Ліквідація військової прокуратури, відповідальність для суддів, очищення прокуратури – майбутні плани команди ЗЕ?

Останнім часом кілька періодичних друкованих видань, телеканалів, радіо і окремих журналістів цікавилися у мене враженнями від заяв команди нового Президента України, в т.ч. і самого Володимира Олександровича, з приводу їх планів перезапустити чи змінити пріоритети в діяльності як органів прокуратури, так і інших органів правопорядку, в т.ч. і антикорупційних.

Одразу скажу, що я не налаштований з цього приводу на голослівну критику дій, а тим більше - намірів нової влади. Стояв і стою до сьогоднішнього дня на тій позиції, що я підтримую їх обіцянки по наведенню правопорядку в державі, в тому числі і щодо посилення боротьби із злочинністю і корупцією. І буду в цьому їм допомагати чи ділом, чи словами.

Зокрема, ще в червні цього року саме для нового Президента нашої держави я розробив і видав Концепцію вдосконалення діяльності правоохоронних органів, в якій чітко виклав свої пропозиції щодо посилення ефективності і законності в роботі органів прокуратури і правопорядку. Цю свою програму дії я презентував на засіданні Світового Конгресу українських юристів, куди, до речі,запрошував і представника Президента України у Верховній Раді.

І тому, коли я чую про деякі наміри нової влади про «перезавантаження» діяльності органів прокуратури, про чергові зміни в її діяльності,а тим більше - через непрофесійні оцінки діяльності тих чи інших правоохоронних органів та проведені в них «реформи», я не можу змовчати про їх відверту помилковість, що неминуче потягне за собою шкідливі наслідки.

Коли мене попросили прокоментувати з цього приводу інтерв’ю заступника Голови Офісу Президента України Руслана Рябошапки, то я попросив не сприймати мої критичні зауваження по змісту цієї розмови як мої особисті претензії саме до особи цього співрозмовника 24 каналу.

Бо, я повністю підтримую його тези про те, що проведені реформи нічого в державі не змінили, а навпаки - навіть погіршили в деяких випадках ситуацію. Його твердження чи висновки про те, що судді всіх рівнів відчувають безкарність і тому приймають явно неправосудні рішення, що як в Кваліфікаційній дисциплінарній комісії суддів, так і у Вищій Раді правосуддя повинні бути порядні, доброчесні і професійні люди, що, дійсно, не потрібна чергова переатестація суддів, що і так призвела до величезного кадрового голоду особливо в судах першої інстанції, де не вистачає майже половини суддів, що діяльність прокуратури повинна бути зосереджена на виконанні завдань кримінального процесу, що її треба переорієнтувати на захист прав і свобод громадян, що потрібно оновити керівництво не тільки ГПУ, а і обласних та місцевих прокуратур, причому дуже швидкоі за особистим рішенням Генпрокурора, що потрібно далі рухатися шляхом створення одноосібних правоохоронних органів, які б керувалися однією людиною, а не так як це в ДБР, де керівник повинен узгоджувати свої дії і рішення із своїми заступниками, що роботу НАБУ і САП, як в цілому, так і їх керівників потрібно оцінювати по результатах роботи, що НАЗК повинно теж очолюватися однією людиною і нести відповідальність за антикорупційну політику в державі, в т.ч. моніторити проблеми корупції, запобігати і очищати публічну службу від недобросовісних людей та запобігати політичній корупції, займатись топ-корупцією, топ-чиновниками і топ-політиками – я також підтримую.

А тепер, про те, із його слів, що я не можу підтримати ні при яких умовах.

Перш за все, мене неприємно вразив тон, в якому заступник голови Офісу Президента супроводжував свої слова про «нав’язування і впровадження» так званих змін «вогнем і мечем», а тим більше навіть залякував тим, що він не радив би нікому опиратися цим «змінам», що ВККС – це жертва таких змін номер 1 і т.д., що «ми занадто довго слідували можливо найкращим світовим стандартам щодо захисту суддів і в решті-решт це призвело до того, що ми їх захищали від усього, окрім неформального впливу із-за меж правової системи» і т.д. Така поведінка чиновника Офісу Президента явно виходить за межі його повноважень, як мінімум.

Далі, не можу не відреагувати на його заяву про те, що судді повинні зрозуміти, що жодне їх незаконне рішення не залишиться без відповіді. Ви тільки вслухайтесь у зміст його слів: «Тільки з’явилось незаконне рішення – негайна реакція, 30-45 днів суддя має бути позбавлений посади». А як же тоді бути із вимогами ст.. 126 Конституції України, яка передбачає, що суддю не може бути притягнено до відповідальності за ухвалення ним судового рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Я також сумніваюся, чи призведуть до покращення законослухняності суддів такі заклики заступника Голови Офісу: «Декілька таких жорстких швидких рішень і побачимо: судді дуже швидко відреагують і відмовляться від своєї порочної практики». Скажу більше, такими непродуманими підходами можливо ще більше їх залякаєте, що вони і законні рішення будуть ще більше боятись виносити, як це, до речі, має місце і сьогодні. Я тільки можу уявити собі, що рано чи пізно судді почнуть виносити масу виправдувальних вироків у справах, де я знаю достовірно про відсутність будь-яких доказів вини обвинувачених. І що тоді чекає на них при таких підходах до оцінки діяльності суддів?! Особливо, якщо врахувати, що і до ВККС і ВРП будуть обиратися люди, яких підбиратимуть туди так звані члени «авторитетних громадських організацій», як їх називає цей чиновник Офісу, а ми їх всіх вже знаємо з часу початку існування НАБУ, відомо, що вони фінансуються із-за кордону, а тим більше – Громадська рада міжнародних експертів, тобто взагалі відверто іноземні громадяни.

Не викликають у мене довіри і оприлюднені названим вище представником Офісу Президента України плани про об’єднання двох окружних адміністративних судів в м. Києві та злиття двох судів Печерського і Шевченківського районів, що, до речі, останні два роки намагався зробити і попередній Президент України, виключно з тим, щоб призначити туди тільки йому лояльних суддів, навіть не дивлячись на те, що цей процес, знову ж таки, буде відбуватись під «прискіпливим контролем» як міжнародних, так і громадських експертів. А обіцянки Р. Рябошапки сформувати такий склад суддів цих двох судів, рішення якого після цього начебто не підлягатимуть жодній критиці, звучать як нездійсненне бажання чергового «реформатора».

Виходячи із його нещодавнього інтерв’ю, я ще раз переконався, що один із основних претендентів у крісло Генерального прокурора взагалі не має будь-якої уяви про дійсні проблеми органів прокуратури і їх причини. Особливо, це видно неозброєним оком із його ж запевнень про те, що зміни в діяльності органів прокуратури ними вже «розроблені», що з цього приводу «вони» проводять консультації з громадськістю (скоріше всього, із так званими «грантоїдами») та із «нашими міжнародними партнерами». Я можу лише уявити, які це були поради. Хотілося б все-таки, щоб наш новий Президент врахував ті «реформи», які проводив в прокуратурі його попередник і до чого вони призвели. Посилання Р. Рябошапки на наявність скарг на органи прокуратури аж ніяк не є свідченням чи доказом того, що вона погано працює, а тим більше – що той чи інший прокурор є корупціонером. З цього приводу Президент України В. Зеленський під час зустрічі із керівництвом в м. Черкасах, дуже влучно парував подібні заяви одного із присутніх, запропонувавши цій особі назвати свої ім’я і прізвище, надати докази корумпованості прокурора області, а також написати відповідну заяву. Це дійсно європейський підхід до оцінки подібних звинувачень у корупції, в цьому випадку Володимир Олександрович повів себе як юрист.

Також вже в котрий раз хочу спростовувати відверту брехню про те, що «оновлення» системи прокуратури не було. Нагадую названому вище чиновнику про проведені з цього приводу «конкурси» в 2015 році та перепризначення всіх працівників місцевих прокуратур навіть в порушення процедури, передбаченої вже «реформованим» по-європейськи новим Законом «Про прокуратуру», яким до таких конкурсів були допущені всі бажаючі, в т. ч. так звані «нові обличчя», без будь-якого попереднього навчання в Академії прокуратури. Для відому, майже всі такі нові «прокурори», які були відібрані таким чином в місцеві прокуратури, в подальшому не витримали навантажень в роботі і звільнилися за власним бажанням. Впевнений, що точно так відбудеться і в майбутньому із черговим новим конкурсом по відбору у місцеві прокуратури, що обіцяє Р.Рябошапка, якщо не вжити попередньо цілий ряд заходів на покращення діяльності органів прокуратури. До речі, про які зміни в майбутньому можна говорити, якщо чергові його нічим не підкріплені бажання і заклики завести в органи прокуратури якомога більше людей, які раніше не мали прокурорського досвіду, нічим не відрізняють його від нинішнього Генпрокурора Ю.Луценка, який також був призначений на цю посаду як людина, яка не мала прокурорського досвіду, але теж зробила все для того, щоб призначити на прокурорські посади, в т.ч. і керівні, «нових облич», і тепер ми побачили, до чого це призвело.

Про те, що цей претендент на посаду Генпрокурора майже нічим не відрізняється від нинішнього її очільника і взагалі не орієнтується в діяльності органів прокуратури, свідчать його безапеляційні заяви про недоцільність існування військової прокуратури. До речі, у мене також маса претензій до вибіркової діяльності військових прокурорів на чолі із А.Матіосом, особливо, що стосується його бажання розслідувати кримінальні провадження про злочини не своєї підслідності, але то вже інша тема. Але, до тих пір, поки в державі війна, доки у військах і військових формуваннях вчиняються злочини, безумовно потрібна і військова прокуратура. Більше скажу, що для цього потрібно атестувати і слідчих в ДБР, які повинні перебувати на військовій службі по контракту, щоб розслідувати злочини проти порядку несення військової служби. Це безсумнівно.

Ще одним свідченням відсутності у цього чиновника Офісу Президента професійного досвіду в сфері слідчої і прокурорської діяльності є повне нерозуміння ним організації роботи не тільки в прокуратурі, а і в органах досудового розслідування, коли він порівняв діяльність керівництва ДБР , де до сьогодні керівник повинен, всупереч здоровому глузду, всі свої дії і рішення узгоджувати зі своїми заступниками, із діяльністю Центральної виборчої комісії. Я вже мовчу про те, що саме з метою перешкоджання ефективній діяльності ДБР у боротьбі із злочинністю у вищих ешелонах влади ВР попереднього скликання були непомітно внесені зміни в Закон про ДБР, якими, на відміну від директора, його заступників, яким значно більещ довіряла попередня влада, необґрунтовано визнано керівниками органу досудового розслідування. Але, цих недоречностей в законодавстві претендент на посаду Генпрокурора мабуть теж не знає.

Той факт, що наші антикорупційні органи (НАБУ і САП) явно працюють під контролем іноземних держав, що загрожує, на думку багатьох експертів, незалежності нашої країни (в чому особисто я також не сумніваюсь) теж чомусь не визнав названий Голова Офісу, але на відміну від думки суспільства «помітив» більш активну діяльність НАБУ і САП, після зустрічі їх із новообраним Президентом. При цьому, правда, не уточнив, із чого він зробив такий висновок.

До речі, на жаль, інтерв’юер так і не зрозумів прихованої іронії в словах журналіста, коли той поцікавився, що мав на увазі Президент України, пообіцявши, що скоро у нас буде «своя» прокуратура і «своя» поліція. Не можна погодитись із тим, що цей чиновник Офісу назвав НАЗК ледь не координатором взаємодії між НАБУ, САП і АРМА , хоча у відповідності до вимог діючого Закону «Про прокуратуру» саме прокуратура продовжує координувати діяльність всіх правоохоронних органів у боротьбі із злочинністю.

Нехай вже мене вибачає Р. Рябошапка, але він мені знову нагадав Ю.Луценка тим, що пообіцяв до кінця року винесення Антикорупційним судом декілька десятків вироків у справах НАБУ і САП, при цьому навіть послався на якийсь невідомий для нього документ, в якому, начебто, Україна взяла не себе зобов’язання до кінця року винести Антикорупційним судом 20 чи 25 вироків!

І останнє, що стривожило не тільки мене, а і інших експертів то, це заява заступника керівника Офісу Президента про те, що команда нового Президента України вже підготовила, Ви тільки вдумайтесь, більше сотні «першочергових» законопроектів! Я можу лише уявити якість таких нормативних документів, особливо враховуючи поспішність і рівень підготовки нових парламентарів від партії «Слуга народу», тим більше беручи до уваги таку заяву останнього: «Я вже перейшов ту стадію, коли в мене було якесь побоювання, крім знань і навиків, вже немає і страху!».

Автор статті: Екс-заступник Генерального прокурора України,

кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, адвокат

О.В. Баганець