Чому необхідно бути уважним при оформленні кредиту на платіжну картку?

У 2011 році клієнт Акціонерного Товариства «Приватбанк» отримала кредит у розмірі 20 000 грн. на платіжну картку, з кредитною ставкою 0,12%річних. Нею було підписано Анкету-Заяву. «Умови та Правила надання банківських послуг» у додатках виступали в якості «договору приєднання». Своїм підписом у Заяві громадянка підтвердила, що Умови та Правила, а також Тарифи банку, викладені на банківському сайті https://privatbank.ua, разом із Заявою складають договір про надання банківських послуг. Відповідно до Заяви, кредит давався в обмін на зобов'язання по його погашенню шляхом сплати відсотків та щомісячної сплати позики. Інші умови були зазначені в Тарифах, разом із умовами щодо погашення штрафу і пені у разі прострочення термінів сплати. У 2017 році АТ «Приватбанк» було подано позов простягнення з клієнта заборгованості у розмірі 47 325 грн. Що ж сталося зі ставкою 0,12% річних?

Розглянемоумови кредитування на суму до 50 000 грн, зазначені в Тарифах на сайті Приватбанку (від 08.2019 р.):

Річна процентна ставка - 0,12%, щомісячна комісія - 4,59%, Одноразова комісія - 4,59%, Пеня за Кредитом - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період,коли сплачувалася пеня за кожен день прострочення.

Річна процентна ставка. У кожного банку свої умови кредитування. Одні пропонують 20% ставку по кредиту без додаткових комісій і переплат, інші - невисоку процентну ставку (як в даному випадку - 0,12%) з високою комісією та іншими «прихованими» платежами. Клієнту, який не знає тонкощів банківського кредитування, складно самостійно розрахувати повну суму переплати. Банки це знають і мовчать про надбавки до процентної ставки з усіма її нюансами, надаючи інформацію в повному обсязі тільки на вимогу. На плечі клієнта лягає тягар самостійного з'ясування змісту договору, що тягне за собою не тільки недовіру до конкретного банку, але і до банківських установ у цілому.

Щомісячна комісія в Приватбанку складає також 4,59%.Існує два види щомісячної комісії: від суми і від залишку. На відміну від комісії від залишку, комісія від суми у два рази збільшує реальну ставку по кредиту. Саме цей вид комісії використовує у своїх кредитних договорах АТ «Приватбанк» (про це не написано в Умовах).

Одноразова комісія по банках у середньому коливається від 0% до 2% від суми. У Тарифах Приватбанку - 4, 59%. Якщо вирахувати процент цієї комісії за формулою 4,59%х 2 : 1 (де 1 – це кількість років за кредитом), буде зрозуміло, що підсумкова сума кредиту збільшиться не менш ніж на 9,18%. Варто розуміти: чим коротший строк кредиту, тим більший відсоток від комісії.

Пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, нарахована за рік, склала 23 465 грн, без урахування тіла кредиту.

Так, ставка по кредиту, штрафи і комісії потягли за собою 7 860 грн. (не враховуючи пені і тіла кредиту).

Суть цієї справи не в прихованій комісії і не в пені за кожен день прострочення, а у неналежному інформуванні про приховану заборгованість.

Відповідно до Розділу 2 Інформаційного Забезпечення Договору про Споживчий Кредит Закону України «Про споживче кредитування», банк зобов'язаний інформувати клієнта про тарифи, розмір комісії, а також про пеню по кредиту у разі прострочення термінів. Клієнт не знав ані про Умови з сайту, ані про Тарифи банку: його з ними не ознайомили і на підпис не надали. При тому, що клієнт вважається проінформаваним щодо цих умов кредитування, оскільки, з юридичної точки зору, підписаних Анкети-Заяви достатньо, щоб вважати Умови та Правила з сайту банка договором приєднання, і, відповідно, частиною кредитного договору.

Отже, клієнт дійсно порушив умови договору. Але складно не порушити умов, про які не проінформований належним чином: обираючи компанію-кредитора, малопроінформована людина орієнтується на ставку по кредиту, яка не відображає повну вартість кредиту. Банки це знають і апелюють цією низькою ставкою для більшого припливу клієнтів. Аналізуючи судову практику з цих питань, можна дійти висновку, що банки не завжди ознайомлюють в достатньому обсязі з умовами кредитування та показниками, які прямо впливають на суму кредиту, наживаючись на довірі і відсутності профільних знань у людини.

Ця справа дійшла до Верховного Суду (далі - ВС), і Великою Палатою 03.07.2019 р. було прийнято Постанову (по справі № 342/180/17-ц) про відмову у позові АТ «Приватбанк» щодо стягнення заборгованості у розмірі 47 325 грн. Суд посилався на те, що Умови з сайту не можуть бути прийняті судом як доказ, так як внесення змін до цих Умов можуть здійснюватися у будь-який час за волевиявленням одного лише банку. АТ «Приватбанк» міг додати до позову будь-яку редакцію з умовами, найбільш сприятливими для установи. Банком не було доведено, що під час укладення договору діяли саме ті Умови, які були надані разом з позовом про стягнення заборгованості, і що саме ці Умови, з якими погодився кліент, були донесені до його відома. Отже, яка саме редакція мала місце під час підписання договору, довести не виявилося мижливим. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду, до вказаних правовідносин неможливо застосовувати правила статті 634 ЦКУ, відповідно до якої Умови і Тарифи можуть вважатися договором приєднання та вважатися, разом із Заявою, договором банківських послуг.

Відповідно до ст. 3 КУ, забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Закони мають відображати ідеї соціальної рівності та справедливості. Дії учасників і рішення суддів повинні характеризуватися чесністю і однозначністю, і, при всій витіюватості законодавчої бази і складнощів з прогнозуванням рішень судів України, залишатися зразками чесності і поваги до інтересів кожної сторони у справі. А особливо, якщо мова йде про клієнта банку - малозахищену сторону процесу, яка потребує більшого правового захисту і глибшого розуміння принципу рівності між сторонами. З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що українське законодавство має значущі недоліки, а відносини в банківській системі не врегульовані в повному обсязі.

Вплив Великої Палати ВС на тлумачення і подальше використання норм з питань надання споживчого кредиту складно недооцінити: одну із актуальних прогалин законодавства було усунуто, система стала прозоріше, але їй все ще далеко до ідеальної. Розгляд справ у судах допомагає позбавитися труднощів у розумінні правових норм, але на велику кількість формулювань досі можна поглянути «під іншим кутом».

Відповідно до статистики Міністерства Фінансів України щодо кількості комерційних банків (станом на 24.07.2019 р.), показники доходять відмітки у 77 установ. Відповідно до даних НБУ щодо обсягів кредитів на 2018 рік, триває активне зростання споживчих кредитів. Кредитний портфель (сукупність всіх банківських позик) банків у національній валюті за 2018 р. зріс на 8,1%. Отже, все більше громадян України знаходяться у групі потенційного ризику щодо недостатнього врегулювання питань кредитування з боку банків, ризикуючи своїми грошима через недостатню поінформованість про умови кредитування. Незважаючи на те, що є люди, які проходять всі інстанції для з'ясування об'єктивної істини, важкі та малоприємні життєві ситуації яких вносять вагомі покращення у нашу систему законодавства, статистика відображає не локальний, а всеукраїнський характер проблеми. Він полягає у недостатньому та однобокому регулюванні законодавчої бази щодо контролю банківської діяльності, яка потребує вдосконалення.

Варто зазначити, що ця справа демонструє не тільки поверхневе врегулювання законом, зокрема банками, прав споживачів, а і високий рівень правової безграмотності населення і посереднього відношення громадян до своїх прав і обов'язків. Це є нашою спільною проблемою, з якою необхідно боротися. І, якщо юридичні прогалини здатна врегулювати лише держава, то рівень власної правової культури можемо підвищити тільки ми.

Автор статті: Супонина София Денисовна