“Підводні камені” боргової розписки з урахуванням судової практики

Кожна людина хоча б раз у своєму житі, давала або брала від іншої людини кошти у борг. Якщо ж використовувати юридичну термінологію, то це буде ніщо інше, як договір позики між позикодавцем і позичальником.

Даний правочин є настільки розповсюдженим, що сторони часто не замислюються над його юридичною складовою та в першу чергу керуються довірою один до одного.

ДАЙДЖЕСТ: Як правильно оформити БОРГОВУ РОЗПИСКУ: актуальна судова практика

Проте, як показує судова практика, не всі учасники таких позик є добросовісними, так як досить часто не поспішають повернути отримані кошти, а й інколи взагалі ставлять під сумнів факт позичання грошей.

У випадку, якщо оформлення позики не супроводжується укладенням письмового договору, а обмежується розпискою, необхідно врахувати, що такий рівень фіксації домовленостей сторін на практиці породжує багато проблем, а подекуди навіть унеможливлює повернення позикодавцю грошових коштів.

Отже, якою ж має бути “ідеальна” розписка?

Найголовніше — розписка не є письмовою формою договору позики та не є документом, що його замінює. У випадку відсутності письмового договору позики сторони чітко повинні розуміти та усвідомлювати, що їх правовідносини не врегульовані належним чином та можуть спричинити ряд спірних ситуацій.

Відповідно до статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі. Виключенням є позика між фізичними особами на суму, що не перевищує 170 грн. В усіх інших випадках лише наявність письмового договору позики може свідчити про виконання сторонами вимог законодавства в частині дотримання форми правочину. Звертаємо увагу, що обов’язкове нотаріальне посвідчення договору позики законом не вимагається.

Проте, зважаючи на достатньо велику кількість судових спорів, пов’язаних саме з борговими розписками, можна зрозуміти, що їх практичне застосування є досить поширеним та на практиці такі розписки не підкріплюються письмовими договорами.

За результатами аналізу законодавства та судової практики, можна визначити наступні обов’язкові елементи розписки.

1. Найменування. Законодавством не встановлено обов’язковість вживання саме терміну “Розписка” або “Боргова розписка”. По факту це може бути документ з іншим найменуваннями при умові зберігання правової природи договору позики (Постанова ВС/КЦС, справа № 524/4946/16-ц, 08.07.19).

2. Дані про позичальника та позикодавця. Радимо вносити до розписки максимально більше реквізитів сторін з метою уникнення будь-яких неоднозначностей під час встановлення особи позикодавця/позичальника. Щодо фізичних осіб вкрай необхідно вказати не тільки ПІБ та місце проживання, а й індивідуальний податковий номер (РНОКПП) та паспортні дані. У випадку, якщо з якихось причин у борговій розписці відсутні дані про позикодавця, то особа, яка має таку боргову розписку, можна вважати позикодавцем при відсутності доказів, що спростовують зміст такої боргової розписки, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє (рішення правоохоронних органів тощо). Таку досить суперечливу позицію висловив Апеляційний суд Одеської області у справі № 509/5118/15-ц від 13.07.16р. (рішення набрало законної сили). Проте, ризикувати не радимо.

3. Сума позики та розмір відсотків. У розписці чітко вказується сума позики. У випадку, якщо сума вказується в іноземній валюті, бажано чітко вказати, що розрахунки здійснюються у національній валюті за відповідним курсом, адже відповідно до закону розрахунки на території України здійснюються у національній валюті.

Звертаємо увагу, що за умови відсутності у розписці даних про те, що позика є безвідсотковою, до неї будуть застосовуватись загальні правила, передбачені ст. 1048 Цивільного кодексу України, а саме, позикодавець буде мати право на одержання від позичальника процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України.

Користуйтеся консультацією: Правове регулювання діяльності МФО. Небезпека мікрозаймів. Та чи є шляхи уникнення боргової кабали?

Договір позики може бути безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 850 гривень, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками (наприклад, пшениця).

У всіх інших випадках, якщо розписка не містить чіткого посилання не те, що позика є безпроцентною, позикодавець може нараховувати відсотки.

4. Умова про повернення коштів. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зазначенням обов’язку повернення таких коштів.

Так у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності боргової розписки. У випадку, якщо суд встановить, що розписка не містить обов’язку повернути грошові кошти, (Постанова ВС/КЦС, справа № 524/4946/16-ц, 08.07.19, Постанові ВС України, справа № 6-1967цс15, 15.11.15).

5. Строк повернення коштів. У випадку, якщо сторони у договорі/борговій розписці не зазначили строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги (абзац 2 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

6. Дата складання розписки, місце складання розписки та підпис позичальника

Дотримання вищевказаних вимог мінімізує ризики та різночитання складеного боргового документу, проте, радимо дотримуватись прямих вимог законодавства та укладати письмові договори позики, які можуть максимально захистити інтереси обох сторін.

Автор консультації: Дзяман Богдан, юрист BOSSOM GROUP

Користуйтеся консультацією: БОРГОВА РОЗПИСКА: все що потрібно знати і навіть не юристу