Електронний підпис (ЕЦП) є обов’язковим реквізитом електронного документа, а емайл листування не може бути прийнято як допустимий доказ судом, без відповідного підпису(ВС/КГС у справі № 922/788/19 від 28 грудня 2019р.)

Фабула судового акту: Мабуть більшість і не помітила, але судочинство хоча і є однією з найбільш консервативних сфер, проте і воно вже вступило в еру цифрових технологій. Мова в даному випадку іде про належність, допустимість та достовірність електронних документів, як доказів позовних вимог або заперечень у господарській справі. Якщо раніше про розгляді цінувався лише папірець із печаткою або посвідчений нотаріусом, то тепер поступово увага приділяється також таким речам як скріншот чи роздруківка емайл листування, тощо.

Має місце господарській спір у зв’язку із невиконанням договору поставки та нарахування на постачальника неустойки. Відповідач – постачальник доводив певні обставини посилаючись на скріншоти роздруківки емайл листування із позивачем. Цікаво, що незалежно від позиції позивача щодо такої роздруківки суд вирішуючи долю наданого відповідачем доказу повинен застосовувати норми спеціальних законів.

Так, діють ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ "Про електронний цифровий підпис" та ЗУ «Про електронні довірчі послуги». Стаття 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Відповідно до ст.6 цього ж закону створення електронного документу завершується накладанням електронного підпису. Отже, без такого реквізиту як електронний цифровий підпис (ЕПЦ) вважається, що електронний документ не створений, і тому не може розглядатися судом як доказ.

Хоча відповідачем і була здійснена візуалізація електронного документу, а точніше інформації, яка стосується предмету спору, у вигляді роздруківки емайл листування, такий доказ є неналежним.

Справа цікава тим, що відкритим є питання, коли подібна роздруківка взагалі може вважатися доказом. Тобто, наприклад коли постачальник через емайл може повідомити покупця, що поставки не буде, а покупець також через емайл погодитися з цим і припинити зобов’язання постачальника.

Суди вважають, що між сторонами договору поставки/спору повинна бути впроваджена процедура електронного документообороту, у спосіб визначений договором поставки чи в інший договірних спосіб. А для використання електронних документів сторонами у суді, повинні використовуватися ЕЦП, в тому числі і при емайл листуванні.

Якщо цього не відбулося, то незважаючи на реальні домовленості сторін через емайл, юридичної сили такі домовленості не мають. Це також передбачено ст. 654 ЦК України, відповідно до припису якої «зміна умов договору повинна бути вчинена в такій самій формі, як і договір, що змінюється.» Тобто у нашому прикладі, це виключно письмовий додатковий договір про припинення зобов’язань до договору поставки.

Слід також додати, що ВС вкотре підтвердив позицію про те, що відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшення судом нарахованої позивачем неустойки у зв’язку із порушення виконання договірних зобов’язань відповідачем, є за будь-яких обставин виключно правом а не обов’язком суду.

Аналізуйте судовий акт: Апеляційна скарга залишається без руху, а не повертається ВІДРАЗУ без розгляду, якщо апелянтом не додано документу на підтвердження повноважень підписанта - ст. 260 ГПК України (ВС/КГС у справі № 910/3826/19 від 17 вересня 2019 р.)

Клопотання про поновлення процесуального строку можна заявляти і усно. Письмова форма НЕ ОБОВ’ЯЗКОВА (ВС/КГС № 910/6915/19 від 02.12.2019)

Ненадіслання учасникам справи копій доказів сплати судового збору не є підставою для повернення судом апеляційної скарги (ВС/КГС № 923/588/18 від 20.06.2018)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/788/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Міщенко І. С.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ-Сервіс»

на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 (суддя Аюпова Р. М.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 (головуючий суддя Білоусова Я. О., судді Тарасова І. В., Фоміна В. О.)

у справі № 922/788/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ-Сервіс»

про стягнення 630 318,88 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство «Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп» (далі - позивач, ПрАТ «Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ-Сервіс» (далі - відповідач, ТОВ «Італ-Сервіс») про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за прострочення постачання товару в розмірі 630 318,88 грн.

2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної поставки товару за договором поставки від 05.03.2018 № 05032018.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019, позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Італ-Сервіс» на користь ПрАТ «Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп» суму неустойки за прострочення постачання товару у розмірі 368 216,42 грн. Стягнуто судовий збір.

4. При ухваленні рішень у справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджено вчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 05.03.2018 на суму 4 801 675,71 грн.

5. Частково задовольняючи позов, суди дійшли висновку, що відповідач не надав доказів на підтвердження вчасної поставки товару на суму 9 205 410,49 грн (14 007 086,20 грн - загальна вартість товару; 4 801 675,71 - поставка товару за актом приймання-передачі) за договором поставки від 05.03.2018, відтак саме на цю суму повинно, у відповідності до пункту 7.2. договору, бути нараховано суму неустойки в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язань, що складає 368 216,42 грн.

6. Аргументуючи свої рішення, суди зазначили, що нарахування суми неустойки за 9 днів прострочення поставки відповідачем товару, розраховане позивачем, є помилковим, оскільки, відповідно до видаткової накладної від 29.09.2018 № 44, товар було поставлено 29.09.2018, а тому день виконання зобов`язання не може вважатися днем прострочення виконання зобов`язань за договором від 05.03.2018.

7. Місцевий господарський суд встановив, що між сторонами договору не впроваджена процедура електронного документообігу, а відповідач надсилав свої інформаційні повідомлення щодо виконання умов договору без дотримання вимог стосовно наявності обов`язкових реквізитів електронного документу та без завірення його своїм електронним підписом. Тому надані відповідачем скрін-шоти листів не є належними письмовими електронними доказами, в обґрунтування своєї правової позиції по справі.

8. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що електронне листування між сторонами не може бути прийняте в якості доказу, з огляду на те, що відповідно до положень статті 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна умов договору повинна бути вчинена в такій самій формі, як і договір, що змінюється. Будь-яких змін щодо встановленого специфікацією від 23.03.2018 № 1 строку постачання товару до договору сторонами вчинено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. ТОВ «Італ-Сервіс», не погоджуючись з ухваленими рішеннями, звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі № 922/788/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення норм процесуального права апеляційним господарським судом, зокрема статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив без розгляду відповідь на відзив на апеляційну скаргу та заяву про продовження процесуального строку.

11. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправомірне незастосування судами приписів статей 551 ЦК України 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) при розгляді справи № 922/788/19. Скаржник вважає, що застосування положень вищенаведених статей до правовідносин, які виникли між сторонами, є не правом, а обов`язком суду.

12. Скаржник посилається на порушення судами частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки при ухваленні оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не взято до уваги електронне листування позивача та відповідача.

13. Разом із цим, скаржник вважає, що судами не надано належної оцінки правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, не враховано всіх обставин, викладених у договорі поставки.

Доводи інших учасників справи

14. ПрАТ «Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. 05.03.2018 між ТОВ «Італ-Сервіс» (постачальник) та ПрАТ «Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп» (покупець) укладено договір поставки № 05032018 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити, у порядку і на умовах, які визначені договором промислове обладнання, асортимент, найменування, кількість і ціна якого, вказуються в специфікаціях до даного договору.

16. Пунктом 1.2. договору визначено, що поставка товару за цим договором здійснюється постачальником окремими партіями. Окремою партією товару за цим договором вважається кількість товару, що зазначена у відповідній специфікації.

17. Відповідно до підписаної сторонами специфікації від 23.03.2018 № 1, постачальник зобов`язався здійснити постачання покупцю на умовах DDP, склад покупця: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 17 Інкотермс - 2010 наступний товар: лінія пакування модель Project 2000 2Т NF IS у строк з 01.09.2018 по 20.09.2018, загальною вартістю товару 14 007 086,20 грн, умови оплати визначені сторонами наступним чином:

- 30% від загальної вартості товару згідно з специфікацією - попередня оплата в строк з 26.03.2018 по 30.03.2018 на підставі отриманого від постачальника рахунку на оплату. Рахунок на оплату є дійсним протягом 14 банківських днів;

- 60% від загальної вартості товару згідно з даною специфікацією - попередня оплата протягом 10 банківських днів з дати отримання письмового повідомлення від постачальника про готовність товару до відвантаження;

- Остаточний розрахунок шляхом перерахування 10% від загальної вартості товару, вказаного в даній специфікації на підставі отриманих від постачальника рахунку на оплату товару та видаткової накладної протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем товару та рахунку від постачальника.

18. У випадку порушення строків поставки товару, порушення строків для усунення недоліків або заміни неякісного товару, покупець має право вимагати від постачальника сплати неустойки у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання. У випадку прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів, покупець має право вимагати від постачальника додатково, окрім неустойки, сплати штрафу у розмірі 10% від вартості неналежним чином поставленого товару, і при цьому покупець набуває право відмовитись від прийняття виконання та вимагати повернення йому коштів у розмірі, що відповідає вартості непоставленого належним чином товару (пункт 7.2. договору).

19. На виконання умов договору поставки від 05.03.2018, відповідно до акта приймання-передачі ТМЦ від 19.09.2018 № 1909/01 за договором від 05.03.2018 № 05032018, ТОВ «Італ-Сервіс» поставило, а позивач прийняв для монтажу ТМЦ (згідно Додатку № 1 Специфікації від 23.03.2018 № 1) на загальну суму 123 752,00 євро з урахуванням ПДВ у розмірі 20% та згідно офіційного курсу НБУ, визначеного у Спеціфікації № 1, становить: 123 752 Є * 32,333994 + 20% = 4 801 675,71 грн.

20. 27.03.2018 відповідачем виставлено рахунок на оплату № 19 на загальну суму 14 007 086,20 грн.

21. 29.03.2018 позивачем перераховано відповідачу 4 202 125,86 грн за лінію пакування згідно з рахунком від 27.03.2018 № 19, що підтверджується платіжним дорученням від 29.03.2018 № 1675636116.

22. Відповідач листом від 03.09.2018 повідомив позивача про те, що товар (обладнання) за договором поставки готовий до відвантаження з Італії. Обладнання виробництва «BIEFFE CO S.R.I.» готове до відвантаження з 18.08.2018. Остаточне обладнання буде готове до відвантаження 18.09.2018.

23. Товар передано постачальником покупцю 29.09.2018, що підтверджується видатковою накладною від 29.09.2018 № 44.

24. 15.02.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 14.02.2019 вих. № 325, в якій позивач просив сплатити 630 318,88 грн штрафних санкцій (неустойки), відповідно до пункту 7.2. договору поставки від 05.03.2018 № 05032018, за порушення відповідачем строків поставки товару.

25. Однак, претензія залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Приписами частини першої статті 256 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

29. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження (частина перша статті 266 ГПК України).

30. У відповідності до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

31. Таким чином, апеляційний господарський суд переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які можуть бути викладені / змінені особою, яка подала апеляційну скаргу протягом строку на апеляційне оскарження судового рішення.

32. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи (частина четверта статті 262 ГПК України).

Так, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 20.08.2019 Східний апеляційний господарський суд встановив учасникам справи строк до 04.09.2019 для подання заяв, клопотань, тощо.

33. При цьому, частиною першою статті 273 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

34. Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Головним аспектом права на справедливий суд є забезпечення принципу правової певності (res judicata), зміст якого полягає в тому, жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи чи нового її вирішення. А справа має бути розглянута судом в розумні строки, порушення яких є очевидним порушенням права на справедливий суд.

Суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

35. Зважаючи на вищенаведене, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а суд дотримуватися принципу розумності строків розгляду справи судом.

36. Таким чином, апеляційний господарський суд, надавши учасникам справи розумний строк для надання заяв і клопотань у справі, розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Італ-Сервіс» в межах встановлених законом строків.

37. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

38. Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

39. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

40. Частиною першою статті 116 ГПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

41. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

42. Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

43. За приписами статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

44. Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

45. Таким чином, можливість продовження встановленого судом процесуального строку обумовлена поданням відповідної заяви учасника справи до закінчення цього строку. При цьому, разом із одночасним поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія.

46. Оскільки як заяву про продовження строку для подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу, так і відповідь на відзив ТОВ «Італ-Сервіс» подано після закінчення встановленого апеляційним господарським судом строку, який визначено в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 20.08.2019, то відповідно до частини другої статті 118 ГПК України вказана відповідь на відзив правомірно залишена без розгляду.

47. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

48. Відповідно до частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

49. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги, викладені у пункті 10 цієї постанови, навіть безвідносно до висновків щодо правомірності дій суду апеляційної інстанції не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

50. Доводи скаржника про те, що застосування до спірних правовідносин приписів статей 551 ЦК України 233 ГК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій, є не правом, а обов`язком суду, касаційним судом визнаються безпідставними з огляду на таке.

51. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

52. Частиною третьою статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

53. Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

54. Доводи скаржника, викладені у пункті 12 цієї постанови, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

55. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом.

56. Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

57. Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Суд звертається до власних правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.

58. При аналізі інших доводів скаржника щодо змісту рішень судів попередніх інстанцій Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні «Трофимчук проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

59. Суд вважає, що в іншій частині подана касаційна скарга фактично зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінку доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення додаткового апеляційного перегляду.

60. Відтак, наведені ТОВ «Італ-Сервіс» у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржувних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими судами обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «Італ-Сервіс» не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування ухвалених зі справи судових рішень.

62. У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвели до ухвалення незаконних рішень, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

63. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Італ-Сервіс» залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

64. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ-Сервіс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 922/788/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

І. С. Міщенко