Орангутанг вперше серед диких тварин використав лікарську рослину для загоєння рани

Самець суматранського орангутанга використав лікарську рослину рослину для лікування рани на обличчі. Як зазначає Sky News, це перший підтверджений випадок того, як дика тварина лікує рану за допомогою рослини з відомими лікувальними властивостями. Результати дослідження були опубліковані цього тижня в журналі Scientific Reports.

Зазначається, що науковці стали свідками того, як самець суматранського орангутанга на ім'я Ракус вибірково зривав листя рослини, відомої як Акар Кунінг, і жував його, а потім наносив отриману суміш точно на пошкоджену ділянку під правим оком. У наступні дні не було виявлено  жодних ознак інфекції, і менш ніж через п'ять днів рана закрилась, а за місяць вона повністю загоїлася, додають дослідники.

Рослина Акар Кунінг, яка росте в тропічних лісах Південно-Східної Азії, відома своїми знеболюючими і протизапальними властивостями і часто використовується в традиційній медицині для лікування таких захворювань, як дизентерія, діабет і малярія.

Не було помічено, щоб Ракус прикладав його кудись ще, тому дослідники дійшли висновку, що він, ймовірно, використовував цю лікарську рослину для лікування рани.

Доктор Ізабель Лаумер, приматолог і когнітивний біолог з Інституту поведінки тварин імені Макса Планка, сказала, що Ракус отримав рану трьома днями раніше, ймовірно, під час бійки з сусіднім самцем. За її словами, аналіз хімічних сполук рослини показав, що вона містить алкалоїди, які мають "антибактеріальну, протизапальну, протигрибкову, антиоксидантну та іншу біологічну активність, що має відношення до загоєння ран".

Також було помічено, що після поранення Ракус відпочивав більше, ніж зазвичай.

Дослідники не змогли вияснити, як саме мавпа дізналася про цілющі властивості Акар Кунінга. За словами Лаумер, орангутанги на дослідницькому майданчику в Індонезії "рідко їдять цю рослину... [але] окремі особини можуть випадково торкатися своїх ран під час харчування цією рослиною і, таким чином, ненавмисно наносити сік рослини на свої рани". Іншими словами, Ракус міг виявити ці переваги випадково.

Раніше вчені реконструювали обличчя неандертальської жінки, яка жила приблизно 75 000 років тому.