ЄСПЛ наголосив на важливості залучення родичів до розслідування смерті члена їх сім'ї («Призрені проти Албанії»)

Висновок судово-медичної експертизи викликав певні питання, на які органи влади не намагалися відповісти. То ж органи влади не провели ефективне розслідування для того, щоб належним чином встановити причину смерті, а також те, чи мала місце будь-яка недбалість або жорстоке поводження.

На це звернув увагу ЄСПЛ у рішенні у справі «Призрені проти Албанії» (заява № 29309/16), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Фатос Призрені пішов до лікарні відвідати брата, якого туде перевели з центру тримання під вартою, але виявив того померлим. Брату був поставлений діагноз слонова хвороба, патологічне ожиріння і поліорганна недостатність, та були призначені ліки. Органи влади розпочали розслідування. Лікарі повідомляли, що до нього ставилися так, як і до будь-якого іншого пацієнта і було надане лікування відповідно до правил. Але Призрені повідомив слідчим, що під час попереднього візиту він знайшов свого брата без свідомості і прив’язаним до ліжка простирадлами. У висновку паталогоанатомічної експертизи не було виявлено жодних слідів ліків у крові померлого, але відмічені синці на обох передпліччях. Причиною смерті була вказана гостра серцево-легенева недостатність. При цьому питання недбалого лікування було залишене для іншої судово-медичної комісії.

Прокуратура вирішила не відкривати кримінальне провадження, посилаючись на звіт експертизи і той факт, що вона не виявила жодних доказів злочину. Ф.Призрені скаржився на це рішення, але його справа була відхилена на всіх рівнях.

Тоді, посилаючись на статтю 2 (право на життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, він звернувся до ЄСПЛ зі скаргою на те, що не було проведене ефективного розслідування смерті брата. Він також скаржився на те, що до його брата ставилися в лікарні в такий спосіб, який суперечив статті 3 (заборона катування та нелюдського поводження), також відповідно до ст. 13 (право на ефективний засіб судового захисту).

ЄСПЛ врахував, що розслідування розпочалося негайно в день смерті. Проте виникли протиріччя, оскільки висновок судово-медичної експертизи містив інформацію про відсутність слідів ліків в крові померлого, в той час як в історії хвороби лікарні було вказано, що він отримував медикаментозне лікування. І це протиріччя не було усунуте. Суд не переконався поза всякими обґрунтованими сумнівами, чи смерть людини була викликана його хворобою або невідповідним доглядом і лікуванням. Під час розслідування не розглядалися твердження заявника стосовно того, що під час перебування в лікарні його брат був в наручниках. Крім того, рішення прокуратури не порушувати справу було засноване на непереконливій судово-медичній експертизі.

Суд наголосив на важливості залучення родичів в розслідування смерті члена їх сім’ї, зокрема, для того, щоб забезпечити належний захист їх інтересів, що може суперечити інтересам поліції або сил безпеки.

Також пану Призрені було заборонено ефективно оскаржувати рішення прокурора не відкривати кримінальне провадження. Це не відповідало обов’язку держави проводити ефективне розслідування.

З урахуванням усього цього мало місце порушення процесуального зобов’язання держави відповідно до ст. ст. 2, 3 Конвенції. З огляду на ці висновки ЄСПЛ вирішив, що не було необхідним розглядати скарги відповідно до статті 13 Конвенції окремо та постановив виплатити заявникові 12 тис. євро відшкодування моральної шкоди.

Згадайте новину: Об'єктивних виправдань тривалому провадженню у суді не існує - ЄСПЛ

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Призрені проти Албанії» (заява № 29309/16) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися нижче

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 214 (2019)
11.06.2019

Смерть брата заявника в лікарні і звинувачення в жорстокому поводженні не були належним чином розслідувані

Справа Prizreni проти Албанії (заява № 29309/16) стосувалася смерті і передбачуваного жорстокого поводження з братом заявника в лікарні після його переведення з в’язниці.

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення процесуального аспекту статті 2 (право на життя) Європейської конвенції з прав людини через відсутність ефективного розслідування смерті брата заявника в лікарні, і відсутність порушення матеріального аспекту статті 3 (заборона катування), а також порушення процесуального аспекту статті 3 (заборона катування) через відсутність належного розслідування спірних тверджень заявника стосовно того, що його брат зазнав жорстокого поводження.

Суд встановив, зокрема, що органи влади не провели ефективне розслідування для того, щоб належним чином встановити причину смерті, а також те, чи мала місце будь-яка недбалість або жорстоке поводження. Звіт судово-медичної експертизи викликав питання, на які органи влади не намагалися відповісти, у той час як заявникові за законом було заборонено подавати скаргу на рішення прокуратури не відкривати кримінальне провадження у зв’язку з інцидентом.

Основні факти

Заявник, Fatos Prizreni, є громадянином Албанії, який народився в 1963 році і мешкає в м. Ельбасан (Албанія).

У лютому 2011 року брат заявника, Sh.P., був переведений з центру тримання під вартою в м. Лежа в лікарню. Заявник пішов відвідати брата 22 лютого 2011 року, але виявив, що він помер того дня. З історії хвороби в лікарні виявляється, що Sh.P. був поставлений діагноз слонова хвороба, патологічне ожиріння і поліорганна недостатність, та були призначені ліки.

Органи влади розпочали розслідувати смерті того дня, коли він помер, провівши огляд на місці і згодом допитавши лікарів лікарень. Лікарі повідомили, що до нього ставилися так, як і до будь-якого іншого пацієнта і було надане лікування відповідно до правил. Заявник повідомив слідчим, що під час попереднього візиту він знайшов свого брата без свідомості і прив’язаним до ліжка простирадлами.

В звіті паталогоанатомічної експертизи не було виявлено жодних слідів ліків у крові Sh.P, були відмічені синці на обох передпліччях і причиною смерті була вказана гостра серцево-легенева недостатність. Питання будь-якого недбалого лікування було залишене для іншої судово-медичної комісії.

Прокуратура м. Тирана у квітні 2011 року вирішила не відкривати кримінальне провадження посилаючись на звіт судово-медичної експертизи і той факт, що вона не виявила жодних доказів злочину. Заявник скаржився на це рішення, але його справа була відхилена на всіх рівнях, в тому числі і Конституційним Судом в 2015 році.

Суди виявили, зокрема, що він не мав правосуб’єктності, а також те, що відповідно до національного законодавства лише особи, які повідомили про злочин, могли скаржитися на рішення не відкривати кримінальне провадження.

Згадайте новину:Скільки коштує порушення державою права на землю

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 2 (право на життя) Європейської конвенції з прав людини заявник скаржився на те, що не було проведене ефективне розслідування смерті брата.

Він також скаржився на те, що до його брата ставилися в лікарні в такий спосіб, який суперечив статті 3 (заборона катування та нелюдського поводження). Зокрема, він стверджував, що він знайшов свого брата без свідомості прив’язаним до ліжка простирадлами, сліди на зап’ястях брата викликали серйозні підозри в тому, що під час перебування в лікарні на нього надягали наручники, а також те, що його брат не отримав належне медичне лікування. Він також подав скаргу відповідно до статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту) разом зі статтею 2 та статтею 3.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 16 травня 2016 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Robert Spano (Icландія), Голова,

Marko Bošnjak (СЛовенія),

Işıl Karakaş (Tуреччина),

Julia Laffranque (Eстонія),

Valeriu Griţco (Республіка Молдова),

Arnfinn Bårdsen (Норвегія),

Darian Pavli (Aлбанія),

а також Stanley Naismith, Секретар Секції.

Рішення Суду

Стаття 2

Заявник стверджував, що розслідування не надало задовільне пояснення обставин смерті брата. Зокрема, поза будь-якими обґрунтованими сумнівами не був виключений той факт, що питання здоров’я, описані в медичному висновку, який містив виявлені синці на тілі і передпліччях, не були викликані жорстоким поводженням або відсутністю відповідної медичної допомоги. Уряд відхилив ці аргументи.

Спочатку Суд розглянув заперечення уряду стосовно того, що пан Prizreni був занадто пасивним не повідомивши прокуратуру про справу. Проте він зазначив, що відповідно до прецедентного права органи влади повинні діяти за власною ініціативою відразу ж як це питання привертало їх увагу. Тому не було важливо, чи пан Prizreni активно залучав слідчі органи.

Суд зазначив, що розслідування розпочалося негайно, в день смерті брата пана Prizreni. Проте виникли протиріччя, оскільки в звіті судово-медичної експертизи не було знайдено слідів ліків в крові Sh.P., в той час як в історії хвороби лікарні було вказано, що він отримував медикаментозне лікування.

Питання стосовно того, чи отримував він ліки для своєї хвороби не було з’ясоване і Суд не був переконаний в тому, що поза всіма обґрунтованими сумнівами було встановлено, що смерть Sh.P була викликана його хворобою або невідповідним доглядом і лікуванням.

Під час розслідування не розглядалися твердження заявника стосовно того, що під час перебування в лікарні його брат був в наручниках, а також те, чи це сприяло його смерті. Крім того, рішення прокуратури не порушувати справу було засноване на непереконливій судово-медичній експертизі.

Суд наголосив на важливості залучення родичів в розслідування смерті члена їх сім’ї, зокрема, для того, щоб забезпечити належний захист їх інтересів, що може суперечити інтересам поліції або сил безпеки. Проте, за законом пану Prizreni було заборонено ефективно оскаржувати рішення прокурора не відкривати кримінальне провадження. Це не відповідало обов’язку держави проводити ефективне розслідування. Суд постановив, що органи влади не провели відповідне та ефективне розслідування обставин смерті брата заявника і мало місце порушення процесуального зобов’язання держави відповідно до статті 2 щодо захисту права на життя.

Згадайте новину:Змагальність та рівність сторін у кримінальному проваджненні: чи повинні розкриватися результати НСРД? ЕСПЛ у справі «Леас проти Естонії»

Стаття 3

Скарги пана Prizreni на жорстоке поводження були засновані на тому, що він знайшов свого брата без свідомості, прив’язаного до його лікарняного ліжка простирадлами, ймовірності того, що він знаходився в наручниках під час перебування в лікарні, а також на питанні щодо його медичного лікування, яке викликала судово-медична експертиза. Уряд оскаржив твердження заявника.

Суд виявив, що пан Prizreni зробив спірну заяву стосовно того, що його брат зазнав такого жорстокого поводження в лікарні, яке суперечило статті 3, що викликало обов’язок органів влади проводити розслідування. Органи влади не надали жодного пояснення синців, виявлених на тілі його брата і не допитували жодного співробітника тюремної поліції або персоналу лікарні, особливо з цього питання.

Надягання наручників, зокрема, якщо воно здійснювалися у зв’язку з законним затриманням, зазвичай не викликає виникнення питання відповідно до цієї статті. В звіті судово-медичної експертизи була зазначена наявність слідів на тілі, які могли бути викликані ударом тупого предмета, але не було проведене наступне розслідування. Суд дійшов висновку, що він не може встановити, чи був порушений матеріальний аспект статті 3.

З іншого боку, Суд виявив, що було очевидно, що органи влади не провели ефективне розслідування для того, щоб встановити, чи брат пана Prizreni зазнав жорстокого поводження під час перебування під вартою, і таким чином Суд дійшов висновку про порушення процесуального аспекту статті 3.

Інші статті

З огляду на його висновки згідно зі статтею 2 і статтею 3 Суд вирішив, що не було необхідним розглядати скарги відповідно до статті 13 Конвенції окремо.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Албанія повинна виплатити заявникові 12 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 1450 євро відшкодування видатків та витрат.

Згадайте новину:Накладання арешту на майно: ЄСПЛ висловився щодо обмеження гарантій захисту власності