Кримінальна відповідальність юридичних осіб: аналіз законодавчих новел

Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру в разі вчинення кримінального правопорушення уповноваженою особою є одним із головних питань під час аналізу кримінального законодавства як науковців, так і практиків. Такі заходи можуть бути примусовими, оскільки є частиною кримінально-правового впливу. Відповідно до законодавства до юридичних осіб можуть застосовуватись тільки заходи кримінально-правового характеру, аж ніяк не покарання. Визнання кримінальної відповідальності юридичної особи з психологічної точки зору є усвідомленням вини у кримінальному праві, яка може визнаватись лише через призму людської діяльності. Такі та інші питання дедалі частіше цікавлять суддів під час застосування законодавства під час здійснення судочинства.

Попри те що інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб в Україні запроваджений вже досить давно та довгий час вважався несумісним із принципом особистої вини, сьогодні він активно застосовується у сфері протидії корупції, легалізації доходів, фінансуванню тероризму та іншим злочинам, що здійснюються в інтересах або від імені підприємств. Тим паче, з початку повномасштабного вторгнення російської федерації щораз частіше помічаються економічні зловживання юридичними особами, які посягають на національну безпеку України. Зокрема, монополізація та укрупнення підприємств призводить до нівелювання інтересів суспільства, не кажучи вже про окремих громадян.

Своєрідна концепція кримінальної відповідальності юридичних осіб у міжнародному кримінальному праві бере витоки з практики національного законодавства. Його теоретичні начала помічаються ще в епоху середньовіччя. Також існує точка зору про те, що саме англосаксонська система права породила інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб, щоб мати можливість притягати до кримінальної відповідальності корпорації.

Сьогодні відповідальність юридичних осіб у міжнародному приватному праві регулюється низкою конвенцій відносно певних видів злочинів. Найпоширеніші – корупція, екологічні злочини, а також злочини, що пов’язані з сучасними інформаційними технологіями у сфері господарської діяльності.

В Україні інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб був запроваджений у 2013 році й мав на меті гармонізувати національне та європейське кримінальне законодавство. Кримінальна відповідальність юридичних осіб передбачена розділом XIV¹ Кримінального кодексу України (ст. 96-3—96-11). Виділені в окремий розділ норми у КК України «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб» надали підстави притягувати до відповідальності корпорації та підприємства, а також посилити контроль за суб’єктами господарської діяльності в цілому.

Стаття 96-4 КК України чітко визначає перелік суб’єктів, до яких можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру. Кримінальна відповідальність застосовується щодо юридичних осіб приватного права, а також окремих державних або комунальних підприємств, якщо злочин учинено в їхніх інтересах. Юридична особа може бути притягнута до відповідальності у випадку, якщо злочин вчинила фізична особа – керівник, засновник або інша уповноважена особа і такий злочин було вчинено в інтересах юридичної особи. Саме цей критерій відрізняє кримінальну відповідальність юридичної особи від дисциплінарної чи адміністративної.

Заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані лише до визначених у законодавстві юридичних осіб та тільки у випадку вчинення їхніми уповноваженими особами від їхнього імені та в їхніх інтересах конкретних, встановлених, відповідно, в пунктах 1 і 2 або 3 і 4 ч. 1 ст. 96-3 КК України, кримінальних правопорушень.

Порядок внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, здійснюється відповідно до ч. 8 ст. 214 КПК України.

До юридичних осіб не застосовуються традиційні покарання (як до фізичних осіб), натомість передбачено заходи кримінально-правового характеру, серед яких: штраф; конфіскація майна; ліквідація юридичної особи; заборона займатися певною діяльністю. Такі заходи мають на меті не лише покарання, а й запобігання повторним правопорушенням. Окрім того, на практиці питання доведення вчинення злочину в інтересах юридичної особи є одним із найскладніших. Судова практика свідчить, що важливо довести зв’язок між діями посадової особи і вигодою для компанії, навіть якщо безпосередньо користь не була отримана.

Позиція законодавця щодо того, що відповідно до чинного КК України до юридичних осіб можуть бути застосовані лише заходи кримінально-правового характеру, а не покарання, є очевидною та виправданою. Адже покарання за своєю суттю не може застосовуватись до юридичних осіб у прямому сенсі. Через свою юридичну природу аж ніяк суб’єкти господарської діяльності чи підприємства, корпорації не можуть відбувати покарання, як це передбачає законодавство.

За ст. 96-3 КК України, вказуючи підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру, законодавець виділяє службову особу як спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення, відповідно, таким суб’єктом у цьому випадку є уповноважена особа юридичної особи. У примітці до цієї статті такою особою визнається службова особа юридичної особи, а також інші особи, які за законом, установчими документами юридичної особи чи договором мають право діяти від імені юридичної особи.

Досліджуючи кримінальне законодавство, доцільно виділити такі особливості застосування кримінально-правових заходів щодо юридичних осіб: реалізація кримінальної відповідальності можлива через застосування заохочення та примусу; заходи «покарання» застосовуються до спеціального суб’єкта кримінальної відповідальності; реалізація застосування заходів заохочення та примусу можлива поза межами кримінальної відповідальності; до юридичної особи можна застосувати не кримінальну відповідальність у вигляді покарання, а державне реагування у вигляді заходів кримінально-правового характеру.

Тож запровадження інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб обумовлене факторами формування якісно нових суспільних відносин, спрямованих на застосування заходів кримінально-правового характеру в рамках національного права.

Наслідками запровадження інституту заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб як кроку України до входження в європейський простір є певна суперечність заходів конституційного принципу особистої відповідальності, прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності, що обрана колегіальним виборним органом юридичної особи, порушення конституційної заборони подвійного притягнення особи до юридичної відповідальності, фактична неможливість доведення вини і правової кваліфікації злочину тощо.

Прийнятий 4 грудня 2024 року Закон України № 4111-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів притягнення юридичних осіб до відповідальності за підкуп посадових осіб іноземних держав» удосконалив механізми притягнення таких суб’єктів до відповідальності. Його суть полягає у запровадженні міжнародних податкових стандартів у сфері боротьби з підкупом іноземних посадових осіб, що сприятиме наближенню України до членства в ОЕСР.

Зміст цього закону фактично можна розділити на дві частини:

1. кримінально-процесуальні та кримінально-правові зміни — внесення змін до Кримінального кодексу України Кримінального процесуального кодексу та інших законів із метою вдосконалення механізмів притягнення юридичних осіб за підкуп посадових осіб іноземних держав;
2. податкові зміни — внесення змін до Податкового кодексу та деяких законів щодо невизнання витрат, пов’язаних із підкупом, та механізмів контролю й повідомлення правоохоронцям.

Закон встановлює, що заходи кримінально-правового характеру можуть застосовуватися до юридичної особи незалежно від того, чи буде притягнута до відповідальності фізична особа, яка вчинила корупційне діяння. Це означає, що навіть якщо слідству або суду не вдасться довести провину конкретного керівника або посадовця, на юридичну особу може очікувати відповідальність.

Закон чітко прописує, що корупційні діяння можуть бути здійснені не лише безпосередньо уповноваженою особою, але й через засновників, бенефіціарів, членів наглядової ради чи інших представників юридичної особи. Також упроваджується концепція «недостатнього контролю», що може стати підставою для відповідальності, якщо юридична особа не вжила належних заходів із превенції корпоративної корупції.

Закон розширює перелік можливих санкцій, а саме: штраф як основний захід — межі штрафу значно підвищено; спеціальна конфіскація – право на конфіскацію майна, отриманого або використаного в корупційних діяннях, за рішенням суду; нефінансові заходи (тимчасові обмеження діяльності) — наприклад, заборона участі в публічних закупівлях, оренді, отриманні ліцензій чи пільг, рекламі тощо; спеціальна процедура щодо юридичних осіб, виділена в окрему главу в КПК України (глава 37¹), яка регламентує процесуальні гарантії та особливості ведення провадження проти юридичної особи.

Закон передбачає окрему процесуальну процедуру (спеціальний порядок) для кримінальних проваджень за участю юридичних осіб, коли підставою стане дія чи бездіяльність, пов’язана з підкупом іноземних посадовців.

Досудове розслідування справ щодо юридичної особи має бути завершене у строк від шести до дванадцяти місяців. Також упроваджується акт про застосування заходів кримінально-правового характеру як окремий процесуальний документ.

Наслідками імплементації цього закону є його ефективна реалізація, яка полягає в такому:

• позитивний вплив на рейтинги України у міжнародних індексах (прозорість, корупція, інвестиційний клімат), що приведе до тісної співпраці з іноземними фінансовими інституціями;
• стимулювання запровадження внутрішнього аудиту та контролю, що посилить довіру серед партнерів та клієнтів;
• формування практики щодо стандартів у перспективі;
• суворий антикорупційний режим, який діятиме прозоро та обґрунтовано, знижуючи ризик «операційної корупції» для іноземних інвесторів і підвищуючи якість українського ринку;
• підвищення довіри до державних інституцій щодо готовності держави брати на себе відповідальність, стримуючи корупцію;
• підвищення передбачуваності та стабільності правового середовища, зміцнення правового захисту суб’єктів ринку.

Суперечливі аспекти реалізації зазначеного закону, які спричиняють наслідки:

• складність доказування корпоративної відповідальності;
• навантаження на органи досудового розслідування та судову систему;
• нерівномірність застосування санкцій та права на захист щодо юридичних осіб;
• можливість політичного або адміністративного тиску на юридичні особи;
• часткове, не цілком однозначне співвідношення з іншими законами та міжнародними зобов’язаннями.

Висновки

Інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб є важливим елементом євроінтеграції кримінального права України. Сьогодні практика застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру досить обмежена. Прийняття у 2024 році закону про посилення антикорупційної відповідальності юридичних осіб за підкуп посадових осіб іноземних держав є вагомим зрушенням на шляху до впровадження європейських і міжнародних стандартів боротьби з корупцією. Він створює новий правовий інструментарій, який дає змогу підвищити відповідальність бізнесу та закріпити фундамент для антикорупційної практики в міжнародному контексті.

Автор статті: Дмитро Киян,
суддя Центрального районного суду м. Маріуполя
Донецької області, доктор філософії у галузі прав

Джерело: ЮП