Перший заочний вирок за російські воєнні злочини. Як лейтенанта Штайнера судили за грабування цивільних

23-річний Сергій Штайнер — заступник командира роти по озброєнню військової частини №12128, яка розташована у селищі Тоцьке-2 Оренбурзької області. В армії він — з 2016 року, тоді вступив до Омського автобронетанкового інженерного інституту, має звання лейтенанта. Ще у липні 2021 року Штайнер разом з дружиною мешкали у Омську. А на початку березня 2022-го він з колоною БМП і танків зайшли до села Лук’янівка на Київщині.

Згодом, рятуючись від контрнаступу українських військ, Штайнер залишив свій танк і втік із села. Ідентифікувати росіянина допомогли журналісти: вони оприлюднили його документи, знайдені у бронемашині, їхнє розслідування долучили до матеріалів справи, а одна з його авторок виступила свідком у суді.

На початку травня російського військового оголосили у міжнародний розшук, а у кінці травня прокурори Київської обласної прокуратури скерували до Солом’янського районного суду обвинувальний акт в порядку спеціального досудового розслідування (in absentia), тобто заочно.

Згадайте новину: За репост Скабєєвої працівнику райради заборонили обіймати посади на 10 років

Заочний розгляд справи означає, що необхідно дотриматися певної процедури: викликати обвинуваченого до суду і після кількох неявок (впевнившись у тому, що особа ухиляється від правосуддя), суддя має ухвалити клопотання про здійснення спеціального судового провадження і тоді вже перейти до розгляду справи по суті. Розгляд справи Штайнера у суді розтягнувся на 4 місяці, враховуючи літню відпустку судді Оксани Криворот.

Штайнеру судили за ч. 1 ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни» — жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, а також віддання наказу про вчинення таких дій.

За версією обвинувачення, під час окупації села Лук’янівка Броварського району Київської області лейтенант наказував військовим збройних сил РФ грабувати мирних жителів. Окупанти проникали до помешкань, руйнували та пошкоджували приватні будинки, господарські споруди, переїхали танком автівку.

Якщо порахувати суми в обвинувальному акті, то одному жителю Лук’янівки завдано близько 150 тисяч гривень матеріальної шкоди. Це винесений росіянами бензиновий генератор, бетонні плити та, за висновками експертів, середня ринкова вартість «Volkswagen Caddy», яку переїхала бронемашина.

Олександр Гудим — той самий потерпілий. Він із матір’ю залишився у Лук’янівці під час окупації села і бачив, як по сусідству «заселялися» російські військові.

— Я 21 день там з ними був. Було по всякому: і ховався, і був у будинку, і на дворі. Життя йшло, тільки були небажані сусіди. Вони зайшли до нас, стали у сусідньому дворі, розташовувалися там. Жили у сусідньому будинку. Бачив я їх через метрів 20-30… Стояв танк, ствол уже в мене у подвір’ї був. Їли в сусіда на вуликах… Кулеметники (чи хто там) чергували на танку. Жили, міняли позиції, десь виїжджали на завдання», — повідомив Олександр «Судовому репортеру».

Суду потерпілий сказав, що знаходитися поряд із окупантами завжди було страшно. Але найстрашніше — спочатку.

— В перший день вони переночували, не заходили [до оселі]. На другий день зайшли, сказали, що якщо десь вийти, то з дозволом, вночі ліхтариком не маякувати, ніяких зайвих рухів не робити…

Суддя: Їсти не просили?

— Ну як просили… Просили, але зі зброєю «просили». Самі не забирали, мусіли давати. Картошку «просили», яйця…

Худоби у господарстві Гудима не було, лише кури. Після обстрілу окупанти позабирали побитих курей, і порубали ще живих. «Приходив [російський військовий] до мамки, каже: «Мать, два яйца на два сухпайка помєнять».

Суддя: А милися де?

— У людей… Прийшов оцей, питає: «А гдє у вас баня?.. Гдє ви моєтесь?». Кажу — душ у хаті. Не врубається, як може бути вода у хаті.

Також потерпілий розповів суду, що 24 березня під час звільнення села українськими військовими солдати РФ пошкодили його майно.

Тікаючи від зачистки, російський танк поїхав городами в глибину села на ліс, проїхав через паркан, машину та погріб. Сусіду по пасіці переїхав вулики. Пошкодили газопровід, лінії електропередач. До цього від обстрілів постраждав будинок Олександра: підбита веранда, частково зруйнований дах та стіни. Потерпілий також знає про один смертельний випадок у селі — людина загинула після поранень від уламка, а ще один чоловіка через уламок втратив око.

За час окупації росіяни прострелили замок в гаражі Олександра і винесли бензиновий генератор, мовчки забрали бетонні плити для облаштування окопів, вилучили телефон (як уточнив потерпілий, мобільний потім знайшовся).

— Я так зрозумів, що у них ієрархія була. Пару чоловік на обєспєчєнії було, дрова брали, воду носили, — розповів суду чоловік. Дрова забирали, аби опалювати будинки та вириті бліндажі.

Керував двома танкістами, що чергували біля танку, військовий на ім’я Сергій. Був серед них за головного, каже потерпілий. Він упізнав Штайнера по фото.

Про те, що до головного серед російських військових, зверталися на ім’я Сергій, повідомила і свідок Світлана Маруженко — сусідка потерпілого. Солдати РФ також заселилися і в її будинок. Жінка пригадує, що окупанти не розуміли, що вона говорить, бо Світлана спілкується українською. Свідок переїхала зі свого дому до сестри на інший кінець села. Вона також впізнала Штайнера за фото.

— Більш зухвало зі мною спілкувався, можливо він був і старший. Решта не спілкувалася, в основному, розмову вів він. Ніби на нього зверталися Сергій, — сказала жінка.

Другий свідок по справі — журналістка української служби Радіо Свобода Кіра Толстякова. Вона підтвердила, що 28 березня вийшло розслідування про ідентифікацію військовослужбовця Збройних Сил Російської Федерації, що залишив документи в танку, яким керував, у селі Лук’янівка Київської області.

— Мій колега, Мар’ян Кушнір, який є військовим кореспондентом, в той час перебував у селі Лук’янівка. Це село було звільнене українськими військовими. І від українських військових він отримав документи, які знайшли в одному з російських танків. Він зробив фотокопію, надіслав мені у месенджер і запитав, чи цікаво нам вивчити ці документи. Тому що я працюю в проєкті розслідувань, відповідно, наш профіль, у тому числі ідентифікація російських військовослужбовців. Я поглянула на ці документи — це була планшетка військовослужбовця Російської Федерації, в якій була медична книжка. В медичній книжці було детально розписано, кому вона належить — Штайнеру Сергію Дмитровичу. Був вказаний вік, його посада і звання — лейтенант, заступник командира роти з озброєння. Також вказана військова частина, місце народження, місце дислокації військової частини. Що одружений, також вказані його контактні номери телефонів. Був ще один документ — про матеріальні цінності, тобто це те, що він безпосередньо перевозив у танку щодо озброєння, яке російські військові, вочевидь, отримали, щоб воювати в Україні, — пояснила свідок.

Журналісти ідентифікували окупанта і зокрема, знайшли соціальні мережі Штайнера.

Згадайте новину: Знову крайнощі ... Суд після 5 років СІЗО звільнив учасника АТО, який убив свою стареньку тітку за проросійські погляди

У публікації міститься скриншот листування Штайнера з журналістами за одним із його телефонних номерів, який на той час був у мережі.

У матеріалах справи також є інформація, що 27 березня, перебуваючи в зоні дії базової станції стільникового зв’язку у селі Лукаші Броварського району Київської області (більш точної адреси місцезнаходження під час розслідування не встановлено) у месенджерах WhatsApp і Telegram Штайнер погрожував вбивством журналістці (вочевидь, під час переписки і підготовки матеріалу). Але на допиті журналістки про це не говорили.

Штайнера захищав призначений від центру безоплатної правової допомоги адвокат Віктор Овсянніков, який також був захисником військовослужбовця РФ Вадима Шишимаріна.

Овсянніков поцікавився у журналістки Толстякової, чи бачила вона оригінали документів Штайнера, про які каже. Свідок відповіла, що ні, але довіряє колезі, який тримав оригінали в руках.

У дебатах прокурор просив для Штайнера 9 років позбавлення волі. Це не максимальне покарання. Нагадаємо, що закон передбачає тюремний строк від 8 до 12 років.

Прокурор говорив суду про правильну кваліфікацію злочину, його особливу тяжкість та відсутність пом’якшуючих обставин.

— Враховуючи досліджені докази, можна дійти до висновку, що Штайнер діяв з прямим умислом, який був направлений на жорстоке поводження з цивільним населенням та інше порушення законів та звичаїв війни, — сказав Микола Стьопін.

Адвокат Віктор Овсянніков у дебатах просив підзахисного виправдати. За його словами, хоча і проводилось спеціальне досудове та судове розслідування, проте не вдалося почути думки самого обвинуваченого, який міг би надати якісь пояснення чи навести доводи в свій захист.

— З огляду на зібрані докази та ту інформацію, яка стала відома під час судового розслідування, приходжу до висновку, що вина мого підзахисного не доведена, відсутні прямі докази щодо скоєння ним злочину, який йому інкримінований. Відсутні прямі покази як потерпілого, так і свідків, які б вказували на зазначену особу, — сказав суду адвокат.

26 вересня суддя Оксана Криворото оголосила вирок — 9 років позбавлення волі. На останніх словах вироку зазвучала повітряна тривога. Покарання Штайнер відбуватиме з моменту затримання.

Автор новини: Ірина Домащенко, «Судовий репортер»