Концепция иска от жителей к горсовету по незаконным операциям с коммунальным имуществом

“Територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах … міста” (ст.1 Закону “Про місцеве самоврядування”). Таким чином, постійний мешканець міста є учасником територіальної громади.

“Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування” (327.2 ЦКУ). Таким чином, Позивач має право на участь в управлінні комунальним майном навіть за існування міськради.

Більш того, право на управління коммунальним майном мають тільки такі органі місцевого самоврядування, що були “утворени нею” (ibid.), тобто громадою. Територіальна громада не приймала жодного рішення про утворення органів місцевого самоврядування.

“Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути ... територіальні громади” (368.2 ЦКУ). Цю норму можливо читати двояко.

По-перше, громада може бути суб’єктом спільної сумісної власності поряд з іншими особами (наприклад, громада А + підприємство В є співвласниками об’єкту С). Але ж, в законодавстві не існує ситуації, коли громада була би співвласником із невизначеною часткою, тобто сумісним співвласником. Отримання міськрадою невизначеної частки, тобто майна невідомої цінності, в обмін на будь-ще, протирічить вимогам до державних закупівель, приватно-публічного партнерства та приватизації. Тому такий варіант прочитання не є реалістичним.

По-друге, майно громади належить її учасникам на праві спільної сумісної власності. Таке прочитання логічно. Громада є суб’єктом права власності (“Територіальним громадам ... належить право комунальної власності”, 60.1 Закону “Про місцеве самоврядування”), проте не є особою. Таким чином, право власності громади транзитивно належить її участникам.

Аргумент, що постійні жителі є сумісними співвласниками комунального майна, право управління яким делеговано органу місцевого самоврядуваня, відповідає здоровому глузду.

По-перше, неможливо вважати, що жителі позбавлені франчайзу у відношенні майна громади. Якщо вони не сумісні співласники, то не матимуть жодного майнового інтересу у комунальному майні.

По-друге, неможливо вважати, що майно міста належить не його жителям, а юридично не існуючій громаді, тобто юридичній фікції.

По-третє, якщо комунальне майно не належить органу місцевого самоврядування, а управляється їм (60.5 Закону “Про місцеве самоврядування”), і якщо територіальної громади не існує як юридичної особи, то хтось має бути власником цього майна. Й це можуть бути тільки жителі.

“Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування” (172 ЦКУ). Закон встановлює, що міськрада є управителем, а не власником. Власниками є жителі.

По-четверте, позиція про жителей як співвласників відповідає практиці британського та континентального права. Територіальна громада може бути інкорпорирована, тоді воно становиться власником. За відсутності такої реєстрації у якості юридичної особи, право власності транзитивно належить мешканцям.

“Територіальним громадам ... належить право комунальної власності”

“Територіальна громада - жителі”

Ergo, жителям належить право комунальної власності.

Орган місцевого самоврядування по суті є довірчим власником комунального майна (316.2 ЦКУ). Формально, він є лише управітелем цього майна (60.5 Закону “Про місцеве самоврядування”).

“Законом ... можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя” (1029.2 ЦКУ). У відношенні комунального майна, такі обмеження встановлені численими законами. Наприклад, міськрада не вправі розпоряджатися без конкурсу земельними ділянками, площа яких значно перевищує площу забудови (910/13129/17). Управління має здійснюватися “в інтересах” громади та не призводити до економічних збитків (5.7 ст.60 Закону “Про місцеве самоврядування”). Міськрада має демонструвати “належну турботливість” про інтереси громади (1043.1 ЦКУ). Низку вимог встановлює ст.2 КАС, зокрема: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Порушення органом місцевого самоврядування загальних принципів управління майном, а також спеціальних вимог щодо діяльності міськради та розпорядження нею комунальним майном - порушує майнові права громади, а транзитивно - жителів. Будь-який постійний житель, в якості сумісного співвласника комунального майна, може заявити позов щодо порушення його сумісного майнового інтересу діями міськради із управління комунальним майном.

Прийняття судом позовів від жителів до міськради у відношенні комунального майна не призведе до перенавантаження судебної системи. Висновки ВС є обов’язковими, тому недоцільно буде заявляти одни й те ж доводи від різних мешканців.

Розгляд судом позовних вимог щодо захисту права сумісної власності на комунальне майно встановить контроль громадянського суспільства за діями місцевого самоврядування, поновить ефективні права жителів як співвласників, та не матиме негативного впливу на відправлення правосуддя.

Автор статті: Черный Вадим