«То чи правомочні загальні збори…? Особливості визначення кворуму»

Закріплені конституційні основи щодо господарювання та підприємництва призводять до економічної багатоманітності та виникнення все нових і нових суб’єктів господарської діяльності. При цьому, останні здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового порядку, додержуючись вимог законодавства. Цивільним кодексом України визначено організаційно-правові форми юридичних осіб, діяльність яких більш конкретизується іншими нормативно-правовими актами (Господарським кодексом України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», «Про господарські товариства», «Про акціонерні товаристві», «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію» та інші). Держава ж, у свою чергу, гарантує незалежно від обраних організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи управління здійснюється через її органи. Для більшості юридичних осіб вищим органом управляння є загальні збори учасників (членів), які вправі приймати рішення з усіх питань діяльності юридичної особи, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів.

Саме через загальні збори реалізується право учасників (членів) юридичної особи на участь в управлінні нею. Так, рішення приймаються загальними зборами простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або ж законом. Є випадки коли для прийняття рішення загальними зборами необхідно 3/4 голосів.

Хоча чинним законодавством офіційне визначення терміну «кворум» і не надається, але однією із безумовних підстав для визнання у судовому порядку недійсним рішення загальних зборів є саме прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму.

Якщо звернутися до словника української мови, то «кворум» - це установлена законом, статутом або постановою певної організації найменша кількість членів, присутність яких є необхідною умовою для відкриття засідання чи зборів і прийняття правосильних ухвал (словник української мови; в 11 томах. – Том 4, 1973. – Стор. 138).

Тепер щодо до того від чого ж слід вираховувати той самий кворум. Наприклад, кожен учасник товариства має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом (ч. 3 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю»), кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі (ч. 10 ст. 15 Закону України «Про кооперацію»).

Так, кворум товариства залежить від кількості голосів учасника, що є пропорційною його частки у статутному капіталі і ця інформація є відкритою і достовірною в силу положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тобто, в даному випадку спору щодо з’ясування загальної кількості голосів не може бути, оскільки їх завжди 100. Натомість, у кооперативах зовсім по іншому і тому я пропоную більш детальніше це оглянути.

В загальному значенні кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Вони можуть бути виробничими, споживчими, гаражними, садовими тощо.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

До речі, припинення членства в кооперативі може бути на підставі такої ж письмової заяви або за рішенням загальних зборів.

Важливим для нормальної роботи вищого органу управління кооперативу є визначення точної кількості його членів, адже ці відомості не відображаються в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по аналогії як із товариствами.

Єдина норма, в якій вказується про список членів кооперативу так це ч. 6 ст. 7 Закону України «Про кооперацію» – «при створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами».

Вказана вище норма підходить для кооперативів, в яких кількість членів від дня створення не змінюється. Але, що робити у випадках коли членство особи в кооперативі припиняється або ж коли до нього вступають нові члени? Відповідь – чинним законодавством дане питання не врегульовано. А тому єдина можливість визначення загальної кількості членів покладається на установчі документи – статути.

Проте, на жаль, не у всіх статутах кооперативів чітко прописана процедура визначення загальної кількості членів кооперативу, а в деяких – взагалі відсутня.

Відтак, на практиці немає єдиних підходів щодо визначення загальної кількості членів кооперативу і, відповідно, визначення кворуму на загальних зборах. Так, в одних кооперативах складається довідка за підписом голови правління кооперативу про загальну кількість членів кооперативу станом на день проведення загальних зборів, до якої додається список осіб з відповідними ідентифікаційними даними; в других – лише довідка; в третіх – лише список.

Через це не менш цікавою є практика господарських судів під час вирішення спорів про визнання недійсними рішення загальних зборів членів кооперативу.

Найпоширенішою підставою звернення позивачів до суду з вимогою про скасування рішень загальних зборів це відсутність кворуму під час проведення зборів.

Тобто, позивач звертаючись до суду повинен надати разом із позовною заявою докази загальної кількості членів кооперативу, адже суди в рішеннях, зокрема, зазначають: «позивачем не надано до суду повного переліку дійсних членів кооперативу».

Більш цікавою є судова практика у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу про зміну голови кооперативу за позовом члена кооперативу, який обіймав посаду голови кооперативу. Чому цікавою, тому що в судовому процесі, по суті, зустрічаються позивач-попередній голова кооперативу, який вважає, що його права як члена кооперативу порушенні та відповідач-кооператив, який представляє новообраний голова кооперативу.

Так, в одній із таких справ, в якій я представляла інтереси саме кооперативу, судом було встановлено, що «….станом на станом день проведення загальних зборів список членів кооперативу становить 415 осіб, що підтверджується довідкою за підписом голови кооперативу». При цьому, судом не було враховано той факт, що у володінні кооперативу відсутні оригінали всіх документів, що стосуються діяльності кооперативу за період перебування на посаді попереднього голови по причині не передання останньою по акту приймання-передачі новому голові кооперативу всіх документів, печатей, штампів. Відповідно, в цій справі як доказ загальної кількості членів кооперативу судом було взято саме довідку позивача (попереднього голови кооперативу) про кількість членів кооперативу станом на день проведення зборів. Аргументи відповідача щодо сумнівів у достовірності доказів по причині можливого сфальшування документів з боку позивача, у зв’язку із наявністю у нею печатей та штампів, судом не враховано: «З матеріалів справи вбачається, про що зазначено вище, що станом на дату проведення загальних зборів список членів кооперативу «Особа» становить 415 осіб. Разом з тим у протоколі Загальних зборів членів ОК «Особа», підписаному Головуючим зборів ОСОБА_2 та секретарем ОСОБА_22, зазначено, що всього членів кооперативу 369 осіб, що не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи та її фактичним обставинам».

Отже, як вбачається із судової практики, суди в своїх рішеннях посилаються лише на загальну кількість членів кооперативу, вказуючи конкретне число, але на жаль, я не зустрічала судового рішення в якому б попри загальну кількість членів кооперативу було прописано ідентифікаційні дані кожного члена кооперативу. Чому це важливо, тому, що в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені рішенням суду у справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

І тут вже виникає інше питання, чи можуть взагалі розглядатися як встановлені судом і набувати властивостей преюдиціальності обставини щодо загальної кількості членів кооперативу без зазначення в рішенні ідентифікаційних даних кожного члена кооперативу, адже, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта, адже лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності (згідно до висновку Вищого господарського суду України, викладеного в постанові від 22.02.2017 року у справі № 927/788/16).

З урахуванням зазначено вище, питання щодо визначення загальної кількості членів кооперативу станом на день проведення загальних зборів є важливим для здійснення кожним кооперативом своєї діяльності, і відповідно, така процедура має бути чітко визначена на законодавчому рівні.

Авто статті: Руслана Журавель,
Адвокат, старший партнер Адвокатської контори Дмитра Забавського

01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, б. 11а, оф. 21
https://akdz.kiev.ua, akdz.kiev@gmail.com
+38 (050) 105-51-15