Науковці "зазирнули" всередину каракалів із Кейптауна й зробили тривожне відкриття

Науковці проаналізували печінку 102 каракалів, які мешкали в Кейптауні та загинули, переважно внаслідок ДТП, і виявили щурячу отруту у 78% зразків.

Це відкриття, про яке йдеться в дослідженні в журналі Environmental Pollution, викликає занепокоєння щодо прихованого впливу засобів боротьби з гризунами на дику природу та свідчить про необхідність посилення контролю за використанням цих хімікатів, пише Discover Wildlife.

Каракали – дикі коти, поширені в Африці, а також у деяких районах Близького Сходу та Азії. Їх легко впізнати за довгими вухами з характерними китицями.

Ці нічні хижаки зазвичай харчуються птахами, гризунами та іншими дрібними ссавцями. У містах це створює проблему, оскільки каракали можуть поїдати гризунів, які перед цим вживали отруту. Ці речовини перешкоджають згортанню крові та можуть спричинити смертельну внутрішню кровотечу.

Дослідження каракалів із Кейптауна показало, що більшість цих тварин зазнала впливу щонайменше трьох різних хімічних сполук.

В окремих зразках виявляли до шести таких речовин одночасно. У старших тварин їхній вміст був вищим, що свідчить про повторний вплив хімікатів протягом тривалого часу.

Серед виявлених речовин переважали антикоагулянтні родентициди другого покоління. Вони сильніші та довше зберігаються в організмі, ніж препарати першого покоління. Отруєний гризун може помирати до двох тижнів. У цей час він може продовжувати харчуватися та переносити високі концентрації хімікатів, потенційно наражаючи на їхній вплив хижаків і падальників, які не були ціллю отруєння.

"Каракали – це червоні сигнальні вогні на вершині харчової мережі. Каракали легко переміщуються природними територіями, фермами та передмістями й харчуються багатьма видами здобичі. Те, що накопичується в їхніх організмах, дає ширше уявлення про забруднення всього ландшафту", – зазначила Габріелла Лейтон зі Стелленбоського університету.

Хоча каракали рідко гинуть безпосередньо через поїдання отруєних гризунів, природоохоронці побоюються, що сублетальні дози можуть шкодити цим тваринам. Дослідження північноамериканських рисей показали, що вплив щурячої отрути пов’язаний із запаленням, погіршенням роботи імунної системи та підвищеною схильністю до захворювань.

Чи реагують каракали на ці речовини так само, поки невідомо. Водночас високий рівень їхнього впливу на тварин є приводом для занепокоєння. Дослідники зазначають, що проблему може посилювати широке використання антикоагулянтних родентицидів у Південній Африці. Десятки препаратів із цими хімічними речовинами продають у супермаркетах, господарських магазинах та онлайн, тому ними можуть користуватися як професійні служби боротьби зі шкідниками, так і звичайні люди.

Науковці закликають посилити контроль за продажем і використанням найбільш токсичних отрут другого покоління та дозволити доступ до них лише навченим фахівцям із боротьби зі шкідниками. Вони також рекомендують зменшувати потребу у використанні отрути: належно зберігати харчові відходи, герметизувати будівлі, щоб гризуни не могли туди потрапити, та використовувати пастки.

Раніше повідомлялося, що фермер кинув 4000 овець на безлюдному острові, а через десятиліття вони ошелешили вчених. Як зазначалося у матеріалі, без людей вівці пережили суворий клімат, змінилися під впливом природного добору та набули властивостей, які допомагали їм виживати без догляду.