Меркурій стискається значно швидше, ніж вважали вчені, - дослідження

Меркурій не тільки є найменшою планетою в нашій Сонячній системі, але й з кожним днем стає дедалі меншою. Ця планета поступово стискається з моменту свого утворення приблизно 4,5 мільярда років тому, однак новий аналіз її усадки ставить під сумнів попередні оцінки, пише Gizmodo.

У своєму новому дослідженні вчені заявили, що Меркурій стиснувся на цілих 10–30% більше, ніж показували попередні дослідження. Нова оцінка відповідає втраті приблизно 19 кілометрів від загального діаметра з моменту утворення планети.

"Радіальна контракція Меркурія, зазначена в попередніх роботах, була недооцінена через неврахування недавніх геологічних процесів", – розповів журналістам провідний автор дослідження Гаку Нісіяма, планетолог з Інституту космічних досліджень Німецького аерокосмічного центру (DLR).

Нісіяма пояснив, що під "недавніми геологічними процесами" він має на увазі геологічно молоді ударні кратери та уламки, викинуті з них, які можуть приховувати ознаки усадки планети.

У виданні пояснили, що до того, як сформувалися планети нашої Сонячної системи, Сонце було оточене плоским обертовим диском із газу та пилу. Згодом під дією гравітації цей матеріал згрупувався у скупчення, і так з’явилися вісім планет, які ми знаємо сьогодні. Меркурій, кам’яна планета, найближча до Сонця, формувалася в результаті зіткнень астероїдів з її поверхнею.

Кінетична енергія цих потужних зіткнень перетворювалася на тепло, і відтоді Меркурій поступово остигає. У міру охолодження планети її надра стискалися.

У виданні зазначили, що Меркурій охолоджується рівномірно по всьому своєму внутрішньому об’єму, через що вчені довгі роки вважали, що його "зморшки" розподілені по поверхні досить рівномірно. Однак це не так.

Нісіяма та його колеги порівняли глобальну карту шорсткості поверхні Меркурія, яка є індикатором геологічної молодості, з раніше складеними картами його "зморшок". Вони помітили, що в найшорсткіших областях Меркурія було найменше видимих "зморшок", що свідчило про правильність їхньої гіпотези.

"Я очікував, що будуть якісь кореляції, але така явна кореляція значно перевершила мої очікування", – сказав журналістам Нісіяма.

Вчені використали величину стиснення, необхідну для утворення складок у менш нерівних областях, щоб оцінити, наскільки сильно стиснулася вся планета. Врахувавши ці раніше пропущені з поля зору області, вони виявили, що за час існування Меркурія його стиснення було на 10–30 % більшим, ніж показували попередні дослідження.

У виданні підкреслили, що оновлені дані мають допомогти дослідникам краще зрозуміти, що відбувається під поверхнею Меркурія. Хоча Нісіяма зазначив, що розібратися в безлічі параметрів внутрішньої структури Меркурія нелегко, результати його команди вказують на те, що еволюція планети розпочалася за вищої температури та з нижчою концентрацією легких елементів у ядрі, що призвело до утворення більшого ядра.

Також у виданні додали, що підхід Нісіями та його колег може допомогти уточнити оцінки усадки Місяця.

"У випадку з Місяцем попереднє радіальне стиснення становить менше 1 км і ніколи не узгоджується з моделями теплової еволюції. Але шорсткість поверхні Місяця загалом набагато вища, ніж у Меркурія, а це означає, що ми пропустили більше структур, які свідчать про укорочення, на Місяці, ніж на Меркурії", – пояснив Нісіяма.

Нагадаємо, що NASA виявило докази того, що на Марсі колись існувало життя, але надсилання цих даних на Землю залишається дуже складним завданням.

Рік тому NASA хвалилася відкриттям марсохода Perseverance. Тоді з висохлого русла річки в кратері "Озеро" було відібрано зразок, який, можливо, свідчить про мікробне життя на Червоній планеті. Водночас складна спільна місія NASA та Європейського космічного агентства з повернення зразків марсохода Perseverance наразі на сайті NASA позначена як "майбутня місія" без уточнення передбачуваних термінів.