Клевета в Фэйсбуке перестаёт быть безнаказанной: депутат Мураев выиграл суд у конкретных лиц о защите чести, достоинства и деловой репутации (Днепровский районный суд г. Киева от 9 августа 2016г, дело № 755/7842/16-ц, судья Бартащук Л. П.)

Фабула судового акту: В жизни большинство людей гораздо смелей, когда едут на машине, чем когда идут по улице или когда разговаривают по телефону, чем когда общаются вживую. Люди вообще храбрецы, когда общаются в соц. сетях. Чувство безнаказанности за свои действия на расстоянии стимулирует отдельных личностей оскорблять и клеветать на других чаще и жёстче.

Однако потихоньку суды начинают защищать права лиц и в сфере дистанционного общения в социальных сетях , в частности в этом случае между депутатами ВРУ, которые не слишком церемонятся в заявлениях в отношении друг друга.

Так ответчики высказались о депутате Мураеве следующим образом: «Депутати Міжфракційного антиокупаційного об'єднання #наступ звернулися до #СБУ перевірити антидержавну діяльністьдепутата Окупаційного блоку ОСОБА_4. Цей ватнік не лише робить спроби нападу на патріотичних блогерів, а й вважає, що Крим це федеральний округ РФ, агресію називає «братовбивчим конфліктом», а «Л/ДНР» суб'єктами з якими треба проводити перемовини. Думаю правоохоронцям слід зосередитись на подібних «товаришах», а не на добровольцях.», а також: «... окремі народні депутати продовжують публічно підтримувати ворогів нашої держави і ставити під сумнів її конституційний лад. Прикладом такої аморальної, антиукраїнської поведінки є позиція ОСОБА_4, обраного по виборчому округу №181 (Харківська область). Після Революції Гідності та початку російської агресії ОСОБА_4 у власних публічних виступах неодноразово робив антиукраїнські заяви і підтримував сепаратистські рухи ...»; «... ОСОБА_4 також власними промовами розпалював нетерпимість та ненависть всередині держави, закликав до федералізації України ...»; «... поставив під сумнів територіальну цілісність України...»;

Классическим способом защиты против подобного иска есть позиция о том, что все заявления ответчиков были оценочными суждениями. Но в данном случае суд счёл иначе: признал заявление недостоверной информацией и обязал ответчиков её опровергнуть. Самое интересное в этом деле это способ опровержения – путём размещения на персональных страницах ответчиков опровержений от собственного имени.

Аналізуйте судовий акт: Пашинський програв: Оприлюднена в ефірі інфо щодо нафтопродуктів Курченка є оціночним судженням, за яку не настає відповідальність (Печерський районний суд м. Києва, справа № 757/17511/15-ц, суддя Цокол Л.)

Встановивши розповсюдження недостовірної негативної інформації суд зобовязав відповідача цю информацію спростувати та відшкодувати моральну шкоду (Рівненський міський суд, суддя Доля В. А.)

ВИРОК: Розміщення особою постів в соціальній мережі кваліфіковано судом як злочин проти основ національної безпеки України (Вирок - Зарічний районний суд м. Суми у справі №591/442/16-к від 2 лютого 2016р.)

Згадайте новину: Суд обязал удалить из Facebook обвинения в адрес народного депутата Мураева

Суд ухвалив вирок за пост в соцмережі - не робимо в інтернеті того, що не можна робити в житті

Спецслужбы и соцсети: Дуров отказался подчиняться требованиям пакета законов Яровой

В Росії контролюють переписку в соціальних мережах. Чи потрібен такий контроль в Україні?

Справа № 755/7842/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.

при секретарях: Бондарчук М.В., Ізвольській С.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якій просить: визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність і ділову репутацію інформацію, поширену відповідачем-1 ОСОБА_5 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebоок(ОСОБА_7) та відповідачем-2 ОСОБА_6 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebоок(ОСОБА_8), а саме: «Депутати Міжфракційного антиокупаційного об'єднання #наступ звернулися до #СБУ перевірити антидержавну діяльністьдепутата Окупаційного блоку ОСОБА_4. Цей ватнік не лише робить спроби нападу на патріотичних блогерів, а й вважає, що Крим це федеральний округ РФ, агресію називає «братовбивчим конфліктом», а «Л/ДНР» суб'єктами з якими треба проводити перемовини. Думаю правоохоронцям слід зосередитись на подібних «товаришах», а не на добровольцях.», а також: «... окремі народні депутати продовжують публічно підтримувати ворогів нашої держави і ставити під сумнів її конституційний лад. Прикладом такої аморальної, антиукраїнської поведінки є позиція ОСОБА_4, обраного по виборчому округу №181 (Харківська область). Після Революції Гідності та початку російської агресії ОСОБА_4 у власних публічних виступах неодноразово робив антиукраїнські заяви і підтримував сепаратистські рухи ...»; «... ОСОБА_4 також власними промовами розпалював нетерпимість та ненависть всередині держави, закликав до федералізації України ...»; «... поставив під сумнів територіальну цілісність України...»; зобов'язати відповідачів у 3-денний строк з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили спростувати поширену на своїх персональних сторінках в соціальній мережі Facebоок інформацію у такий самий спосіб, як вона була поширена, - опублікуванням спростування; зобов'язати відповідачів видалити інформацію, що принижує честь, гідність, ділову репутацію позивача зі своїх персональних сторінок у соціальній мережі Facebоок; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 75000,00 грн. і покласти на них судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у мотивувальній частині позовної заяви, просив його задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, вказували на те, що поширена відповідачами інформація є оціночними судженнями з елементами критики публічної діяльності позивача, межа допустимої критики діяльності ОСОБА_4, як народного депутата України, є ширшою, ніж окремої пересічною людини відповідно до положень ст.ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а факт моральних страждань, які і вина відповідачів, позивачем не доведена; просили у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, судом встановлено наступне.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Судом на підставі наданих сторонами доказів доказів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1. міжфракційним антиокупаційним об'єднанням «Наступ» до Служби безпеки України було направлено колективне звернення (далі за текстом - звернення), підписане відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншими народними депутатами України і зареєстроване за вх. №100-834 від 07.04.2016р.

Зазначене звернення містить викладення ряду обставин щодо позивача, які заявники просили перевірити на відповідність законодавству України, у разі встановлення порушень просили Службу безпеки України сприяти притягненню народного депутата України ОСОБА_4 до відповідальності та повідомити їх про результати його розгляду.

Звернення містить, зокрема, висловлювання, які є предметом спору у даній справі, а саме: «... окремі народні депутати продовжують публічно підтримувати ворогів нашої держави і ставити під сумнів її конституційний лад. Прикладом такої аморальної, антиукраїнської поведінки є позиція ОСОБА_4, обраного по виборчому округу №181 (Харківська область). Після Революції Гідності та початку російської агресії ОСОБА_4 у власних публічних виступах неодноразово робив антиукраїнські заяви і підтримував сепаратистські рухи ...»; «... ОСОБА_4 також власними промовами розпалював нетерпимість та ненависть всередині держави, закликав до федералізації України ...»; «... поставив під сумнів територіальну цілісність України...».

У той же день - ІНФОРМАЦІЯ_1., на своїх персональних сторінках в соціальній мережі Facebоок (ОСОБА_7) та (ОСОБА_8) зміст даного звернення до Служби безпеки України був оприлюднений відповідачами з власними коментарями наступного змісту: «Депутати Міжфракційного антиокупаційного об'єднання #наступ звернулися до #СБУ перевірити антидержавну діяльність депутатаОкупаційного блоку ОСОБА_4. Цей ватнік не лише робить спроби нападу на патріотичних блогерів, а й вважає, що Крим це федеральний округ РФ, агресію називає «братовбивчим конфліктом», а «Л/ДНР» суб'єктами з якими треба проводити перемовини. Думаю правоохоронцям слід зосередитись на подібних «товаришах», а не на добровольцях.»

Як підставу своїх вимог позивач зазначає те, що розміщена і поширена щодо нього інформація є недостовірною, має на меті довести до відома необмеженої кількості осіб викривлену інформацію про його діяльність, як народного депутата України, перекрутити зміст його виступів, створити враження про вчинення позивачем злочинів проти основ національної безпеки України, є неправдивою, підлягала перевірці компетентними органами, відтак, не є оціночними судженнями, а поширення такої інформації принижує його честь, гідність та завдає шкоди його діловій репутації.

Вказані доводи позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, інформація, яка була викладена відповідачами у поширеній ними фотокопії колективного звернення до компетентного органу (СБУ), містить відомості про вчинення та причетність народного депутата ОСОБА_4 до злочинів, у тому числі, злочинів проти основ національної безпеки України та громадської безпеки.

Однак, ця інформація спростовується наявними у справі наступними письмовими доказами.

Згідно даних листа Служби безпеки України № 6/4840 від 04.07.2016р., який надійшов до суду,- звернення Міжфракційного антиокупаційного об'єднання «Наступ» було направлено до Генеральної прокуратури України.

Генеральною прокуратурою України розгляд колективного звернення з метою перевірки даних про вчинення кримінальних правопорушень народним депутатом України ОСОБА_4 29.04.2016р. було доручене в.о. прокурору м. Києва ОСОБА_12 та прокурору Харківської області ОСОБА_14.

Відповідно до наданих суду письмових доказів від 19.05.2016р. та 02.06.2016р., - на виконання доручення Генеральної прокуратури України прокуратурою міста Києва і прокуратурою Харківської області було розглянуто колективне звернення міжфракційного антиокупаційного об'єднання «Наступ» від ІНФОРМАЦІЯ_1. і встановлено, що воно не містить відомостей, які б вказували на наявність в діях народного депутата України ОСОБА_4 ознак кримінальних правопорушень, а підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з урахуванням положень ч. 5 ст. 214 КПК України та ч. 1 ст. 2 КК України, відсутні.

Відповідно до ст. ст. 34 40 Конституції України, враховуючи позицію Верховного Суду України, наведену у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року №1 (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ), усі громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлених законом строк.

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів з заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і у разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте, в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Пунктом 19 Постанови Пленуму ВСУ визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 положення ч. 1 ст. 7 Цивільного кодексу Української РСР «поширив такі відомості» в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб. Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідачі реалізували своє право, передбачене Конституцією і Законом України «Про статус народного депутата України» у формі письмового звернення та направлення його органу, який наділений компетенцією щодо перевірки викладених у ньому обставин.

Реалізація відповідачами свого гарантованого Конституцією України і законами права на викладення у зверненні до компетентного органу, уповноваженого здійснити перевірку такої інформації, так само, як і безпосередньо зміст цієї інформації, не може бути підставою для її спростування.

Однак, в силу положень ст. 62 Конституції України, якою закріплено один із основоположних принципів - презумпція невинуватості, а також відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, праву кожної особи на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про іншу особу/осіб недостовірну інформацію.

Частиною 2 ст. 302 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.

Відтак, поширення відповідачами інформації щодо позивача до отримання результатів перевірки цієї інформації компетентним органом у спосіб, який мав місце у даній справі, - шляхом оприлюднення фотографічних зображень колективного звернення в мережі Інтернет через соціальну мережу Facebоок на персональних сторінках та доведення такої інформації до відома невизначеного кола осіб з власними коментарями відповідачів про протиправну діяльність позивача, що у контексті та разом з фотографічними зображеннями звернення мають обвинувальний нахил і сприймається, як звинувачення позивача у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень), не може вважатися оціночними судженнями на підставі ст. 30 Закону України «Про інформацію».

Таку інформацію можливо перевірити на предмет її відповідності дійсності /здійснити перевірку істинності фактів і спростувати.

Як було зазначено вище, органами, до компетенції яких чинним законодавством України віднесена перевірка з будь-яких джерел обставин, що містять відомості про наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених Особливою частиноюКримінального кодексу України, у тому числі і злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства, у сфері недоторканості державних кордонів тощо, за результатами такої перевірки в діях народного депутата України ОСОБА_4 не встановлено.

Отже, зазначена інформація є недостовірною.

Статтею 32 Конституції України передбачено право особи спростувати в судовому порядку недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Вказане право також закріплене у положеннях цивільного законодавства (статті 15 277 ЦК України).

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Способами захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, серед іншого, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо.

Постановою Пленуму ВСУ звернуто увагу судів на ту обставину, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Сторонами не оспорюється те, що інформація, поширена відповідачами у мережі Інтернет через соціальну мережу Facebоок стала відомою більш ніж одній особі, оскільки всі, хто є користувачем вказаної соціальної мережі, мали можливість ознайомитись зі змістом поширеної відповідачами інформації, яка є недостовірною.

Підтвердженням факту розміщення відповідачами та поширення інформації щодо позивача в мережі є роздруковане на паперовому носії зображення, яке відображає те, що бачить будь-який користувач соціальної мережі на екрані монітора, яке міститься в матеріалах справи.

Надаючи оцінку коментарям відповідачів до розміщеної ними копії колективного звернення на своїх сторінках у соціальній мережі щодо «…Окупаційного блоку ОСОБА_4 , встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази існування в Україні Окупаційного блоку чи Окупаційного блоку ОСОБА_13

«Окупаційним блоком» у Верховній Раді України, як пояснив представник відповідачів у судовому засіданні, називають політичну партію «Опозиційний блок», діяльність якої після Революції Гідності піддається гострій критиці з боку суспільства.

Однак, суду надані належні і достовірні докази того, що народний депутат ОСОБА_4 є безпартійним, ніколи не був членом політичної партії «Опозиційний блок».

Отже, поширена щодо позивача інформація про «…Окупаційний блок ОСОБА_4 також не є оціночним судженням, оскільки її можна перевірити на предмет її відповідності дійсності / здійснити перевірку істинності фактів та спростувати.

Враховуючи те, що вказана інформація також не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, така інформація має бути також визнана судом недостовірною.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких: право на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦК України).

Досліджуючи вказані поняття в контексті їх захисту від протиправних дій з боку інших осіб слід відзначити наступне.

Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки. Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього. У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.

Суд враховує те, що оприлюднена відповідачами щодо позивача інформація не відповідає дійсності, тобто, є недостовірною; створює у широкого кола осіб (кому вказана інформація стала відомою) викривлене уявлення про діяльність ОСОБА_4, як народного депутата України, сприймається як звинувачення останнього у вчиненні кримінальних правопорушень/злочинів, що, безперечно, порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Надаючи правову оцінку іншим коментарям відповідачів, розміщеним на персональних сторінках відповідачів у соціальній мережі Facebоок щодо позивача, зокрема: « Цей «ватнік» не лише робить спроби нападу на патріотичних блогерів, а й вважає, що Крим це федеральний округ РФ, агресію називає «братовбивчим конфліктом», а «Л/ДНР» суб'єктами з якими треба проводити перемовини. Думаю правоохоронцям слід зосередитись на подібних «товаришах», а не на добровольцях.», суд вважає їх оціночними судженнями і приймає, як обґрунтовані, доводи представників відповідачів в цій частині, оскільки як у матеріалах справи, так і у вільному доступі в мережі Інтернет наявні різні за змістом і лексичним значенням слова/поняття «ватник», «товариш» (для прикладу: ва?тник - назва теплого одягу; ватники - ті, хто на кожному кроці говорить про свій патріотизм, критикують владу і кричать про зраду, нічого при цьому не роблячи для блага держави і похідне вишиватники - ті, хто намагається популяризувати українську мову і культуру, замість того, щоб розвивати економіку і підносити зарплати; ватник - млявий хлопець, сонний, малоактивний; ватник - людина із (пост)радянською ментальністю, яка щиро не розуміє, для чого існує держава (Україна) та інше. Товариш - людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон; спільник; соратник; однодумець тощо).

Перевірити таку інформацію та конкретний зміст, вкладений відповідачами у вказані вислови, тобто, здійснити перевірку значень, використаних відповідачами на предмет відповідності дійсності/ істинності фактів не є можливим, що було встановлено і в судовому засіданні, оскільки різними представниками відповідачів були викладені різні значення цих визначень поряд із наявними у справі значеннями зі словників щодо лексичних значень цих слів та контекстом коментарів.

Оскільки вказані висловлювання є оціночними судженнями, вони не підлягають доведенню їх правдивості і спростуванню, тому в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Вирішуючи питання про вибір способу захисту особистого немайнового права необхідно керуватись роз'ясненнями, викладеними у п. 3, 25 Постанови Пленуму ВСУ, в яких, серед іншого зазначено наступне: вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві; разом з тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а її наслідком має бути досягнення максимальної ефективності, за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Позивач обрав спростування недостовірної інформації як один із способів захисту свого порушеного права.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВСУ, - якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднене.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про видалення цієї інформації відповідачами і зобов'язання спростувати поширену інформацію у такий самий спосіб, який вона була поширена, шляхом опублікування спростування підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в сумі 75000, 00 грн., то слід зазначити наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настання негативних для нього наслідків.

Суду не надано належних і допустимих доказів і на підтвердження самого факту моральних страждань позивача.

Надаючи оцінку доводам представника позивача і обставинам, наведеним у позовній заяві про те, що позивач мав сильні переживання з приводу негативних коментарів та погроз на особистій сторінці у соціальній мережі, порушення нормальних відносин у родині, суд не може розцінити їх, як обґрунтовані та доведені, оскільки в судовому засіданні при обговоренні питання про наявність доказів цього, представник позивача пояснив, що письмових доказів надати не може через певний час, що минув після публікацій та неможливість їх відновлення та роздрукування; напруженість відносин у родині підтверджується необхідністю запрошення позивачем фахівців для особистої охорони його та членів родини.

Матеріали справи, при цьому, жодних письмових доказів (якими можуть бути договори з охоронними компаніями, докази оплати послуг охорони, письмові звернення позивача до правоохоронних органів з метою забезпечення охорони, заяви про злочини, заяви про розслідування факту погроз життю, здоров'ю тощо) на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між інформацією, поширеною відповідачами щодо позивача і зазначеними фактами, не містять.

Безперечно, суд звертає увагу на те, що будь-які негативні відомості про особу призводять до хвилювань особи, до змін в організації її життя при спілкуванні із оточуючими, необхідністю додаткових пояснень тощо. Ці хвилювання і зміни організації життя позивача мають причинно-наслідковий зв'язок , однак, як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Перна проти Італії» від 25 липня 2001 року, «Білуха проти України» від 09 лютого 2007 року, в окремих випадках визнання судом порушення права саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Отже, підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди солідарно з відповідачів на користь позивача в розмірі 75 000 грн. суд не убачає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Стаття 88 ЦПК України не передбачає солідарного стягнення судових витрат.

Оскільки даний спір в частині вимог вирішено на користь позивача, судові витрати, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачами в рівних частинах пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відтак, стягненню підлягає сума судового збору 1102, 40 грн. - по 551, 20 грн. з кожного відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 15 16 23 277 297 299 1167 ЦК України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про телекомунікації», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 3 4 10 11 57-60 88 208 209 212-215 218 222 223 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4, інформацію, опубліковану і поширену ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на своїх персональних сторінках у соціальній мережі Facebоок (ОСОБА_7) і (ОСОБА_8),а саме: про «…антидержавну діяльність депутата Окупаційного блоку ОСОБА_4; «...публічно підтримувати ворогів нашої держави і ставити під сумнів її конституційний лад. Прикладом такої аморальної, антиукраїнської поведінки є позиція ОСОБА_4, обраного по виборчому округу №181 (Харківська область). Після Революції Гідності та початку російської агресії ОСОБА_4 у власних публічних виступах неодноразово робив антиукраїнські заяви і підтримував сепаратистські рухи ...»; «... ОСОБА_4 також власними промовами розпалював нетерпимість та ненависть всередині держави, закликав до федералізації України ...»; «...поставив під сумнів територіальну цілісність України...» і зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_6 видалити дану інформацію зі своїх персональних сторінок у соціальній мережі Facebоок (ОСОБА_7) і (ОСОБА_8).

Зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_6 протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати зазначену інформацію у спосіб, яким вона була поширена, а саме - шляхом розміщення на своїх персональних сторінках у соціальній мережі Facebоок (ОСОБА_7) та (ОСОБА_8) заяв від власного імені із спростуванням наступного змісту:

«Спростування: Інформація, поширена ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на своїх персональних сторінках у соціальній мережі Facebоок (ОСОБА_7) і (ОСОБА_8), яка міститься у зверненні міжфракційного антиокупаційного об'єднання «Наступ» до Служби безпеки України від ІНФОРМАЦІЯ_1., в якій наведені обставини про підтримку народним депутатом України ОСОБА_4 ворогів нашої держави, поставлення ним під сумнів конституційного ладу, про антиукраїнську та протиправну поведінку народного депутата України ОСОБА_4, підтримку ним сепаратистських рухів, розпалювання нетерпимості та ненависті всередині держави, закликів до федералізації України, - не підтвердилася за результатами її перевірки компетентними органами.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року зазначена інформація, як і інформація про належність ОСОБА_4 до Окупаційного блоку, визнана недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_4».

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 551, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 551, 20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня наступного після його ухвалення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

СУДДЯ: