Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2018 року

Київ

справа №541/503/17

адміністративне провадження №К/9901/2628/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миргородського обє'днаного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області на постанову Великобагачанського районного суду Полтавської областів складі судді Лисенко Н.В. від 30.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Тацій Л.В., Григорова А.М., Подобайло З.Г. від 24.10.2017 у справі №541/503/17 за позовом ОСОБА_2 до Миргородського обє'днаного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності неправомірною та покладення зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати неправомірною бездіяльність Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - Миргородське ОУПФУ) в частині перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці шляхом зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання строку військової служби, половини строку навчання в юридичному інституті, періоду роботи в органах прокуратури; зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 15.10.1981 року по 24.10.1983 року, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року, роботу на прокурорських посадах з 01.08.1988 року по 21.01.1993 року та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, з 16.09.2016 року, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов'язати відповідача подати до суд звіт про виконання судового рішення.

Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці за зверненням від 09.02.2017 щодо незарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді 23 роки 07 місяців 10 днів, строку військової служби, 1/2 частини строку навчання в юридичному інституті, періоду роботи в органах прокуратури Полтавської області.

Зобов'язано відповідача зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби у лавах Радянської Армії 2 роки 10 днів (з 15.10.1981 року по 24.10.1983 року), 1/2 частину періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського 1 рік 11 місяців (з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року), період роботи на прокурорських посадах в прокуратурі Полтавської області 4 роки 5 місяців 21 день (з 01.08.1988 року по 21.01.1993 року), що включаючи час роботи на посаді судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області протягом 23 років 07 місяців 10 днів, в сукупності складає 32 роки 10 днів та здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаного сукупного стажу роботи за вислугою років в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 16 вересня 2016 року з урахуванням фактично виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Миргородського ОУПФУ на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 640 грн. та витрати за надання правової допомоги адвокатами в сумі 3000 грн., всього 3640 грн. Зобов'язано відповідача подати до суду в місячний строк звіт про виконання постанови суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди невірно обгрунтовують свої рішення посиланням на закон, який втратив чинність, та згідно якого позивачу не може бути призначено довічне грошове утримання судді у розмірі 90%. Вважає безпідставним стягнення з нього витрат на правову допомогу позивачу, оскільки зазначені витрати документально не підтверджені, так як документів, що свідчать про оплату правових послуг через банківські установи позивачем до позовної заяви додано не було.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач:

- з 15.10.1981 року по 24.10.1983 року проходив військову службу у Радянській Армії;

- з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року навчався на денній формі Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е.Дзержинського;

- з 01.08.1988 року по 20.12.1988 працював на посаді помічника прокурора Чернухинського району прокуратури Полтавської області;

- з 21.12.1988 року по 31.07.1989 року працював на посаді стажиста слідчого прокуратури Великобагачанського району Полтавської області;

- 01.08.1989 року по 02.08.1992 року працював на посаді слідчого прокуратури Великобагачанського району Полтавської області;

- 03.08.1992 року по 21.01.1993 року працював на посаді помічника Миргородського міжрайонного прокурора прокуратури Полтавської області;

- з 22.01.1993 року по 14.09.2016 року працював народним суддею, суддею, заступником голови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.

На підставі постанови Верховної Ради України № 1515-VIII від 08.09.2016 року наказом в.о. голови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області №14/ос.с від 15.09.2016 року позивача звільнено із займаної посади та відраховано зі штату суду у зв'язку з виходом у відставку.

16.09.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно протоколу № 1596 від 27.10.2016 року відповідач призначив позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді. Для розрахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці враховано стаж роботи на посаді судді за період з 22.01.1993 року по 31.08.2016 року - 23 роки 7 місяців 10 днів. Період проходження строкової військової служби з 15.10.1981 року по 24.10.1983 року, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року, робота на прокурорських посадах з 01.08.1988 року по 21.01.1993 року до розрахунку стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не увійшли.

09 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, в якій просив зарахувати до стажу, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання у розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, строку військової служби, половини строку навчання в юридичному інституті, періоду роботи в органах прокуратури.

Листом № 1391/02-24 від 23.02.2017 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для вказаного перерахунку з посиланням на те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено на підставі чинного законодавства, а твердження позивача щодо встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90% заробітної плати не відповідає нормам чинного законодавства на час призначення такого утримання, оскільки Закон України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 року, який передбачав зазначену норму, втратив чинність.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, періоди проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та робота на прокурорських посадах підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

До того ж, відповідачем невірно обчислено відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, який з урахуванням стажу позивача має становити 90%.

Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

На час виходу позивача у відставку (15.09.2016 року) діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 року (далі - Закон № 2453-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону № 2453-VI (у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року №192-VIII) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону "Про статус суддів" від 15.12.1992 року №2862-XII (далі - Закон № 2862-XII; який діяв на час роботи позивача на посаді судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Також суд звертає увагу на те, що Закон № 2453-VI, який прийнято та діяв на час роботи позивача суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Положеннями підп. 3-1 п. 3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у рішенні Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № П/9901/382/18).

Щодо стосується зарахування періоду роботи позивача в органах прокуратури до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначалось вище, за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону №2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується, зокрема, стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до роз'яснення поняття «прокурор», яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

Отож, в аспекті спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, оскільки за змістом ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз'яснення поняття «прокурор» міститься у ст. 56 Закону № 1789-XII, що стосується поняття "слідчий", то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення ст. 43 Закону № 2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.

За таких обставин посада "стажист слідчого" не охоплюється поняттям «слідчого», враховуючи аналогію за посадою прокурора, визначення якого міститься у ст. 56 Закону № 1789-XII, тому законних підстав для зарахування періодів роботи 7 місяців 11 днів - з 21.12.1988 по 31.07.1989) на посаді стажиста слідчого до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (23 роки 7 місяців 24 дні), календарний період проходження строкової служби (2 роки 10 днів), половину строку навчання у вищому учбовому закладі (1 рік 11 місяців), роботу на прокурорських посадах (3 роки 10 місяців 11 днів; за виключенням стажиста слідчого).

А відтак стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 31 рік 5 місяців 15 днів, що в свою чергу дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

За таких обставин, коли суди не врахували, що період роботи позивача на посаді стажиста слідчого не підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, проте інші періоди зарахували правильно та вірно визначили, що позивач з урахуванням зарахованого стажу має право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді, то судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірного стягнення з відповідача витрат на правову допомогу позивачу у зв'язку з тим, що зазначені витрати не підтверджені документами, що свідчать про оплату правових послуг через банківські установи, є безпідставними. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, стягуючи з відповідача на користь позивача понесені ним витрати за надання правової допомоги в розмірі 3000 грн., дослідив та надав належну оцінку доказам, що підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу, а саме досліджено було: договори про надання юридичних послуг з адвокатами Яковенко Г.М., Москаленко М.П., Михайлик М.С., квитанції про оплату послуг, розрахунки витрат, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордери.

Інші доводи наведені в касаційній скарзі ретельно перевірені та проаналізовані судами, та їм надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 червня 2017 року, залишену без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, скасувати в частині зарахування ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду його роботи з 21.12.1988 року по 31.07.1989 року на посаді стажиста слідчого прокуратури Великобагачанського району Полтавської області, та ухвалити у вказаній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв'язку з цим абзац третій постанови Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 червня 2017 року, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, викласти в новій редакції:

"Зобов'язати Миргородське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області зарахувати позивачу ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби у лавах Радянської Армії - 2 роки 10 днів (з 15.10.1981 по 24.10.1983), 1/2 періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців (з 01.09.1984 по 30.06.1988), період роботи на прокурорських посадах в прокуратурі Полтавської області 3 роки 10 місяців 11 днів (з 01.08.1988 по 20.12.1988 та з 01.08.1989 по 21.01.1993), що включаючи час роботи на посаді судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області протягом 23 років 07 місяців 10 днів, в сукупності складає 31 рік 5 місяців 15 днів та здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаного сукупного стажу роботи за вислугою років в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 16.09.2016 року з урахуванням фактично виплачених сум."

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду