про відсутність обов'язку у відділу містобудування та архітектури Біляївської районної державної адміністрації Одеської області і Августівської сільської ради щодо погодження проекту землеустрою, поданого ОСОБА_2

8. Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2, відзиву на касаційну скаргу не подав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 статті 118 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 статті 118 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

10. Згідно з частиною 7 цієї статті ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частиною 7 цієї статті ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

11. Частиною 8 статті 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому Частиною 8 статті 118 ЗК України.

12. Частиною 6 статті 186 ЗК України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому Частиною 6 статті 186 ЗК України, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених Частиною 6 статті 186 ЗК України.

13. У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

14. Згідно з частиною 6 цієї статті ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

15. Як зазначала позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі, що також знайшло відображення у поданій нею касаційній скарзі, управління Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області ГУ Держгеокадастру під час погодження поданого ОСОБА_2 проекту землеустрою, повинне було перевірити його на предмет відповідності місця розташування Земельної ділянки даним документації із землеустрою та містобудівної документації і встановити, що вона частково знаходиться на земельній ділянці, відведеній позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

16. Також, скаржник наполягає, що встановлення обставин стосовно того, що відведена їй земельна ділянка та Земельна ділянка, що відводиться ОСОБА_2 є різними, розташовані в різних місцях, мають різне цільові призначення, не мають перетину та/або збігу і мають різні дані документації із землеустрою та містобудівної документації підлягали обов'язковому з'ясуванню судами попередніх інстанцій для правильного вирішення спору.

17. Складові проекту землеустрою визначені частиною 3 статті 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі - ~law44~), за змістом якої до них віднесені: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).

18. Зважаючи на наведену норму та вимоги частини 6 статті 186-1 ЗК України, слід погодитись з твердженнями скаржника щодо наявності в управління Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області ГУ Держгеокадастру обов'язку перевірити відповідність місця розташування Земельної ділянки вимогам документації із землеустрою або містобудівній документації.

19. Водночас, саме лише надання даним органом висновку про погодження проекту землеустрою, поданого ОСОБА_2, не дає достатніх підстав стверджувати про те, що у порушення норм частини 6 статті 186-1 ЗК України такі обставини не перевірялись управлінням Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області ГУ Держгеокадастру при складанні оспорюваного висновку від 25.03.2016 №135/41-16.

20. Під час розгляду даної адміністративної справи судами попередніх інстанцій було досліджено висновок експерта №06/2019 судової земельно-технічної експертизи, складений судовим експертом Чорною Ю. П. 28.01.2019 на замовлення ОСОБА_2 у відповідності до статті 104 КАС України, яким встановлено, що місце розташування земельної ділянки, що відводиться гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2, викопіювання з генерального плану села Латівка (колишня назва село Котовка), яке було погоджене відділом містобудування та архітектури Біляївської районної державної адміністрації Одеської області відповідає місце розташуванню земельної ділянки, зареєстрованої за кадастровим номером undefined.

21. Частинами 1, 2 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Тому, доводи скаржника щодо нез'ясування судами попередніх інстанцій вказаних обставин, які мали значення для правильного вирішення спору, слід відхилити.

23. Відповідно до частини 2 статті 186-1 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

24. З огляду на це, погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки структурним підрозділом районної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури вимагається виключно у випадках, якщо на ній розташовано або планується розташування об'єкта будівництва. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, Земельна ділянка відводилась ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, що виключає можливість розташування на ній об'єкту будівництва.

25. Твердження скаржника щодо необхідності погодження структурним підрозділом районних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури будь-якого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в межах населеного пункту, не заслуговують на увагу. Дані твердження є наслідком довільного тлумачення скаржником норми частини 2 статті 186-1 ЗК України, яка передбачає необхідність погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки як у межах населеного пункту, так і поза його межами, за умови, що на ній розташований об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта.

26. Згідно з частиною 6 статті 186 ЗК України, яка регулює погодження і затвердження документації із землеустрою, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому частиною 6 статті 186 ЗК України.

27. У свою чергу, статтею 186-1 ЗК України передбачені повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та визначено, що такими органами є територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 186-1 ЗК України).

28. Натомість, частиною 16 статті 186 ЗК України, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

29. Слід зауважити, що тлумачення частини 6 статті 186 ЗК України повинно відбуватись у системному взаємозв'язку з рештою норм цієї статті. Тобто, погодження проектів землеустрою органами місцевого самоврядування відбувається не у всіх без винятку випадках, а лише у разі, коли це прямо передбачено статтею 186 ЗК України.

30. Водночас, враховуючи вимоги частини 6 статті 186 ЗК України, для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок погодження органами місцевого самоврядування не вимагається. Тому, твердження скаржника щодо необхідності погодження проекту землеустрою, поданого ОСОБА_2. Августівською сільською радою є безпідставними.

31. За приписами пункту 4 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими.

32. У відповідності до даних норм КАС, суд апеляційної інстанції скасовує судові рішення, прийняті судом першої інстанції, за умови порушення останнім норм процесуального права, яке полягало в ухваленні судового рішення суддею, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими.

33. Проте, неможливо погодитись з доводами скаржника щодо необхідності повторного розгляду судом апеляційної інстанції заявленого у суді першої інстанції відводу, адже вказана норма покладає на суд апеляційної інстанції обов'язок виключно щодо перевірки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні відповідного питання, а не самостійного вирішення заявленого учасником справи в суді першої інстанції відводу.

34. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

35. Згідно з частинами 3, 4 статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частинами 3, 4 статті 40 КАС України.

36. Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2019 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про відвід судді Іванову Е. А. з підстав, визначених пунктом 4 частини 1 статті 36 КАС України, в якій також просила даного суддю взяти самовідвід від участі у розгляді даної справи. Свою заяву позивач обґрунтувала тим, що Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е. А. постановив ухвали від 27.11.2017 та від 01.10.2018 про залишення позовної заяви без розгляду, які були скасовані за наслідками апеляційного перегляду. На думку позивача, зазначені обставини викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності названого судді.

37. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у складі судді Іванова Е. А. заяву передано для визначення у порядку статті 31 КАС України судді, який вирішуватиме питання про відвід.

38. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у складі судді Аркелян М. М. у задоволенні заявленого позивачем відводу судді Іванову Е. А. відмовлено з підстав визначених частиною 4 статті 36 КАС України, за якою незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

39. Відтак, у суду апеляційної інстанції не було обґрунтованих підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні заявленого позивачем відводу.

40. Таким чином, судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

41. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

43. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

44. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 у справі №815/6124/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Августівська сільська рада Біляївського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій залишити без змін.

45. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В. М.

Судді Єзеров А. А.

Чиркін С. М.