Микита Задорожний: Як запобігти зловживанням під час тимчасового вилучення майна

Напевно, жодне кримінальне провадження, відкрите за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 212 КК України, не обходиться без обшуків, в результаті яких посадові особи ДФС вилучають у підприємств та фізичних осіб різноманітне майно: термінали мобільного зв’язку, комп’ютери, жорсткі диски, документи, грошові кошти тощо.

Саме по собі вилучення майна під час обшуку ще не ставить на ньому «хрест». Чинним КПК України встановлено декілька умов, лише при додержанні яких слідчим, прокурором та навіть слідчим суддею, таке майно надовго може вибути з фактичного володіння його власника або іншого володільця.

Однією з таких умов, зокрема, є подача слідчим, прокурором клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у строки, передбачені ч.5 ст.171 КПК України (протягом 48 годин після тимчасового вилучення майна при виконанні ухвали слідчого судді про обшук та не пізніше наступного робочого дня після тимчасового вилучення майна в інших випадках).

Здавалося б, такі доволі стислі строки та зазвичай великий обсяг майна, яке тимчасово вилучається працівниками ДФС під час обшуків, мав би спонукати їх на якомога ретельнішу підготовку до виконання ухвал слідчих суддів з тим, щоб в найкоротший строк оформити клопотання відповідно до вимог ст.171 КПК України, додавши до нього докази існування тих обставин, які слідчий, прокурор поклали в основу його обґрунтування.

Однак, слідчі та прокурори вирішили піти іншим шляхом, а слідчі судді, як свідчить практика, зазвичай, потурають їм у цьому.

Йдеться про застосування норми, передбаченої ч.3 ст.172 КПК України: «Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні».

На думку сторони обвинувачення, на яку здебільшого пристають і слідчі судді, цей строк починає свій перебіг з моменту отримання прокурором копії відповідної ухвали.

Однак, на нашу думку,враховуючи той факт, що початок перебігу вищезгаданого 72-годинного строку чинним КПК України прямо не пов’язано з моментом отримання прокурором копії ухвали про повернення його клопотання, усунення його недоліків та повторна подача мають відбутись протягом 72 годин з моменту постановлення ухвали.

Такий спосіб визначення моменту початку перебігу вказаного строку постає вірним через те, що норма, яка регламентує повернення прокурору його клопотання, міститься в статті під назвою «розгляд клопотання про арешт майна». При цьому в цій статті не йдеться про будь-який особливий порядок встановлення відповідності/невідповідності поданого клопотання вимогам, встановленим ст.171 КПК України, а відтак ця обставина також повинна досліджуватись саме в судовому засіданні, в якому, відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, мають право брати участь слідчий з прокурором.

Лише в судовому засіданні, де присутні слідчий та/або прокурор, слідчий суддя може заслухати їх гіпотетично можливу думку щодо надання меншого за 72 години строку на усунення недоліків клопотання.

Тобто про висновок слідчого судді щодо наявності підстав для повернення клопотання слідчий і прокурор можуть дізнатися відразу ж після ухвалення такого рішення слідчим суддею.

Крім того, висновок про необхідність відліковувати строк, наданий прокурору для усунення недоліків клопотання, саме з моменту постановлення відповідної ухвали кореспондується з приписами ст.41 Конституції України, ст.16 КПК України, ст.321 ЦК України щодо непорушності права власності, оскільки саме такий спосіб забезпечує найменшу тривалість періоду втручання в права власника або володільця майна, яке згодом може бути визнано невиправданим.

На користь такого висновку говорить і стала практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.5 ст.9 КПК України, в Україні є джерелом права.

Як, наприклад, в рішенні від 22.11.2007 року у справі «Україна-Тюмень» проти України» ЄСПЛ зазначив, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

В той же час, чинним КПК України не встановлено:

- строку, протягом якого слідчий суддя повинен постановити і оформити відповідно до вимог процесуального закону ухвалу про повернення клопотання прокурору;

- строку, протягом якого прокурор повинен отримати від слідчого судді ухвалу про повернення клопотання для усунення його недоліків;

- строку, протягом якого прокурор повинен передати повернуте клопотання слідчому, якщо вказані слідчим суддею недоліки він не планує усувати самостійно (КПК не встановлює для прокурора обов’язку щодо безпосереднього виправлення недоліків).

Це створює передумови для процесуальних зловживань слідчого, прокурора, і, як наслідок, - для тривалого і безпідставного порушення речових прав осіб, чиє майно було тимчасово вилучено, всупереч практиці ЄСПЛ.

Дуже яскравою з такої точки зору постає ситуація, що спостерігалась у справі №640/8556/18 (провадження 1-кс/640/9980/18).

Ухвалою слідчого судді від 19.09.2018 року було частково задоволено клопотання слідчого про арешт майна.

Читайте статтю: Статус майна вилученого під час обшуку?

Під час розгляду клопотання слідчим суддею було встановлено, що «30.08.2018 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.08.2018 проведено обшук у торговому павільйоні… 31.08.2018 до Київського районного суду м. Харкова було направлено клопотання про арешт майна, вилученого в ході проведення обшуку в торговому павільйоні ... Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.09.2018 клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків, яку фактично отримано 10.09.2018».

При цьому, з твердження слідчого судді про те, що ця дата підтверджується !!!вхідним штампом канцелярії прокуратури Харківської області на копії супровідного листа!!!, можна зрозуміти, що прокурор взагалі не цікавився долею поданого клопотання, а його доставку в прокуратуру було здійснено нарочно співробітниками суду.

Далі більше. Отримавши після доставки від суду повернуте клопотання, прокурор та слідчий під його процесуальним керівництвом не знайшли в собі сил виправити недоліки в строк менший, ніж 72 години з моменту отримання, та самостійно доправити до суду клопотання після усунення недоліків.

Після трьох днів усунення недоліків клопотання вони скористались поштовим зв’язком. Так, відповідно до ухвали слідчого судді від 19.09.2018 року, прокурор направив клопотання поштою 13.09.2018 року «в межах строків…».

Судом це клопотання отримано було лише 17.09.2018 року.

Про подальшу долю клопотання вже сказано вище. Воно було задоволено лише частково. Під час розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на деяке майно з зазначеного у клопотанні (серед нього досить недешеві та необхідні кожного дня мобільні телефони, ноутбуки, відеореєстратори тощо).

Тут би й зрадіти, мовляв, все ж таки, розібралася слідчий суддя в ситуації, не віднеслася формально до розгляду клопотання, не дала дозволу на арешт майна, яке не має відношення до кримінального провадження, однак, з іншого боку, вільне і навіть свавільне тлумачення норм КПК України співробітниками «правоохоронних» органів, а також слідчим суддею, який, начебто, покликаний здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, призвело до того, що майно, яке не має жодного значення для кримінального провадження, але є вкрай необхідним для його добросовісного власника, абсолютно безпідставно перебувало у володінні слідчого та прокурора майже три тижні, хоча КПК України максимально надає для цього 48 годин та 2 дні (особливості законотворчої техніки різних співавторів).

Цей строк далеко не завжди використовується слідчим і прокурором тільки як додатковий час для оформлення клопотання, але і як строк, протягом якого можна тиснути на власника майна, діяльність якого неможлива без тимчасово вилученого майна.

Нажаль, швидкого та шаблонного способу протистояти такому владному свавіллю не існує: ухвали слідчих суддів про повернення клопотання прокурору не оскаржуються, прийняття клопотання до розгляду після усунення недоліків взагалі жодним судовим рішенням не оформлюється, а законодавець не поспішає внести абсолютно логічне та необхідне уточнення до ч.3 ст.172 КПК України.

Тим не менш, своєчасне звернення до спеціаліста, який може надати необхідну правову допомогу як на стратегічному, так і на тактичному рівні відповідно до фактичних обставин справи, збільшує шанси власників на те, що їхні права власності не будуть порушені або будуть ефективно відновлені в разі порушення, а це, в свою чергу, сприятиме формуванню позитивної практики відстоювання законних інтересів власників і, зрештою, - зміцненню правопорядку в державі.

З повагою,

Автор статті: Микита Задорожний, адвокат

юридичного об’єднання ID Legal Group