Людей, які лише прикидаються працьовитими, видають 8 речей

Часто ті, хто вдають із себе працьовитих на роботі, насправді є найлінивішими людьми. Вони просто влаштовують шоу, щоб переконати інших у своїй відданості процесу, приховуючи при цьому свою справжню ліниву натуру.

Натомість ті, хто справді працьовиті, тонко демонструють справжню відданість, пристрасть і старанність, не потребуючи ніякого фасаду, пише Hackspirit.  Не завжди легко визначити, хто справді працьовитий, а хто прикидається, але це набагато простіше, коли ви точно знаєте, на які ознаки слід звертати увагу.

Є 8 ознак поведінки людей, які прикидаються працьовитими, але насправді є просто досвідченими ледарями. І це трапляється частіше, ніж ви думаєте. 

1. Багато рухів, мало дій

Серед тих, хто лише прикидається працьовитим, є спільна риса – схильність до показухи. Ці люди є експертами у створенні видовища. Вони будують грандіозні плани, складають заплутані графіки і часто найголосніше говорять на зустрічах.

Всі ці зусилля спрямовані на те, щоб створити імідж відданості та цілеспрямованості. Однак, коли справа доходить до реальних справ, вони часто не досягають успіху. Грандіозні плани залишаються лише планами. Графіки рідко дотримуються, а обіцянки, дані на зустрічах, рідко виконуються.

По суті, вони більше говорять, ніж діють. І ті, хто уважно спостерігає, можуть побачити цю невідповідність. Тож якщо ви помітили колегу, який постійно планує, але рідко виконує, швидше за все, він прикидається працьовитим, але насправді лінується.

2. Часте делегування повноважень

Інколи ви можете побачити, що люди, здається, мають дивовижний хист до делегування. Вони приходять на роботу першими, а йдуть останніми, жонглюють завданнями та керують одразу кількома проєктами. Це може створити картинку відданої та працьовитої людини, тільки якщо ви не помітите, що працівник постійно делегує роботу іншим співробітникам. І робить він це під прикриттям того, що інші зможуть повчитися. 

Це не означає, що делегування є ознакою ліні – це важлива навичка для ефективного лідерства. Але коли хтось постійно передоручає свою роботу і рідко виконує завдання самостійно, це може бути ознакою того, що він вдає, ніби старанно працює, а насправді є лінивим. Вся справа в балансі та поміркованості.

3. Надмірна увага до другорядних завдань

Чи знали ви, що люди схильні до когнітивного упередження, яке називається "ефект простої терміновості"? Це означає, що ми часто надаємо перевагу терміновим завданням перед важливими, навіть якщо вони не мають великої довгострокової цінності.

Люди, які прикидаються працьовитими, але насправді ліниві, експлуатують це упередження. Вони зосереджуються на другорядних, некритичних завданнях і видають їх за термінові. Це створює ілюзію продуктивності та зайнятості.

Оновлення електронних таблиць, упорядкування файлів, відповіді на нетермінові електронні листи – вони витрачають на це непомірно багато часу і видають це за великі досягнення. Тим часом справді важливі завдання, ті, що вимагають зусиль і мають суттєвий вплив, відсуваються на задній план.

Отже, якщо людина завжди зайнята, але ніколи не досягає значного прогресу у виконанні важливих завдань, можливо, вона створює димову завісу важкої роботи, лінуючись при цьому там, де це дійсно важливо.

4. Прокрастинація під виглядом перфекціонізму

Перфекціонізм може бути палицею з двома кінцями. З одного боку, він може спонукати людину до якісного виконання роботи. З іншого боку, він може бути використаний як привід для прокрастинації.

Люди, які прикидаються працьовитими, часто використовують перфекціонізм як прикриття для своєї ліні. Вони стверджують, що не починають або не закінчують завдання, тому що хочуть, щоб воно було ідеальним. Але насправді вони просто затягують роботу. Вони годинами допрацьовують презентацію, редагують електронний лист або переробляють план проекту – і все це під виглядом досягнення досконалості.

Але ці постійні доопрацювання рідко спрямовані на покращення кінцевого результату. Частіше це спосіб уникнути важкої роботи, пов'язаної з фактичним виконанням завдання.

Тому будьте обережні з тими, хто завжди застрягає на етапі планування або доопрацювання і рідко доводить справу до завершення. Вони можуть використовувати перфекціонізм як маску для своєї ліні.

5. Відсутність особистісного зростання

Справжня важка праця – це не лише щоденна рутинна робота. Це ще й особистісний ріст, навчання та розширення своїх навичок.

Ті, хто вдають із себе працьовитих, часто стагнують у своєму особистісному розвитку. Незважаючи на те, що вони здаються постійно зайнятими, вони не виявляють ознак того, що навчаються новим навичкам або вдосконалюють наявні. Їхні знання та вміння залишаються статичними.

Це тому, що справжнє самовдосконалення вимагає зусиль, часу і відданості – речей, яких людина, яка вдає, що багато працює, але насправді лінується, часто уникає.

Тож якщо ви помічаєте, що хтось завжди зайнятий, але ніколи не розвивається і не вдосконалюється, можливо, він просто прикидається працьовитим, а насправді байдикує там, де це справді важливо.

6. Уникнення викликів

Люди, які вдають із себе працьовитих, часто ухиляються від складних викликів. Вони, як правило, дотримуються того, що знають, уникаючи завдань, які можуть виснажити їх або виявити в них брак знань чи навичок.

Замість того, щоб зануритися в роботу і вчитися на власному досвіді, вони часто вважають за краще залишатися у своїй зоні комфорту, виконуючи ті ж самі знайомі завдання знову і знову. Таким чином, вони можуть здаватися зайнятими, не перенапружуючись і не ризикуючи зазнати невдачі.

Тож якщо ви бачите, що хтось постійно уникає викликів або нового досвіду, незважаючи на те, що він "зайнятий", можливо, він вдає, що старанно працює, а насправді лінується.

7. Часті скарги на перевантаження

Час від часу відчувати себе перевантаженим на роботі – це нормально. Але люди, які прикидаються працьовитими, часто роблять це звичкою.

Вони часто говорять про те, наскільки вони зайняті або завалені роботою, підкреслюючи обсяг своєї роботи, а не її результати. Це постійне нарікання служить двом цілям.

По-перше, це створює ілюзію важкої роботи. Зрештою, якщо хтось постійно говорить про те, як багато він має зробити, то він, мабуть, багато працює, чи не так? По-друге, це може слугувати превентивним виправданням для будь-якого відсутності прогресу або пропущених дедлайнів.

Але ось у чому річ – по-справжньому працьовиті люди, як правило, не мають часу або бажання постійно говорити про те, як вони зайняті. Вони занадто зосереджені на тому, щоб все зробити.

Тож якщо хтось постійно скаржиться на те, що він перевантажений, але, здається, не робить багато, можливо, він прикидається працьовитим, а насправді є лінивим.

8. Брак пристрасті

В основі справжньої наполегливої праці лежить пристрасть. Вона підживлює наш драйв, тримає нас вмотивованими і підштовхує до прагнення досконалості. Без неї працьовитість – це лише фасад.

Людям, які вдають із себе працьовитих, часто бракує цієї пристрасті. Вони можуть виглядати зайнятими, але в тому, що вони роблять, немає ні ентузіазму, ні радості. Їхніми діями керує потреба здаватися зайнятими, а не справжній інтерес до своєї роботи.

Якщо ви помітили, що хтось виконує роботу без справжнього захоплення чи ентузіазму, швидше за все, він просто прикидається працьовитим. Справжня працьовитість керується пристрастю, а без неї все це лише гра.