Одноразова грошова допомога сім’ям загиблих, особисте розпорядження за та проти

Автор публікації отримала цікаве питання:

1. командування військової частини добровільно/примусово зобов’язують військових писати особисті розпорядження щодо одноразової грошової допомоги (далі – ОГД),
2. Військовослужбовиця хоче щоб такі кошти отримала її дитина,
3. але без участі її тата, який де-факто, відсутній в житті дитини.

Що робити?

1. Хочу звернути увагу, що військовослужбовець, військовозобов’язаний або резервіст, який призваний на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – військовий), має право скласти особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі — особисте розпорядження).

Тобто, якщо військового «влаштовує» перелік осіб, які мають право на ОГД, визначенні законодавством, він може розпорядження не писати. Адже, право, то не обов’язок і це очевидно.

З особистим розпорядженням розібралося. Основне, то право, а не обов’язок.

1. Хочу нагадати, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, які мають право на ОГД, належать:

• діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
• вдова (вдівець);
• батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
• внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
• жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
• утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Варто уваги, що незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання ОГД мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати ОГД за відсутності особистого розпорядження.

З дитиною також розібралися, вона відноситься до першої черги отримувачів ОГД, тому ніби і сенсу писати розпорядження немає.

1. Але, що робити з мамою/татом, які не беруть участь у вихованні дитини, але після смерті мами/тата – військовослужбовця залишаються єдиним законним представником дитини. А, отже, мають право на розпорядження ОГД «від імені та в інтересах дитини».

Так, у випадку загибелі військового (тата/мами) – право на ОГД має дитина. І до її повноліття фактичне розпорядження цими коштами буде мати тато/мама, яких ніколи не було в житті дитини. Справедливо? Напевне – не дуже.

Тут, звісно ідеальним буде завчасне позбавлення батьківських прав такого мами/тата. Але, це досить не легко, для цього мають бути вагомі обставини, ну і мамі/тату може бути не до цього, як психологічно, так і матеріально. До цього повернемося пізніше.

1. Тому, все ж таки можливо варто було подумати про особисте розпорядження, а відповідно розібратися, що це таке.

Особисте розпорядження складається письмово в довільній формі із зазначенням військового звання, прізвища, імені та по батькові (за наявності), дати народження, місця проживання чи перебування (реєстрації місця проживання), реєстраційного номера облікової картки платника податків військовослужбовця, а також місця і часу складення особистого розпорядження.

В особистому розпорядженні обов’язково зазначаються частка (частки) належної до виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), а також особа (особи), якій (яким) здійснюватимуться такі виплати.

В особистому розпорядженні також можуть зазначатися відомості щодо територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК), яким призваний/прийнятий на військову службу військовослужбовець, або номер військової частини, в якій він проходить військову службу, номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти. Особисте розпорядження повинно бути особисто підписане військовослужбовцем.

Справжність підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні засвідчує командир військової частини або нотаріус.

Я б напевне, як адвокат, рекомендувала зробити два примірники розпорядження, засвідчене і у ВЧ, і в нотаріуса... Хоча, по великому рахунку, в цьому не має сенсу, адже після засвідчення справжності підпису оригінал особистого розпорядження передається командиром до служби діловодства (канцелярії) військової частини, реєструється в установленому порядку та: надсилається для зберігання до ТЦК, а також долучається до особової справи військовослужбовця.

Тому, шанс, що документ втратиться ніби і не великий. Хочеться, вірити, що буде збережено в справах ТЦК. Втім, це питання варто вирішувати кожному особисто.

1. Тобто, нормативно визначено, що особистим розпорядженням може бути визначено саме частка (частки) належної до виплати ОГД, а також особа (особи), якій (яким) здійснюватимуться такі виплати.
2. Втім, щоб все таки забезпечити права дитини, можна запропонувати військовому визначити в особистому розпорядженні:

1. строк виплати ОГД – після досягнення дитиною 14 років (коли дитина набуває неповної цивільної дієздатності та має право, зокрема, самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (ст. 31 Цивільного кодексу України));
2. строк виплати ОГД – після досягнення дитиною 15 років (коли дитина набуває повної цивільної дієздатності);
3. конкретну особу, яка матиме право на ОГД, іншу ніж дитина.

Але, але...:

Можливість визначення відстоків виплати ОГД (п. 1-2) Урядом не визначено, і з цим можуть бути проблеми. Тут, звісно варто говорити, що особисте розпорядження, формується в довільній формі і то право особи визначати його умови. З іншою сторони, можуть мати місце складності у ВЧ – адже відповідної можливості законодавством не визначено.

От тут і повернемося до нотаріуса. Адже, на думку автора, навряд буде можливість сформувати відповідний зміст розпорядження у ВЧ, а от з нотаріусом може бути простіше.

Також, тут є ризик, що недобросовісні мама/тато можуть побігти до суду оскаржувати цей документ. Або ж держава не візьме його до виконання. Втім, нажаль, держава зачасту не виконує і того, що визначено законом...

Важливо також розуміти, що до настання 14, чи-то 18 років, які військовослужбовець визначить моментом отримання коштів – дитині потрібно жити, вчитися, розвиватися. А враховуючи те, що дитина залишиться сама – ці кошти їй не завадять.

За пунктом 3 (з визначених автором пропозицій) варто враховувати, що малолітня, неповнолітня особа відноситься до переліку осіб, які мають право на обов’язкову частку ОГД – у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б їй за Законом за відсутності особистого розпорядження. Тому, власне кажучи, недобросовісні мама/тато в будь якому разі матимуть доступ до коштів, правда в дещо меншому розмірі.

З іншої сторони, варто бути і тут обережним. Адже, нажаль, юридична практика показує, що нажаль, тоді коли з’являються гроші (а тим більше великі), то не всі завжди ведуть себе порядно... Інколи, навіть люди, яким безмежно довіряєш мають практику «зраджувати довіру». Окрім того, при смерті отримувача ОГД – вже відповідні кошти буде отримувати не дитина, а спадкоємці такого отримувача.

Тому, варто дуже подумати щоб убезпечуючи дитину від однієї людини випадково не створити проблеми з іншої сторони.

Тому, нажаль, єдиним способом гарантовано убезпечити дитину від можливості розпорядження її коштами недобросовісними «законними представниками» є позбавлення батьківських прав таких представників.

Втім, і це не гарантує абсолютного забезпечення прав дитини, адже після смерті військового і за умови позбавлення батьківських прав іншого з батьків, може бути опіку, керівництво дитячого будинку ну і т.п.... Відповідальність яких ну зовсім не продумаєш...

Автор статті: Фещик Наталія