Основні проблеми при ліквідації підприємства та як їх уникнути

Аліса Юрченко, юрист компанії «Бюро реєстрації»

Особливістю законодавчого регулювання в сфері державної реєстрації бізнесу в Україні є те, що реєстрація підприємства – одна з найшвидших спрощених процедур, а його ліквідація – справа значно складніша. Одною з основних проблем є прогалини та колізії нормативно-правової бази, регулюючої проведення процедури ліквідації. Внаслідок цього власники господарюючого суб’єкта, які вирішили припинити свою діяльність, нерідко опиняються перед проблемними моментами, які затягують процедуру ліквідації, і тим самим створюють додаткові надлишкові витрати.

Ліквідація господарюючого суб’єкта згідно чинного законодавства України сьогодні здійснюється одним із трьох варіантів:

1) ліквідація за рішенням власника, повне припинення господарюючого суб’єкта;

2) ліквідація шляхом банкрутства, повне припинення господарюючого суб’єкта, однак з можливістю переведення його активів у інший господарюючий суб’єкт (новостворений або вже існуючий);

3) реорганізація господарюючого суб’єкта шляхом злиття, продажу, поділу, приєднання, в такому разі у господарюючого суб’єкта відбуваються певні організаційні зміни (наприклад зміна організаційно правової форми) але ведення діяльності в загальному порядку продовжується.

Ліквідація підприємства за рішенням власника – особливості процедури

Дана стаття спрямована на розкриття проблематики ліквідації за рішенням власника, оскільки це наразі найбільш популярна форма ліквідації. Спочатку коротко роздивимось саму ліквідаційну процедуру. Перелік необхідних документів для здійснення вищезазначеної процедури можна отримати тут.

Ліквідація за рішенням власника, логічно, розпочинається з офіційного рішення власника господарюючого суб’єкта про його ліквідацію, у відповідності до законодавчих норм Цивільного кодексу України та положень Статуту господарюючого суб’єкта. Таке рішення надається суб’єкту реєстрації для занесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. До рішення власника, а саме до його змісту законодавець встановив певні вимоги щодо інформації, яка має бути зазначена в такому рішенні, однією із таких вимог є створення та затвердження ліквідаційної комісії, яка вподальшому здійснює процедуру ліквідації.

Перший крок ліквідаційної комісії – виявлення кредиторів та боржників господарюючого суб’єкта та врегулювання відносин між ними. Якщо у господарюючого суб’єкта наявна будь-яка заборгованість, то наступним кроком в процесі ліквідації буде її погашення. За законом, кредитори можуть висунути вимоги до ліквідаційної комісії впродовж двох місяців після її створення.

У випадку, коли на рахунках господарюючого суб’єкта недостатньо коштів для задоволення вимог кредиторів, то за нормами Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія повинна організувати продаж майна підприємства-боржника. Для цього проводиться інвентаризація активів підприємства. Важлива деталь: майно має бути збереженим в тому стані, в якому воно знаходилось на момент проведення інвентаризації та укладання проміжного балансу (тобто, власник підприємства повинен подбати про його охорону від псування чи розкрадання). По закінченню інвентаризації необхідне проведення оцінки майна для його подальшого продажу.

При ліквідації оцінка може бути проведена самою ж ліквідаційною комісією. Наступним етапом є складання проміжного балансу, де відображається інформація про наявні у підприємства активи, кредиторські вимоги та наслідки їх розгляду. Даний баланс затверджується власником – органом, що прийняв рішення ліквідувати господарчий суб’єкт. Необхідно враховувати, що ліквідаційна комісія не є юридичною особою, тому її рішення про розгляд вимог кредиторів не підлягає оскарженню, а єдиним шляхом, що залишається кредитору, є звернення до суду.

Після задоволення вимог кредиторів ліквідаційною комісією затверджується ліквідаційний баланс, де вказуються всі активи, що залишились після реалізації майна боржника в процедурі ліквідації. Це майно може бути розподілене між засновниками (учасниками) підприємства.

Іншим важливим завданням ліквідаційної комісії є стягнення дебіторської заборгованості, в разі наявності такої. Зазвичай в Україні це пов’язано зі значними труднощами, тому як більшість дебіторів тільки почувши про ліквідацію господарюючого суб’єкта, будь-яким способом намагаються уникнути сплати небажаної заборгованості. Практика показує, що в такому випадку не обійтися без юридичної допомоги, тим більше, коли дебіторів багато, а судового провадження для стягнення заборгованості – не уникнути. Треба мати на увазі, що процедура стягнення заборгованості з дебіторів може розтягнутись надовго та бути доволі затратною (сплата судового збору, можливі витрати на апеляційні та касаційні провадження).

Таким чином, в оптимальному варіанті ліквідація господарюючого суб’єкта має відбуватись наступним чином: кредитори вчасно заявили свої вимоги до виконання господарюючим суб’єктом та покриваються останнім, якщо такого суб’єкта недостатньо фінансів, то реалізовується майно наявне у такого суб’єкту, а також стягується дебіторська заборгованість. Далі реалізуються наступні етапи ліквідації – перевірки ДФС та пенсійного фонду, отримання висновку аудитора, закриття рахунків в банках, передача документів в архів, знищення печаток, запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення господарюючого суб’єкта.

Проблеми, що виникають при ліквідації підприємства

Вищезазначене – ідеальний сценарій ліквідації, проте в реальності все відбувається значно складніше.

Зокрема, може статися ситуація, коли кредитори заявляються вже після закінчення строку розгляду кредиторських вимог, чим перешкоджають подальшому проходженню процедури ліквідації, так як в зв’язку із неможливістю їх включення до реєстру вимог кредиторів з огляду на його попереднє затвердження, кредитори намагаються потрапити в реєстр через судове провадження. Після слід очікувати відкритого виконавчого провадження та арешту на активи та розрахункові рахунки в банках. Внаслідок цього процедура ліквідації буде паралізована.

Інший варіант проблем під час ліквідації, це коли дебітори відмовляються від погашення заборгованості, і справа теж переноситься до судових залів.

Ну і класика – претензії з боку ДФС чи пенсійного фонду при обов’язкових перевірках господарюючого суб’єкта. Як правило, ці претензії швидко оформлюються в чималі штрафні санкції.

Рекомендації – як запобігти проблем при ліквідації

Аналізуючи вище сказане, можемо винести низку рекомендацій по запобіганню тяганини при проведенні процедури ліквідації Вашого бізнесу.

1. Ведення реєстру кредиторів та завчасне їх інформування про початок ліквідаційної процедури.
2. Контроль документообігу, проведення аудиту перед початком ліквідації.
3. Розробка механізму погашення поточної заборгованості (витрати в процедурі ліквідації) та інформування про неї кредиторів.
4. Контроль поштової кореспонденції з метою вчасного отримання інформаціїпро кредиторські вимоги, можливі позовні вимоги, судові або виконавчі провадження тощо.
5. Аналіз заяв, повідомлень, актів та результатів перевірок, вимог ДФС, пенсійного фонду чи інших державних органів, які в більшості випадків містять помилки та не відповідають діючим нормам законодавства, а отже – підлягають оскарженню.
6. При відкритті виконавчого провадження – термінова подача заяви про його завершення.
7. Юридичний супровід під час перевірок державними службами для запобігання неправомірним висновкам чи рішенням.

Отже, вирішувати Вам звернутись при ліквідації до кваліфікованого юриста, з яким Ви зможете ефективніше впоратись з виникаючими проблемами та який представлятиме інтересигосподарюючого суб’єкту в суді, чи здійснювати ліквідацію самостійно, на свій страх та ризик.

«Бюро реєстрації – фахівці з реєстрації та ліквідації»