Динаміка резонансних злочинів у 2017 році

Стан злочинності за окремими видами кримінальних правопорушень протягом 2017 року (у порівнянні з 2009, 2010, 2013, 2016 роками)

Частина 2

В рамках загального аналізу стану злочинності варто приділити увагу і найбільш вразливим для громадян і суспільства кримінальним правопорушенням за їхніми видами, а саме:

1) Кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи.

Необхідно об’єктивно зауважити, що загальнодержавний показник цієї категорії кримінальних правопорушень відображає досить негативну динаміку, починаючи з 2013 року. Так, якщо у 2009 році було обліковано 20 410 злочинів проти життя та здоров’я особи, а у 2010 році – 19 017, то вже в 2013 році прослідковувався значний зріст їх — 71 749, у 2016 і 2017 роках дані про ці злочини дещо менші – 45 979 та 38 274 злочинів, але про будь-які позитивні тенденції це аж ніяк не свідчить, бо по-перше, порівняно саме з 2009-2010 роками вони стали вчинятись удвічі частіше. По-друге, сюди не включені злочини цієї категорії, які вчинялись на окупованих територіях нашої держави, тим більше, що у всі часи вони були найбільш криміногенними. По-третє, в останні два роки суттєво зменшилась кількість умисних вбивств та замахів на них, заподіяння вогнепальних поранень і тілесних ушкоджень в так званій зоні АТО, в зв’язку із припиненням там в цей період активних бойових дій, які замінила так звана «гібридна війна».

Саме цим, в першу чергу, пояснюється і деяке «покращення» статданих щодо вчинених в 2017 році умисних вбивств у порівнянні з 2013-2016 роками. Так, якщо у 2017 році було обліковано 5 145 умисних вбивств, то в 2016 році — 5 992 і в 2013 році — 5 861. Але, знову ж таки, в показники 2016-2017 років не включені дані про вчинені умисні вбивства на окупованих територіях. Це по-перше. По-друге, про погіршення криміногенної обстановки свідчить і порівняння із даними за 2009-2010 роки, коли їх вчинялось вдвічі менше: 2 478 і 2 356, відповідно!

Ситуація ж із вчиненням умисних тяжких тілесних ушкоджень згідно статистичних даних, відображає таку ж приблизно картину як і з умисними вбивствами, що пояснюється викладеними вище причинами: якщо в 2017 році їх було вчинено — 2096, то у попередні роки їх було помітно більше: у 2016 році –2 256, у 2013 році – 3 026. І це при тому, що в статдані за останні два роки не включена кількість вчинених злочинів даної категорії на окупованих територіях АР Крим, Донецької і Луганської області. Не виключаю і того, що в 2017 році після навалу критики правоохоронних органів їх керівники вдалися і до штучного коригування злочинності, насамперед, тих злочинів, які найбільш резонансні для суспільства.

До речі, саме про це може засвідчити і той факт, що в частині різних областей України відчувався суттєвий зріст цієї категорії суспільно небезпечних злочинів: у Тернопільській (з 17 до 25, або +47,1%), Черкаській (з 58 до 75, або +29,3%), Луганській (з 50 до 61, або +22,0%), Харківській (з 163 до 187, або +14,7%), Вінницькій (з 63 до 72, або +14,3%), Київській (з 91 до 99, або +8,8) областях та м. Києві (з 143 до 161, або 12,6%).

2) Кримінальні правопорушення проти власності.

На превеликий жаль, найбільш поширеними та з найменшою результативністю і ефективністю їх розслідування в 2017 році продовжують залишатись злочини проти власності. З кожним роком саме ця категорія кримінальних правопорушень очолює топ-список злочинних діянь, вчинених на території нашої держави, оскільки їх кількість постійно зростає, займаючи вже майже 70% від усіх видів злочинів!!! Це просто катастрофа!

Так, не дивлячись на те, що у 2017 році було обліковано 335 910 кримінальних правопорушень проти власності, що дещо менше ніж минулого року (у 2016 році — 405 549), ця цифра є більшою майже на 15% ніж у попередні роки ( у 2013 році – 334 821, у 2010 році – 318 216, а у 2009 році – 242 766). І це при тому, що в ці цифри не включені статдані про такі злочини, вчинені на окупованих територіях нашої країни. Найбільш вразливими в 2017 році до вчинення злочинів даної категорії виявились м. Київ (45 767), Дніпропетровська (29 362), Харківська (24 239), Запорізька (23 981), Одеська (21 104), та Львівська (18 494) області.

Особливу увагу звертає на себе зростання фактів крадіжок, яких у 2017 році обліковано 261 282, що більше ніж на 30% у порівнянні з попередніми роками (у 2013 році – 242 769, у 2010 році – 254 755, а у 2009 – 175 876). Ще більш суспільно небезпечними для суспільства і громадян є саме квартирні крадіжки, яких в 2017 році було вчинено 25 171 та у 2016 році – 27 204, в той час як у 2013 році –17 450. І це, знову ж таки, без урахування кількості вчинених злочинів даної категорії на окупованих територіях в 2014 -2017 роках. Бо якби ці дані додатково додали до злочинів, вчинених в 2016-2017 роках, то рівень погіршення криміногенної обстановки був би ще більш разючим.

У відповідності до статистики знизилась в 2017 році кількість більш суспільно небезпечних злочинів даної категорії, а саме грабежів: (18 130), у порівнянні 2016 роком – 27 199, у 2013 році – 22 695, у 2010 році – 23 300, у 2009 році – 27 598, розбоїв – 3 006 (у 2016 році – 3 904, у 2013 році – 2 856, у 2010 році – 4 029, у 2009 році – 5 103), хоча я особисто впевнений, що ці цифри не відповідають дійсності. Таке удаване «покращення» пояснюється, в першу чергу, тим, що багато потерпілих не звертаються до поліції за допомогою, не вірячи в їх спроможність розкрити ці злочини, або самі поліцейські ухиляються від реєстрації злочинів, вчинених в умовах неочевидності. До того ж, прокуратура сьогодні позбавлена прокурорського нагляду за дотриманням законності під час реєстрації злочинів, а тому на такі факти приховування тією ж поліцією злочинів реагувати не може. Саме про таке штучне коригування і цієї категорії злочинів може свідчити і той факт, що кількість вчинених тих же шахрайств зросла у 2017 році — 37 014, у порівнянні з 2009-2010 роками: (2016 році — 46 019, 2013 році — 47 142, а у 2009 і 2010 роках: 24 879 та 23 219, відповідно).

Звертаю увагу і на той факт, що найбільш вразливими до цієї категорії правопорушень являються саме великі міста, такі як Київ (кількість патрульних поліцейських станом на 2017 рік становила 2 383 особи), Одеса (884 патрульних поліцейських), Харків (1378 патрульних поліцейських), Львів (902 патрульні поліцейські), Дніпро (1023 патрульних поліцейських), де їх найбільша кількість в Україні, до яких, начебто, така велика довіра, що, навпаки, мало б гарантувати дотримання громадського порядку та надійний захист громадян від таких дій. Проте, фіктивні або недолугі «реформи» правоохоронних органів призвели саме до такої ситуації, коли навіть 2 тисячі патрульних на місто не забезпечують спокійне життя громадян та не в змозі (та і не вміють вони цього робити) проводити профілактичні заходи з метою попередження і протидії злочинності. Тому і не дивно, що останнім часом, користуючись безсиллям та політичною заангажованістю Національної поліції, створюються різноманітні громадські формування під видом таких собі «національних дружин», які претендують на самостійність при застосуванні сили до порушників закону, що дає достатні підстави стверджувати, що тут мова йде фактично про воєнізовані формування, нехай і під виглядом забезпечення належного правопорядку в країні. Я не маю сумніву в тому, що підміна поліцейських підрозділів будь-якими іншими воєнізованими формуваннями, тим більше, перейняття ними функцій по застосуванню фізичної сили, а тим більше, спецзасобів і зброї, неминуче призведе до катастрофи в державі.

3) Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності.

Аналізуючи вже протягом останніх 2-х років цю категорію злочинів, треба зазначити, що загальна кількість виявлених кримінальних правопорушень в господарській сфері з року в рік продовжує стрімко понижуватись, що однозначно свідчить про фактичне послаблення боротьби з економічною злочинністю, яка є, в свою чергу – необхідним і сприятливим підґрунтям для корупції, в т.ч. і у вищих ешелонах влади, яка підриває основи держави та понижує рівень соціальної захищеності громадян, а також є свідченням масштабного розкрадання державних коштів високопосадовцями. Це, до речі, можна пояснити і небажанням саме верхівки нашої влади боротися з корупцією і плюс до того — відсутність професіоналізму.

Зокрема, якщо у 2017 році було зафіксовано 6 297 вказаних правопорушень, то у 2016 році їх кількість складала – 6 940, у 2013 році – 11 104, у 2010 році – 8 601, у 2009 році – 8 176. Про значне зниження активності правоохоронців у виявленні саме таких злочинів свідчить і той факт, що ними у 2017 році обліковано 784 випадки фіктивного підприємництва (проти, наприклад, 891 у 2013 році), 243 факти легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (проти, наприклад, 291 у 2013 році, 521 у 2010 році і 460 у 2009 році), всього 26 випадків незаконної приватизації державного комунального майна (проти, наприклад, 26 у 2010 та 2013 роках та 45 у 2009 році), лише 61 випадок шахрайства з фінансовими ресурсами (проти, наприклад, 63 у 2016 році, 337 у 2013 році, 547 у 2010 році та у 531 у 2009 році -) та 21 факт нецільового використання бюджетних коштів (проти, наприклад, 48 у 2013 році, 39 у 2010 році та 27 у 2009 році).

Ви тільки вдумайтесь в ці мізерні цифри протидії злочинам в сфері господарської діяльності по Україні! І це в той час, коли, користуючись статусом АТО, в тіньовому варіанті відбувається масове розкрадання та нецільове використання державних коштів в тій же оборонній сфері, фінансові шахрайства з офшорними компаніями та приватними банками і тому подібне. Тому, я особисто погоджуюся із різними журналістськими, тільки, справжніми (а не замовними) розслідуваннями і також допускаю, що значна частина наших нинішніх чиновників, мабуть, невипадково декларують мільйонні суми як виграші у лотерею, чи відверто і цинічно дорогі подарунки, коли виділена фінансова допомога іноземними партнерами на відбудову територій Донецької і Луганської областей в дійсності йде на зовсім інші цілі, як правило, для особистого збагачення.

Проте, навіть ці, скоріше всього, скориговані статистичні дані про стан злочинності даної категорії підтверджують факт згортання діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю в сфері і економічної діяльності, що фактично може при такій негативній тенденції загрожувати економічній безпеці нашої держави, яка і так станом на сьогодні перебуває у такому собі, вибачте, гібридному стані.

4) Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Аналізуючи відповідні статдані за минулий рік на цьому напрямку, в котрий раз спостерігаю край негативну тенденцію до їх зростання протягом 2009-2017 років, особливо за останні 4-ри роки, що для мене — не дивно. Так, якщо у 2017 році було обліковано 22 090 правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту та у 2016 році — 26 170, то у 2013 році їх було значно менше –19 722, у 2010 році – 12 902, а у 2009 – 14 927. Тобто, у порівнянні з 2009-2010 роками, динаміка зростання таких кримінальних правопорушень становить майже + 105%, тобто вдвічі більше!!! Найбільше правопорушень даної категорії вчиняється у м. Києві (2 610), Одеській (2 292), Дніпропетровській (2 063), Київській (1 330) та Харківській (1 307) областях, де, знову ж таки, найбільша кількість патрульних поліцейських, а їх профілактичний вплив на ситуацію на вулицях і дорогах залишається взагалі непомітним. Ще раз наголошую, що ліквідація ДАІ та подавляючої більшості її постів на великих магістралях край негативно відзначилась на дорожній ситуації, непрофесійні та молоді патрульні, які пройшли лише 3-місячне стажування, не змозі протистояти не тільки злочинності на автошляхах і вулицях, а і стану дотримання тих же Правил дорожнього руху, що в сукупності і є однією із головних причин погіршення безпеки на автодорогах.

В тому числі, за аналізуємий період збільшились вдвічі (!) і випадки незаконного заволодіння транспортним засобом у зрівнянні із 2009-2013 роками (якщо у 2017 році їх було вчинено – 9 018, то у 2013 році – 6 794, у 2010 році – 4 278 і у 2009 році – 5 184). І це при тому, врахуйте, що не всі випадки угонів автомашин реєструються, бо процвітав раніше і продовжує процвітати такий криміногенний бізнес як повернення злочинцями вкрадених автомашин за винагороду.

Протягом 2017 року високою залишається кількість порушень правил безпеки руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами – 10 148, що залишається майже стабільним показником протягом минулих 5 років (у 2016 році –11 290, у 2013 році — 11 222). Проте, їх кількість суттєво виросла по зрівнянню із 2010 роком – 7 386 та 2009 роком – 8 551. Ще більш тривожним сигналом для наших правоохоронців і катастрофічною для наших громадян є і статистика щодо ДТП із смертельними наслідками. З загальної кількості ДТП у 2017 році зафіксовано 2 039 випадків, які спричинили смерть потерпілого (у 2016 році –2 013, у 2013 році – 2 162, в той же час як у 2010 році – 1 787, у 2009 — 2008). І це при тому, що протягом 2014-2017 років в ці статдані не входять ДТП із смертельними наслідками, які вчинялись на окупованих територіях. Найбільше таких порушень ПДР зафіксовано у Одеській (1 031), Львівській (1 013), Дніпропетровській (818) областях та в м. Києві (711).

При цьому, хочу звернути Вашу увагу на той факт, що саме таку статистику надає Генеральна прокуратура України, проте, якщо оглянути статистику Національної поліції та Міністерства внутрішніх справ, то можна відзначити, що за їх даними протягом 2017 року в Україні зафіксовано більше 162 526 ДТП (і це при тому, що не всі ці такі пригоди фіксуються патрульними поліції), в яких загинуло 3122 людини, тобто значно більше, ніж оприлюднила ГПУ. Згідно інформації Нацполіції, дещо менші ці показники в 2016 році: 158 тисяч ДТП та 3400 загиблих осіб. Як Ви бачите, це катастрофічно критичні цифри, адже в середньому кожної доби в Україні вчиняється 430 ДТП, в яких гине10 осіб!

Тому і не дивно, що Україна разом з Грузією, Росією, Вірменією, Індією та США є одним із лідерів у світі за рівнем смертності на дорогах. Ви тільки вдумайтесь, показники смертності на дорогах у нас в 3-4 рази вище, ніж в європейських країнах. Для порівняння: в Бельгії фіксується 6,7 смертельних випадків на 100 тис. осіб на рік, в Австрії – 5,4, у Франції – 5,1, в Німеччині – 4,3, Данії – 3,5, тоді як в Україні цей показник становить 13,5! Більше того, ДТП в Україні є першою за поширеністю причиною смерті серед молоді віком від 15 до 24 років і другий — серед дітей віком від 5 до 14 років!

До речі, якщо до початку 2016-2017 років керівництво МВС і Нацполіції поводили себе так, наче їм нічого невідомо про дійсно критичну ситуацію на дорогах і вулицях нашої і так обезкровленої війною і масовим виїздом громадян на заробітки за кордон, то треба віддати їм належне, протягом останніх двох років, вони «прозріли» і почали визнавати катастрофічну ситуацію в сфері дотримання ПДР, навіть почали зрівнювати із кількістю загиблих в АТО. Але, знову ж таки, будь-яких інших адекватних заходів так і не вжили та мабуть і не планують цього робити. Задекларовані ними збільшення сум штрафів за перевищення швидкості, встановлення відеокамер і пристроїв для фотофіксації поведінки учасників руху на дорогах та навіть запуск лінії прихованих автомашин патрульної поліції (без пізнавальних знаків) ні до чого на практиці не призведе. Шановні панове Міністр і начальник Нацполіції! Ви за цей час допустили на територію України майже півмільйона автомобілів із іноземною реєстрацією (на бляхах), ви фактично своєю діяльністю і бездіяльністю призвели до фактично неконтрольованої ситуації не тільки на великих автомагістралях, але і до ігнорування ПДД більшістю водіїв у містах і селах, до такої критичної точки, що скоро можна буде знімати знаки дорожнього руху і т.д.!

5) Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Треба об’єктивно визнати, що протягом останніх років значно погіршилась і діяльність правоохоронців щодо виявлення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, яка явно демонструє стійку негативну тенденцію. Зокрема, у 2017 році правоохоронцями було виявлено 29 010 правопорушень цієї категорії, в той час як у тому ж 2013 році – 33 982, ще раніше — у 2010 році - 56 878, а у 2009 – 57 624, які є вдвічі більшими показниками по зрівнянню із статданими 2017 року.

Майже в 3 разів по зрівнянню із 2009-2010 роками знизився і показник виявлення незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів. Так, якщо у 2017 році таких злочинів виявлено всього 5 029, то у 2013 році їх було 9 430, а у 2009 і 2010 роках – взагалі 16 672 і 16 955, відповідно. Майже аналогічну ситуацію відображає і стан протидії правопорушенням, пов’язаним із незаконним виробництвом, придбанням, перевезенням наркотичних засобів без мети збуту: якщо у 2017 році – виявлено 20 071 та у 2010 році – 30 747 і у 2009 році — 31 885!

На жаль, важко погодитись, що незаконний обіг наркотичних засобів втратив свою актуальність та дані злочини перестали вчинятись, а ось те, що не фаховість нових, в результаті проведення так званих «реформ», поліцейських цього профілю, в т.ч. і через призначення на найвищі посади в таких підрозділах людей, які явно не відповідають займаним посадам, в цілому негативно позначились на виявленні і розкритті цієї категорії злочинів, у цьому немає жодних сумнівів.

6) Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Дана категорія кримінальних правопорушень продовжує залишатись однією із найбільш гострих і болючих (дратівливих) проблем в українському суспільстві. Останні 4 роки влада та наші, так звані, «закордонні партнери» і «друзі» зосередили всі свої зусилля, в т.ч. і через відвертий тиск і шантаж на Україну, з тим, щоб, начебто, допомогти побороти корупцію в нашій країні. Саме під такими гаслами були проведені, так звані, «судова реформа», «реформа правоохоронних органів», були створені цілий ряд так званих нових «антикорупційних органів» (НАЗК, САП, НАБУ) з небаченими повноваженнями і яких немає в жодній країні світу, продовжується справжня гібридна війна з метою «продавити» і створити в Україні так званий «Вищий антикорупційний суд», позитивного досвіду якого немає не тільки в Європі, а і у всьому світі, введено в дію дійсно жорстку систему електронного декларування і так далі. Проте, не зважаючи на такі кількісні «зусилля» влади, так званих «грантоїдів» і їх закордонних господарів, корупції в нашій державі протягом цього часу менше не стало. Динаміка її виявлення, навпаки відображає лише спад в діяльності антикорупційних органів та інші відверто негативні тенденції.

Так, якщо у 2017 році правоохоронцями (окрім НАБУ і САП) було, нібито, виявлено 19 234 правопорушень даної категорії, що є трішки більшим показником по зрівнянню із попередніми роками ( у 2016 році — 14 820, у 2013 році – 16 586, у 2010 році – 17 980, у 2009 році — 17 648), проте, якщо проаналізувати ці немовби «збільшені» результати глибше, то випливає зовсім інша динаміка, але вже негативна.

Зокрема, згідно статданих у 2017 виявлено 3 995 фактів зловживання владою або службовим становищем, що є трішки більшим чим у 2013-2016 роки (у 2016 році – 3 360, у 2013 році – 3 810), в той же час значно менше, чим їх виявлялось в 2009-2010 роках: 4 063 і 4 543, відповідно; 2 032 факти перевищення влади або службових повноважень, що дещо більше, ніж у попередні роки (у 2016 році – 1 140, у 2013 році – 1 525, у 2010 році – 827, у 2009 році — 836), 6 592 фактів службового підроблення, що є трішки більшим чим у 2013 і 2016 роки (у 2016 році — 5 583, у 2013 році – 6 477), в той же час значно менше, чим їх виявлялось в 2009-2010 роках: 8 581і 8 280, відповідно; 1 774 факти службової недбалості, що трішки більше чим у 2016 році – 1 706, але, менше ніж у 2013 році – 2 010; а також 2 086 випадків одержання неправомірної вигоди, що дійсно трішки більше ніж у 2016 та 2013 роках – 1 578 і 1 683, відповідно, але, значно менше чим у 2010 році – 2 501 і у 2009 році — 2 405.

Однак, одразу зауважу, що викладеним статистичним даним за 2016-2017 роки я не зовсім довіряю, тому залишаю за собою право перевірити їх як в кількісному вимірі, так і головне — в якісному, та особливо на предмет, наскільки ці факти знаходять своє підтвердження за результатами досудового розслідування і особливо — в суді, за результатами розгляду обвинувальних актів по суті. Той факт, що ці цифри не вплинули суттєво на стан корупції в нашій державі, наглядно засвідчує і місце, яка посіла Україна в 2017 році в Індексі сприйняття корупції міжнародної організації Transparency International - 130-те місце зі 180 країн, що досліджувалися (поряд з Іраном і М'янмою, хоча ще в 2007 році ми займали 118-те місце зі 179 країн, що досліджувалися протягом року). Тобто, за час від перемоги Революції гідності корупція в Україні тільки зростала. І як результат — у квітні 2017 року міжнародна аудиторська компанія EY поставила Україну на перше місце в світі за рівнем корупції серед 41 досліджуваних країн (у тому числі і з Африки)!!! Оце і є справжня оцінка діяльності нашої влади і, зокрема, уповноважених правоохоронних органів, в т.ч. як Генеральної прокуратури, про що так хвалить себе Ю.Луценко, так і так розпарених НАБУ і САП.

7) Перешкоджання законній діяльності журналістів.

Варто відзначити, що протягом останніх років посилився наступ та тиск на засоби масової інформації. Лише пригадайте такі з цього приводу гучні події 2016-2017 років такі як: вбивства у Києві журналістів Павла Шеремета та Олеся Бузини, сумнівні кримінальні переслідування блогера Руслана Коцаби, а також головного редактора сайту strana.ua Ігоря Гужви, якого оголошено в розшук, багаторазові обшуки у медіахолдингу "Вести", блокування телеканалу «NewsOne», атаки на телеканал «ZIK» та інше. При цьому, жодна із названих кримінальних справ немає логічного завершення та досі не закінчена розслідуванням (може за виключенням умисного вбивства Олеся Бузини). Більше того, за інформаціями Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Національної спілки журналістів, щомісяця фіксуються непоодинокі випадки застосування фізичної сили проти журналістів, десятки випадків погроз їм в зв’язку із їх професійною діяльністю, але, за цими фактами, за даними ЗМІ, жодного кримінального провадження правоохоронні органи навіть не зареєстрували!

Поряд з цим, правоохоронцями за 2017 рік обліковано 129 випадків перешкоджання законній діяльності журналістів, проти 102 у 2016 році, у 2013 році вдвічі менше – 52, а у 2010 році ще менше – лише 9, що свідчить про суттєво зростаючу і навіть загрозливу динаміку вчинення злочинів даної категорії!

Зауважу, що я повністю погоджуюся із думками більшості експертів про те, що нинішня влада намагається ізолювати незалежні ЗМІ, викупити популярні телеканали та радіохвилі, перехопити або навіть «підкупити» авторитетних блогерів, журналістів. Все це, ймовірно, робиться саме для того, щоб маніпулювати свідомістю суспільства та убезпечити себе від наближаючого краху та продовжити своє перебування при владі. Але, як показує статистика, найгіршим у цій ситуації є те, що правоохоронні органи бездіють і не захищають права представників ЗМІ.

І насамкінець. Прошу звернути увагу на край загрозливі тенденції в загальній картині стану злочинності: протягом 2017 року тільки від вчинення різних категорій злочинів загалом потерпіло 374 238 осіб, із яких 6303 дітей,, а 6501 особа — загинули. Якої ще війни нам потрібно, щоб убезпечити своїх громадян та зберегти їх життя?!

Немаловажливим є і той факт, що поступово збільшується і рівень кримінальних правопорушень на 10 тисяч населення: якщо у 2009 році цей показник становив – 93,5 і в 2010 році — 101, то вже в 2016 році —138,6! Не набагато кращим він є в 2017 році – 123,4. В той же час, в окремих регіонах нашої держави цей показник взагалі зашкалює: у місті Києві (241,4), Запорізькій (184,7), Кіровоградській (173,9), Полтавській (159,7), Херсонській (159,5), Київській (147,5), Миколаївській (146,8), Чернігівській (145,6), Черкаській (144,9), Дніпропетровській (136,9) Одеській (136,7) областях, що красномовно свідчить про факт загострення криміногенної обстановки та зростаючого рівня розгулу злочинців.

Далі буде…

Автор статті: Екс-заступник Генерального прокурора України,

кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, адвокат

О.В. Баганець