Чому насправді туалети в середньовічних замках будували на висоті до 10 метрів

Коли сьогодні туристи відвідують середньовічні замки, їхню увагу привертають масивні стіни, вежі та оборонні споруди. Проте одна малопомітна деталь може розповісти чимало про повсякденне життя людей того часу. Йдеться про туалети, які часто будували просто у виступах замкових стін на висоті близько 10 метрів над землею, пише портал Hamu és Gyémánt.

Такі вбиральні називали гардеробами або privy. Зазвичай вони складалися з дерев'яного сидіння з отвором, під яким розташовувалася вертикальна шахта. Через неї нечистоти потрапляли до вигрібної ями, рову або просто до підніжжя замкової стіни. Така конструкція дозволяла не переносити відходи через внутрішні приміщення фортеці.

Високе розташування було насамперед практичним рішенням. Воно спрощувало відведення відходів за межі житлових приміщень замку. Водночас комфортним таке рішення назвати було важко.

Нечистоти, що накопичувалися біля підніжжя стін або в ровах, особливо влітку ставали джерелом сильного смороду та приваблювали комах. Щоб хоч трохи зменшити неприємний запах, мешканці використовували запашні трави, квіти та облаштовували невеликі вентиляційні вікна.

Проблема була настільки серйозною, що від неї не були застраховані навіть монархи.

Так, у XIII столітті англійський король Генріх III звернувся до коменданта Лондонського Тауера з вимогою побудувати новий туалет, адже старий був невдало розташований і видавав надто сильний сморід. На ці роботи правитель дозволив витратити до 100 фунтів стерлінгів – величезну суму за мірками того часу.

Шахти середньовічних туалетів іноді виконували й несподівану функцію. Через їхнє розташування біля стін нападники зазвичай не ризикували підійматися саме в цих місцях.

Втім, історія знає винятки. Під час облоги замку Гайяр у Нормандії в 1204 році французькі воїни, за переказами, змогли проникнути до фортеці саме через один із таких проходів. Після цього вихід із шахти нібито замурували, щоб унеможливити повторення подібного випадку.

Не набагато кращою була ситуація і в середньовічних містах. До XV століття в Лондоні працювали громадські вбиральні, деякі з яких будували прямо над мостами, щоб відходи потрапляли безпосередньо до річки.

Однією з найвідоміших була громадська вбиральня Лонгхаус Віттінгтона, яка могла одночасно приймати до 128 людей. Для чоловіків і жінок там існували окремі місця.

Попри те, що сьогодні середньовічні туалети можуть здаватися примітивними й антисанітарними, для своєї епохи вони були практичним інженерним рішенням. За відсутності каналізації та водопроводу саме така конструкція дозволяла хоча б частково розв'язати проблему утилізації відходів у великих фортецях і містах.