«Жити по-новому» або ТзОВ без кворуму загальних зборів!

До уваги усіх щасливих власників часток у ТзОВках, ми на порозі революції! Корпоративної революції!!! Принаймні так у Пояснювальній записці заявляли автори вже сьогодні Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що 17.06.2018р. вступає в законну силу, оскільки: « …. вони проаналізували весь світовий досвід і написали дійсно революційний законопроект».

Так в чому ж суть революції? Хоча б в тому, що законодавець нарешті відмовився від улюбленого всіма і драматичного для знаючих поняття «кворум загальних зборів учасників товариства».

Ще донедавна кворум зборів був так званою перепусткою у світ законності рішення зборів, служив індикатором спроможності статутного органу до робочого процесу, а для деяких учасників з часткою 50 % у статутному капіталі - був просто «більмом на оці», оскільки при «правильному» розрахунку сил у товаристві роками блокував повноцінну роботу останнього.

Корпоративні спори по визнанню недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з безумовної підстави – відсутність кворуму зборів були чи не наймасовішими у судові практиці. Що могло бути тоді більш геніальним для спекуляції дрібного але ображеного учасника, ніж як переконати господарський суд у тому, що усі «золоті» для товариства рішення, прийняті зборами, не варті уваги так, як з якихось космічних причин приймали їх збори у складі учасників з частками не більше 60 %, а, віднедавна, 50% статутного капіталу товариства?!

Були й інші ситуації, коли приймалось відверто незаконне рішення і дійсно за відсутності кворуму зборів, однак це не заважало дотепним учасникам товариства користуватись презумпцією правомірності такого і впроваджувати це рішення в життя, в тому числі вносити відомості в ЄДРЮОФОПГФ та здійснювати державну реєстрацію відповідних змін про товариство. І лише згодом хтось зі свідомих учасників товариства довго доводив в господарському суді, що таке рішення зборів учасників і зміни в реєстрі є незаконні. Але на це йшов час, ресурси, нерви, на цьому фоні породжувалась ненависть між учасниками товариства. Інколи, завдяки таким рішенням товариство позбавлялось майна, директора чи когось з учасників, обтяжувалось новими зобов’язаннями …

Новий закон не потребує встановлення кворуму зборів товариства. Очевидно, така логіка продиктована благими намірами досягнути прозорості і чесності та «протягує партнерську руку» іноземному інвестору, який періодично входив в стан культурного шоку від манер поведінки вітчизняного партнера-учасника. Відтак, закон визначає, що рішення зборами учасників товариства приймаються:

• Одностайно всіма учасниками товариства;
• ¾ голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань;
• Більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.
• Інша кількість голосів учасників товариства, згідно статуту товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до закону приймаються одностайно.

Іншими словами, якщо раніше, за загальним правилом, рішення зборів приймались більшістю від більшості, подолавши призму кворуму зборів, то тепер прийматимуться реальною більшістю учасників товариства (за загальним правилом)! Нема більшості (чи іншої, визначеної статутом кількості голосів учасників) – нема рішення! Саме більшість голосів учасників є тим імперативним мінімумом, який є кістяком роботи товариства.

Такий законодавчий підхід наділяє більшою гарантією реалізації корпоративного права учасника на участь в управлінні товариством та прийняття ним рішень. Це, в свою чергу, надає вагомості кожному голосу учасника і робить його повноцінним партнером у бізнесі. За таких умов учасник має більше відчуття затребуваності у прийнятті рішення та свідоме переконання, що від нього залежить майбутнє товариства, він впливає на результат, його почують.

Закон імперативно вимагає одностайності всіх учасників товариства у прийнятті рішень з наступних питань:

1. Реорганізації товариства за визначених законом обставин/ч. 4 ст. 11 Закону/.
2. Обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників товариства /ч. 3 ст. 12 Закону/.
3. Затвердження грошової оцінки вкладу у негрошовій формі /ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 34, п. 4 ч. 2 ст. 30 Закону/.
4. Встановлення строків внесення вкладів учасниками товариства/ч. 1 ст. 14 Закону/.
5. Встановлення строків та умов внесення додаткових вкладів учасниками товариства /ч. 7 ст. 18 Закону/.
6. Порядку реалізації переважного права учасників товариства /ч. 6 ст. 20 Закону/.
7. Можливості відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу /ч. 2 ст. 21 Закону/.
8. Встановлення строків, порядку, розміру та способу проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядку вибору суб’єкта оціночної діяльності /ч. 12 ст. 24 Закону/.
9. Укладення відплатного договору про набуття товариством частки у власному статутному капіталі /ч. 2 ст. 25 Закону/.
10. Виплати дивідендів не грошовими коштами /ч. 2 ст. 26 Закону/.
11. З будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених Законом та статутом товариства /ч. 10 ст. 31 Закону/.
12. Внесення будь-яких змін до порядку денного загальних зборів учасників товариства, в тому числі прийняти рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів учасників товариства /ч. 10 ст. 32, ч. 5 ст. 33 Закону/.
13. Проведення загальних зборів за межами території України /ч. 7 ст. 33 Закону/.
14. Перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених Законом /ч. 3. ст. 34, п. 5 ч. 2 ст. 30 Закону/.
15. Створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності /ч. 3. ст. 34, п. 9 ч. 2 ст. 30 Закону/.
16. Придбання товариством частки (частини частки) учасника / ч. 3. ст. 34, п. 10 ч. 2 ст. 30 Закону/.
17. Прийняття рішень іншою кількістю голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно /ч. 5 ст. 34 Закону/.
18. Прийняття яких допускається методом опитування /ч. 10 ст. 36 Закону/.
19. Порядку надання згоди на вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість /ч. 2 ст. 45 Закону/.
20. Деяких питань реорганізації товариства /ч.ч. 2, 3 ст. 104 ЦК України/.

У свою чергу, закон визначає, що ¾ голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, приймаються рішення про:

• Внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариства на підставі модельного статуту /ч. 2 ст. 34; п. 2 ч. 2 ст. 30 Закону/;
• Зміну розміру статутного капіталу товариства /ч. 2 ст. 34; п. 3 ч. 2 ст. 30 Закону/;
• Виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з питань припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства /ч. 2 ст. 34; п. 13 ч. 2 ст. 30 Закону/.

Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань /ч. 4 ст. 34 Закону/, якщо інша кількість голосів не передбачена статутом товариства (але не менше, ніж більшість голосів).

Слід також додати, що не враховуються голоси:

1. - учасника, який має заборгованість перед товариством по внесенню ним вкладу по спливу додаткового строку на його внесення, при прийнятті одного з наступних рішень загальними зборами товариства (ч.ч. 2, 3 ст. 15 Закону):

1) про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу;

2) про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства;

3) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками;

4) про ліквідацію товариства.

2. - товариства, що володіє часткою у своєму товаристві, при визначенні результатів голосування на загальних зборах учасників при розподілі прибутку товариства, а також при розподілі майна товариства у разі його ліквідації (ч. 3 ст. 25 Закону).

3. - померлого, оголошеного судом безвісно відсутнім чи померлим учасника фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, спадкоємці (правонаступники) якого протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону:

• при прийнятті товариством рішення про виключення такого учасника, якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить менше 50 %,
• при прийнятті рішень, пов’язаних з ліквідацією товариства, якщо частка такого учасника - становить 50 % або більше у статутному капіталі товариства /ч. 2 ст. 23 Закону/.

В підсумку викладеного варто підкреслити, що закон дозволяє, за загальним правилом, у статуті товариства передбачити, що загальні збори можуть приймати рішення «N» кількістю голосів, але не менш як більшістю голосів всіх учасників товариства, крім тих, що обов’язково приймаються всіма учасниками товариства.

По суті, кворум зборів як такий нікуди не дівся і він відображається «між ряжками протоколу», оскільки не буде достатньої кількості голосів по тому чи іншому питанню – не буде рішення, а отже не буде предмета судового оскарження. І перевага тут така, що це не треба буде доводи в суді. Тому успішно відходять в історію корпоративні спори по оскарженню рішень загальних зборів учасників товариства з підстав відсутності кворуму зборів.

І на завершення, якщо складеться так, що при прийнятті рішень зборами учасників товариства буде допущено певні порушення вимог закону чи статуту, то слід мати на увазі, що на визнання недійсним такого рішення законом визначено спеціальну позовну давність в один рік.

Автор статті: П'ятковська Ірина, партнер, адвокат АО "Матвіїв і Партнери"