Чим відрізняється прописка від реєстрації в Україні?!

Багато хто називає реєстрацію місця проживання - пропискою, а чи правильно це?

І чому на своє існування мають право два цих поняття? Отже, далі у статті розберемося, чим реєстрація відрізняється від прописки в Україні?

Трохи історії

Пропискою була система державного контролю міграції населення, ще в Російській імперії - після чого, взяла з 1932 році (у рік заснування паспортів) широке застосування в СРСР. Головним принципом прописки була жорстка прив'язка людини до його постійного місця проживання. Громадян у часи СРСР реєстрував Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС), роблячи відповідні позначки в їх паспортах. Пізніше з 1940-х років функція прописки громадян перейшла до органів міліції та місцевих органів влади.

У той час, прописка несла в собі величезне значення для громадянина, адже вона була підставою для отримання роботи, медичної допомоги і навіть житла. Люди без прописки називалися – БПМП (БОМЖі рос.), що означає, людина без певного місця проживання.

Прописка в Україні була скасована в 2003 році, через визнання неконституційним самого інституту ще в 2001 році, на підставі Рішення Конституційного Суду України у справі про прописку N1-31 / 2001 N15-рп / 2001 від 14 листопада 2001 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 4 положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

У зв'язку з чим, 11.12.2003 року був прийнятий Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і замість прописки з'явилася реєстрація, яка відповідно цього закону означає - внесення запису до реєстру територіальної громади, документів, в які вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування з наступним внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Хоча існує два поняття: прописки і реєстрації за місцем проживання - багато хто плутає і ідентифікують як одне, і теж, але вони відрізняються один від одного. І будь-яка досвідчена людина повинна розуміти, в чому власне полягає ключова різниця.

Скористайтеся консультацією: Реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання ("прописка" та "виписка") в Україні

Юридичні відмінності прописки і реєстрації за місцем проживання

По-перше, відрізняються цілі здійснення прописки і реєстрації. Перша, по суті, являла собою функцію адміністративно-планового розміщення населення. Основне призначення реєстрації – підтримання юридичного зв'язку між людиною і державою, необхідної для взаємного виконання прав і обов'язків.

По-друге, прописка закріплювала людей за певною адміністративно-територіальною одиницею, а дозвіл на проживання видавали житлово-побутові комісії або адміністративні органи на місцях. А ось інститут реєстрації не передбачає таких обмежень. Також не існує лімітів на реєстрацію новоприбулих, які діяли раніше (наприклад, в Києві). Єдиними і достатніми умовами для реєстрації людини є виключно його бажання і право на проживання в даному житловому приміщенні. При цьому, реєстрація як система обліку не пов'язана з інститутом власності та обов'язковості здійснення цих дій.

По-третє, реєстрація в Україні (станом на 2019 рік) передбачає подачу заяви і істотно меншого в порівнянні з пропискою переліку документів.

Однак, значно змінився лише принцип оформлення «штампа» - замість дозвільного, він став заявний. Жити тепер можна в будь-якому житловому приміщенні. Більш того, у всіх жителів України з'явилася можливість фактичного проживання в одному місці, а реєстрації в іншому.

Однак, в той же час, треба не забувати, що реєстрація місця проживання обов'язкова. І несвоєчасна реєстрація або проживання без неї, відповідно до ст.197 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), тягне за собою накладення санкцій, хоч і мінімальних від попередження до штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (сьогодні - від 17 до 51 грн.). Правда, при визначенні відповідальності враховують причини несвоєчасної реєстрації. На практиці притягнення до відповідальності за відсутність реєстрації - це швидше виняток, ніж правило.

Скористайтеся консультацією: Позасудовий та судові шляхи зняття особи з реєстрації місця проживання

Важливо інше (!) Реєстрація місця проживання - не тільки факт, що підтверджує перебування особи, а й обов'язкова умова для отримання певних соціальних пільг і гарантій, які надає держава своїм громадянам, і реалізації прав. Зокрема, за місцем проживання здійснюється:

• видача національного паспорта (вперше, в зв'язку з втратою і т.д.);
• оформлення закордонного паспорта та проїзного документа дитини;
• реєстрація в якості фізичної особи (підприємця);
• виплата пенсій, соціальної допомоги по безробіттю, догляду за дитиною тощо (За винятком допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами);
• подача податкової декларації;
• голосування на виборах;
• звернення за безкоштовною медичною допомогою.

Також реєстрація – це можливість отримати кредит і скористатися іншими банківськими послугами, привід для оплати інших ставок оренди землі тощо.

До речі, реєстрація в сільській місцевості (не просто в приватному будинку, а саме на території сільських та селищних рад в районах областей) дає можливість претендувати на отримання паю землі (розмір якого може доходити до 2-6 га).

Однак в підсумку слід визнати, що суттєвої різниці між пропискою та реєстрацією немає. Вибрати і поміняти місце проживання можна самостійно, без обмежень. Але бути зареєстрованим необхідно.

Застарілі вимоги

Згідно з вимогами Наказу МВС України №1077 від 22.11.2012 року, в разі якщо після реєстрації за новим місцем проживання одночасно зі зняттям з попередньої реєстрації буде встановлено, що громадянин не повідомив про зареєстроване проживанні разом з ним неповнолітніх дітей, обидві дії відміняють. Після цього процес реєстрації доведеться пройти спочатку. Однак цей Наказ було скасовано новим Наказом від 13.12.2017 №1024.

Реєстрація дітей

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, може вільно вибирати для себе місце проживання, за винятком обмежень, встановлених законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Але при вирішенні питання місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування.

Місцем проживання дитини, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Реєстрація новонароджених дітей

Для цього батькам дається три місяці з дня народження дитини. Документи батьками можуть бути подані до органів РАЦСу одночасно з державною реєстрацією народження дитини або одночасно з подачею заяви на державну допомогу при народженні дитини.

У разі перейменування населених пунктів і вулиць

Такі дії здійснюються за бажанням. У цьому випадку особа може звернутися до відповідного органу і безкоштовно змінити цю інформацію в своєму паспорті.

Дещо про тимчасову реєстрацію

Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, встановлених законом.

Як говорилося вище, відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземці або особи без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України 28 березня 2012 №251 «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на проживання та посвідки на проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 №1983» визначається, що право на отримання виду на проживання (тимчасова реєстрація) мають:

1. іноземці та особи без громадянства, відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування;
2. іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі в реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку;
3. іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та за погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації;
4. іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі в діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих в установленому порядку;
5. іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, зареєстрованих в установленому порядку;
6. іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих в установленому порядку;
7. іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для проведення культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, спортсмени, які отримали професійний статус, а також іноземці та особи без громадянства, прибули в Україну для участі в міжнародних і регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україна в установленому порядку;
8. іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації;
9. іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання;
10. іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцять статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», уклали шлюб з громадянами України;
11. іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними в частинах другій - дванадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
12. іноземці та особи без громадянства, після завершення граничного терміну перебування в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, звернулися із заявою про отримання посвідки на проживання.

З вичерпного переліку викладеного вище виходить, що громадяни України не можуть отримати посвідку на проживання (тимчасову реєстрацію).

Місце перебування особи, відрізняється від місця реєстрації

Для реєстрації місця перебування фізична особа або її законний представник разом із заявою надає: паспортний документ або довідку про звернення за захистом в Україні. Якщо дитина не досягла шістнадцятирічного віку, то подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; документи, що підтверджують право на перебування в житлі: свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. При їх відсутності реєстрація місця перебування здійснюється за згодою власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї.

Реєстрація місця проживання або місця перебування особи тобто внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи, із зазначенням адреси, за якою особа може вести офіційне листування або відбувається вручення їй офіційної кореспонденції.

Зняття з реєстрації місця перебування особи здійснюється на підставі повідомлення про зняття з реєстрації місця перебування особи.

І у підсумку хочу сказати, що в даний час, в Україні існує величезна кількість фірм і фахівців, які працюють за напрямком надання допомоги, зокрема, іноземцям в здійсненні їх права на отримання тимчасової реєстрації. Тому, юридична платформа Протокол (Protocol) рекомендує Вам все ж укладати письмові договори з такими помічниками, оскільки це буде гарантією надання даних Вам послуг якісно. Крім того, фахівців в цій області Ви без труда можете знайти в Інтернеті і перед укладенням договору задати їм питання, що Вас цікавлять - отримати кваліфіковану консультацію, а також ознайомитися з цінами на їх послуги.

Джерело: Юридичний ресурс Протокол