Кого в Україні можуть "притягнути" за розтрату? Або в яких випадках можна отримати обвинувачення за статтею 191 Кримінального кодексу України.

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Кого в Україні можуть "притягнути" за розтрату? Або в яких випадках можна отримати обвинувачення за статтею 191 Кримінального кодексу України. - 0_99848300_1616510534_6059fe46f3cbf.jpg

Нещодавно я писав про те, чому стаття 191 Кримінального кодексу України так подобається «правоохоронцям»?

Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Хто та за що може відповідати та чому стаття 191 Кримінального кодексу України так подобається «правоохоронцям»?

Основним моїм аргументом у відповіді на це запитання було зазначено багатоманітність критеріїв, яка дає можливість правоохоронним органам за бажанням «підтягнути» до даного складу злочину чи не кожного відповідального працівника або службову особу будь-якого органу, підприємства, установи чи організації.

Сюди можна додати, звичайно, й багато інших і процесуальних факторів, таких як: можливість кваліфікації як тяжкий чи особливо тяжкий злочин, що дає змогу проводити НС(Р)Д (в народі, - «прослушку»); у з’язку з тяжкістю легко отримувати «санкції» слідчих суддів на тимчасовий доступ і обшук; можливість вилучати техніку, документи та грошові кошти, які «чисто теоретично» можуть стосуватись привласнення чи розтрати, що є чудовим «підґрунтям» для проведення подальшого досудового розслідування і таке інше.

Але тут буду писати не про це.

Обіцяв розповісти, в яких сферах найчастіше "прив'язують" даний склад злочину та навести цікаві приклади з практики.

Нагадаю, що ст.191 КК України передбачає відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Тобто, коли вам передано якесь майно чи грошові кошти, яке належить іншій особі/особам або відноситься до державної чи комунальної власності. Якщо ви володієте цим майном на законних підставах (ви є відповідальними за таке майно як працівник чи службова особа певного підприємства чи органу, або маєте право розпоряджатися цим майном або грошовими коштами), у випадку незаконного заволодіння таким майном на свою користь або на користь третіх осіб, - ваші дії підпадають під ознаки вказаного злочину.

На перший погляд вам може здатись, що дана стаття взагалі вас не стосується. Ви ж не посадовець, не чиновник чи не якийсь там директор великого державного підприємства, наприклад: ГК «Нафтогаз України», БК «Укрбуд» або щось подібне.

Але, наведу приклад з власної практики, в якому «прив’язували» ст. 191 КК України і в менш очевидному випадку.

Справа 1.

Так, Підприємство на підставі довгострокового Договору оренди земельної ділянки та Спеціального дозволу на користування надрами здійснювало видобування піску на території Київської області починаючи з 2003 року. (До слова, на час отримання в оренду земельної ділянки там було розташовано сміттєзвалище).

У 2017 році Підприємство дізнається про тимчасове зупинення Спеціального дозволу на користування надрами Державною службою геології і надр України, через ніби то порушення ряду статей Кодексу України «Про надра».

А дізнається, як би ви думали, звідки? Правильно, з матеріалів кримінального провадження, яке кваліфіковано за ч.5 ст.191 КК України, коли до офісів та до помешкань працівників прийшли з ухвалами про обшук.

В той же час, «під підозру» потрапили:

- Директор підприємства, який згідно своїх посадових обо’язків визначених в статуті мав повноваження розпоряджатися майном та коштами підприємства, укладати правочини (договори, контракти), встановлювати ціни на продукцію та вирішує інші питання поточної роботи;

- Головний бухгалтер, який звісно ж уповноважений підписувала фінансові документи та подавати податкову звітність;

- Маркшейдер - особа, яка здійснює проведення геодезичних вишукувань і досліджень ґрунту та підготовку відповідної документації у гірничо видобувній сфері.

- Ще одна особа з дуже цікавим статусом – «син Засновниці підприємства» та його дружина.

Згідно подальшого сформульованого органом досудового розслідування обвинувачення, Особа - «будучи сином засновниці підприємства, дізнавшись, що на підприємстві зупинено дію спеціального дозволу, вирішив створити та очолити організовану групу, злочинна діяльність якої буде полягати у незаконному видобуванні яружного піску..».

При цьому, такий умисел та така злочинна змова виникла у Особи, звичайно, «у невстановлений досудовим розслідуванням місці та невстановлений час».

Тобто, коли дозвіл діяв, Підприємство здійснювало видобування та збут піску на законних підставах, а з моменту зупинення дії спеціального дозволу, одразу ж Особа вважається такою, що «вирішив створити організовану групу» для тої ж діяльності Підприємства тільки вже «незаконної».

При цьому така Особа згідно обвинувачення «реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне видобування яружного піску розробив злочинний план», а саме:

- схилити директора до зловживання повноваженнями;

- схилити маркшейдера до незаконного видобування, який повинен буде вносити неправдиві відомості до маркшейдерської документації щодо обсягів видобутих корисних копалин;

- схилити бухгалтера до незаконного видобування яружного піску для ведення фінансово-господарської документації;

- схилити дружину до незаконного видобування яружного піску, яка в «гумових чоботах» буде здійснювати організацію контролю за процесом видобування та реалізації яружного піску та за довіреністю представляти інтереси Підприємства, як зазначається в усіх стандартних довіреностях «в усіх органах, установах і організаціях»;

- орендувати екскаватор для видобування піску (екскаватор «Solar 2251LC-V»). І за допомогою цього екскаватора за менше ніж два роки видобути піску в обсязі близько 150 тис. м3, вартістю більш ніж 70 мільйонів гривень. (Для тих кому цікаво, можна порахувати скільки потрібно працювати, зважаючи на характеристики вказаного екскаватора, щоб видобути зазначені об’єми піску).

*усі фрази позначені в «…» взяті з обвинувального акта.

В кінцевому результаті, за таких обставин, усі вказані особи (директор, головний бухгалтер, маркшейдер, «син засновниці підприємства» та його дружина отримали обвинувачення за ч.5 ст.191 КК України (привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою в особливо великих розмірах).

При чому, вказане привласнення за версією обвинувачення було вчинено шляхом «зловживання службовою особою своїм службовим становищем». І такими службовими особами називаються: директор, бухгалтер, маркшейдер, «син засновниці підприємства» та його дружина. (Зверніть увагу на визначені статуси осіб, яких віднесли до службових).

Згодом, Підприємством відповідно до вимог Закону України «Про надра» усі недоліки було усунуто, а дію Спеціального дозволу на видобування піску поновлено.

Усе майно, грошові кошти та документи, які мішками вилучались під час проведення обшуків, також були повернуті законним володільцям ще на досудовому розслідуванні.

Проведена незалежна експертиза показала, що Підприємством не було допущено жодних порушень Закону України «Про надра», а нарахована «правоохоронцями» шкода взагалі є нереальною.

Але обвинувачення за ч.5 ст.191 КК України на всіх зазначених особах залишилось і справу було передано до суду, ще й з додатковою кваліфікацією за ст.364-1 КК України (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно правової форми) та ст.240 КК України (порушення правил охорони та використання надр).

Правда суди не в захваті від такої справи і вже другий рік відправляють її від одного суду до іншого, мабуть розуміючи, що написати сторона обвинувачення могла багато, але чи зможе довести?

У зазначеній ситуації можна було б повірити і в доблесну мету правоохоронних органів, які будь якою ціною не дають «занапастити» землю, якби не одне АЛЕ. За багато років до кримінального провадження на кар’єр і на Підприємство «мали види» не одна особа, які не приховували своє відношення до тих же органів.

В даній справі ми продовжуємо разом з Підприємством захищатись від «держави» вже не тільки в рамках кримінального провадження.

Читайте статтю: Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» по ВАКС та по ККС ВС. В чому різниця?

Справа 2

Підприємство приймає участь у державних (публічних) закупівлях з будівництва та ремонту доріг та інших будівельних об’єктів на території кількох областей України.

За багато років Підприємством було збудовано чимало кіломентрів доріг, обладнано прибудинкових територій, відремонтовано клуби, дитячі садки, школи тощо.

Як всім мабуть відомо, фінансування таких робіт здійснюється з державного та місцевого бюджетів на підставі проведення торгів. Так як у даній сфері суми робіт не малі, то без уваги правоохоронних і контролюючих органів залишитись не можливо. Це і ДПС, і Національна поліція, і прокуратура, і СБУ, а інколи і всі одразу як у даному випадку.

Звичайно, «відписуватись» від численних запитів та звернень про надання документів доводиться чи не кожного дня. Теж саме можна сказати і про кримінальні провадження, які реєструються відносно Підприємства та його посадових осіб по кілька на місяць.

Питання в тому, що відповідати на такі звернення та запити потрібно дуже обережно, а реагувати на кримінальні провадження невідкладно. Будь-яке зайве слово або наданий неправильно документ, це вже підстава для проведення подальших слідчих дій або ж і повідомлення про підозру.

Так от, відносно Підприємства було ініційовано кримінальне провадження ніби то через те, що на певному відрізку відремонтованої дороги проросли рослини (йдеться про кілька зафіксованих на фотографіях стебел верби, які проросли майже на узбіччі дороги).

При чому, здійснюючи підрядні роботи Підприємство фактично з власної ініціативи та за власний рахунок «розширило» дорогу, здійснивши вирубки кущів з узбіч для кращої експлуатації.

Замовник прийняв таку роботу у підрядника-підприємства, без жодних зауважень підписавши акти виконаних робіт та оплативши їх.

Згідно відповідного договору підряду було передбачено гарантійний строк до 10 років, протягом яких Замовник міг звернутись з зауваженнями про усунення недоліків, які підрядник зобов’язаний усунути. Тобто, здавалось би, вказані відносити є чітко господарсько-правовими.

Але все це нікого з «правоохоронців» особливо не хвилює. Отримавши технічну документацію на будівництво органи (у нашому випадку СБУ в Черкаській області) ініціювали кримінальне провадження за ч.4 ст.191 КК України з додатковою кваліфікацією з ст.366 КК України (службове підроблення). Нарахували збитки близько 3 млн. грн. (вартість чи не всього ремонту дороги).

Після цього послідували обшуки, допити та в кінцевому результаті повідомлено про підозру керівнику підприємства. При чому, всі слідчі дії проводились прокурорами відповідної місцевої прокуратури під пильним наглядом СБУ (хоча по закону може бути лише навпаки).

На зауваження сторони захисту, надані документи і показання свідків, що всі роботи були виконані якісно і в повному обсязі, всі недоліки можуть бути усунуті згідно договору по гарантії, а також те, що керівник підприємства безпосередньо не може нести відповідальності за обсяги виконаних робіт уваги ніхто не звертав.

З боку Замовника (комунального підприємства) ніхто не притягався, принаймні, за словами органу досудового розслідування на тому етапі.

Лише в суді вдалось довести, що збитки розраховано неправильно, а керівник Підприємства не може нести відповідальність за інкриміновані дії. У даній справі вдалось перекваліфікувати неправильну кваліфікацію за ст.191 на ст.367 КК України (службова недбалість), що є не тяжким злочином та закрити кримінальне провадження у зв’язку з примиренням з потерпілим.

Тобто, тут «під роздачу» потрапив виключно керівник Підприємства, хоча могли потрапити й інші (головний бухгалтер, інженер, виконавець робіт і не тільки).

До речі, на даний час проти Підприємства зареєстровано ряд інших кримінальних проваджень та проводяться слідчі дії за ст.191 в ще більш неординарних ситуаціях. Але про це згодом.

З наведених двох справ можна вже зробити конкретні висновки, кого і в яких цікавих випадках можуть «прив’язати» за ст.191 КК України.

Автор статті: Вознюк Андрій

2594
Переглядів
1
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0