Іранський фронт російсько-української війни. Що далі

Коли весь світ думає над тим, чи почнуть США наземну операцію проти іранців, або "оголосять перемогу" та відкотяться туди, з чого все починалося, українці думають про те, як нас торкнеться залучення українських фахівців та дронів у регіоні.

Президент Зеленський додав днями багато деталей щодо цього. Так, з його слів, у країнах Перської затоки вже працює 201 український фахівець, а ще 34 "туди направляються". Вже зараз вони створюють "малу ППО" в ОАЕ, Катарі та Саудівській Аравії, а на черзі - Кувейт.

Це малі сили, завдання яких, судячи з усього, адаптувати на місці український протишахедний досвід, налагодити виробництво протидронів, навчити місцевий персонал, створити систему обізнаності, на зразок тієї, яку президент також презентував. Тобто вибудувати повну інфраструктуру за нашими зразками та практично "дзеркально" до того, що іранці робили у 2023-24 роках у РФ для атак по Україні. Для нас це така собі сатисфакція проти Тегерану.

Президент також заявив, що Україна готова збивати "шахеди" "і у Еміратах, і у Європі", що робить російсько-українську війну "світовою". У тому сенсі, що вона йде не лише безпосередньо на фронті в Україні, але й на інших театрах - у Азії і Африці, на морях і океанах.

З російськими танкерами "тіньового флоту" вже зараз постійно щось стається у нейтральних водах. А заява українського лідера про виробництво в Україні надводних океанічних дронів натякає, що "форс-мажорів" у росіян та тих, хто їхню контрабанду обслуговує, побільшає.

У цьому, насправді, немає вже якоїсь новини. Про "російсько-українську світову війну" ми писали ще 2024 року, на тлі боротьби ГУР з "Вагнером/Африканським корпусом" у Судані, Малі та Сирії. Зараз це лише масштабується, разом з розширенням українських технічних можливостей.

Раніше це було неофіційно, ми ніби соромилися своєї нещодавно набутої сили.

Але тепер це частина нашої офіційної переговорної позиції. Якщо ми дійсно зможемо стати "рятівниками світової торгівлі", то ніхто не зможе цього ігнорувати.

І не дарма ці гучні заяви українського лідера пролунали у парламенті Великої Британії, яка вже хоч і не "володарка морів", як колись, але яка має значний вплив у своїх колишніх колоніях як "донор" технологій та безпекової експертизи. Якщо бажаєш чиєїсь схильності у любові, то спочатку "закохай" в себе кращого друга потенційного партнера.

Це були не просто заяви, а справжня заявка - на нашу участь у клубі "великих держав". Ще поки не на рівних, поки лише "однією ногою", але ми вже там, де нас ніхто не чекав до 2022 року і досі реаліям опирається. А саме Іран стає "полігоном" для нашого "прориву" у світову еліту. Бо наша війна проти РФ оборонна і виключно у межах наших власних кордонів. Але тепер ми показуємо, що не лише Кремль має змогу давати "асиметричну відповідь" по всьому світу.

І, насправді, жодна країна (навіть Ізраїль, який має давню історію боротьби з Іраном та його проксі) не може похизуватися співставним з нашим досвідом. Бо Ізраїль та США з самого початку домінували над іранцями на морі й у повітрі.

Україна ж не лише є країною "без флоту та (майже) без авіації", яка, однак, розгромила російський флот та декласувала російську ж авіацію, "вигнавши" її з українського повітряного простору, але й сама поступово захоплює російське повітря, створюючи справжній "геноцид" російського ППО. Останнє є головним трендом 2026-го.

Просто порахуйте - за весь 2025 рік було ідентифіковано 172 удари дронами по російським засобам ППО (пускові, радари тощо), з яких дві третини прийшлося на останні місяці року з піком у грудні. А вже у березні лише за перші два тижні - понад 40 "пропущених" в росППО.

Це стало можливим завдяки масштабуванню "середніх" дронів FP-2. Але також відбувається й масштабування "довгої руки" (як дронів, так і ракет - вже й вітчизняну балістику анонсують), а також засобів ППО. І мова не лише про протидрони, які ми пропонуємо арабам, але й вже про "дорослу" ППО, на заміну старим комплексам С-300.

До чого тут Іран? До всього. Бо промислова база щодо дронів у РФ та ІРІ та сама.

Не "однакова", а буквально "та сама" - одна на двох. Іранські дрони з написом "Герань" вже прилітали по країнах Затоки, а іранські "Шахеди" - прилітали нам на голови в Україні, як і іранські снаряди по наших воїнах на фронті. Росіяни не могли це все використовувати без іранських фахівців, які точно у РФ присутні. Тому, так, Іран давно вже безпосередній співучасник російської агресії.

Іранці виготовляли з китайських комплектуючих "Шахеди", які потім масштабували на території РФ вже як "Герані", що те ж саме. Росіяни їх покращили, використовуючи досвід обстрілів українських мирних міст та цивільних трансформаторів, і тепер знов цей досвід повертають іранцям - вже проти США й Ізраїлю, де це досі воліють не помічати, бо "друг Путін" і все таке.

Кремль та Пекін допомагали іранцям з побудовою своєї системи ППО, яка є переосмисленою версію радянських розробок. І яка виявилася абсолютно недієздатною проти сучасних західних ракет й літаків. Ця мережа ППО була "винесена" буквально у перший же день.

Але до поразки Ірану це не призвело, бо іранські стратеги й не розраховували на ефективність російсько-китайської ППО, а використали… український досвід 2022-го року Щодо не просто "закопування" у землю (це вони робили й раніше), а саме щодо децентралізації управління військами та опору в умовах втрати повітря.

Те, що нам так і не дали (навіть за гроші) сучасні західні технології у боротьбі з РФ багато що каже про наших партнерів. Але завдяки цьому ми змушені були масштабували власні рішення, які виявилися навіть кращими у співвідношенні ціна/якість.

І тепер з цими новими рішеннями ми заходимо у іранську кризу, де ми вкрай зацікавлені у тому, щоб все це завершилося якнайшвидше, але ні у якому разі не перемогою проросійського режиму теократів.

Ми не будемо проти, якщо конфлікт продовжиться, але Ормуз та Суец ніяк не постраждають. Бо це вивільнить торгівлю та ціни на нафту й газ з іранського "полону". За неспроможності США швидко наростити виробництво засобів ППО українська пропозиція, фактично, є єдиною опцією для країн регіону.

Але це все станом на "зараз". А що буде далі? Бо іранці істерично українцям погрожують… незрозуміло чим. Іранці можуть посилити свою підтримку Кремлю, але вона вже є. Але щось суттєве вони можуть відправити виключно якщо вийдуть зі своєї війни переможцями. Тоді нам буде неприємно, хоча мало що зміниться, бо можливості РФ кратно більші.

Проте залучення українських фахівців у сусідніх країнах цим планам якраз і заважатиме. Ми "голковими уколами" паралізуємо і ключову тилову базу РФ, і можливості до шантажу всієї планети в ІРІ. А можливості безпосередньо Ірану щодо атак по Україні досить обмежені, бо між нами Кавказ і Туреччина. А, ось, українські можливості для ударів по вразливим для Ірану точкам та комунікаціям - навпаки значні.

Ні, зараз мова вже не про Перську затоку. Мова про Каспій, який, після обмежень Баку на сухопутний трафік між РФ та ІРІ, залишається не просто основною, а останньою повноцінною логістичною ланкою між двома країнами. Обірвати логістику через Каспійське море - і Іран залишиться у логістичному куті, у майже повній ізоляції, а РФ втратить іранську підтримку. Іранцям тоді просто ні з чого буде робити свої дрони та ракети.

Це важливо, бо, судячи з останніх новин, РФ посилила свою підтримку Ірану, і це співпало з нарощуванням ракетних і дронових ударів ІРІ по сусідах та Ізраїлю.

Поки що недостатньо даних для підтвердження гіпотези, але саме такі думки з’являються при спогляданні сервісу MarineTraffic (це "FlightRadar для кораблів"), та за щоденною динамікою іранських ударів. Щоправда росіяни й іранці полюбляють вимикати транспондери, через що далеко не всі вантажі видно на мапі онлайн.

За два тижні конфлікту динаміка пусків ІРІ ракет та дронів скоротилася з 350 та 800 до 25 та 40 відповідно. Але з цього понеділка, коли західні ЗМІ активно почали писати про співпрацю з РФ, динаміка знов почала зростати - до 50 ракет та 95 дронів за 18 березня. Так, каспійську логістику між диктатурами варто перекрити, доки вона вразлива.

Іранцям з їх погрозами є про що подумати, перш ніж погрожувати далі. Бо ми зараз для Ірану не надто досяжні. А от до російських каспійських портів, від яких залежить сама обороноздатність Ірану, ми вже дістаємо.

І варто додати, що цю логістику на Каспії поки що атакувала лише Україна - але востаннє ще 2024 року. До цієї ночі, коли цей же маршрут, але з іранського боку (порт Бандар-Анзали) атакували ізраїльтяни.

Хоча Ізраїль, який досі обмежувався виключно символічною підтримкою українців, блокуючи натяки на військову співпрацю з нами навіть для третіх країн, зараз наші цілі співпадають.

Певно, Зеленському та Нетаньяху буде про шо поговорити. Якщо українські дрони й ракети полетять по російських каспійських портах одночасно з атакою Ізраїлю по іранських хабах, то це означатиме, що домовилися.

А ще під загрозою розвідка та дані радіолокації, які іранці отримують з РФ. Коли ЗСУ вчергове вгатять по російській загоризонтній РЛС у Криму чи у Краснодарському краї, то "осліпне" й КВІР на півночі Ірану. Коли іранці першими вступили у війну проти України у 2022 році, то навряд чи думали про такі перспективи.

Тому, так, для Ірану Україна це загроза. Як не дивно, але у цьому конфлікті, який відбувається "дистанційно", а не "на землі", ми маємо навіть більш потужні "карти", ніж, власне, у війні проти РФ.

Безумовно, Києву варто бути вкрай обережним, бо Схід регіон складний - в усіх сенсах. Але втрачати цю можливість на послаблення Кремля та посилення власних геополітичних позицій буде для нас просто злочинною втратою. І, схоже, це розуміють не тільки оглядачі.