Чим відрізняється позбавлення волі від її обмеження?

У цій статті наведено аналіз таких кримінальних покарань як обмеження та позбавлення волі; позначено в чому різниця між позбавленням і обмеженням свободи. У художній і навіть інколи публіцистичній літературі часто плутають ці два покарання і навіть зрівнюють їх. Хоч вони і відносяться до тяжких видів покарання і є такими, що обмежують, в тій чи іншій мірі, вільне пересування людини та інші права, - між ними є суттєві відмінності. Тому, для ясного розуміння різниці, юридичний інтернет-ресурс «Протокол» пропонує вашій увазі аргументований перелік відмінностей між обмеженням волі та позбавленням.

Зміст:

• Що собою являють ці покарання
• Різниця між обмеженням і позбавленням волі
• Чим відрізняється позбавлення волі від обмеження: висновки

Що собою являють ці покарання

Обидва ці явища є видами кримінальних покарань за вчинення злочину. Так, згідно зі статтею 61 Кримінального кодексу України (далі по тексту - ККУ), обмеження свободи - це покарання, що передбачає утримання особи в спеціальних виконавчих установах відкритого типу, без ізоляції від суспільства і з обов'язковим залученням засудженого до роботи. Таке покарання не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок з дітьми до 14 років, неповнолітніх, людей пенсійного віку, інвалідів першої та другої груп.

Позбавлення волі - це такий вид покарання, при якому людина повністю ізолюється від суспільства в установах закритого типу (стаття 63 ККУ).

Призначити кримінальне покарання може тільки суд своїм рішенням, прийнятим в установленому для цього порядку.

Порядок і умови виконання таких покарань, так само як і інших кримінальних, зазначений в Кримінально-виконавчому кодексі України (далі по тексту - КВКУ). Від положень цього кодексу далі і будуть порівнюватися умови утримання засудженого при позбавленні волі і при її обмеженні, його права (тобто, то що йому можна і дозволено робити) і його обов'язки (те, що він повинен робити і як саме робити). На основі таких порівнянь і буде сформульований перелік ознак, за якими можна буде побачити чим обмеження волі відрізняється від позбавлення.

Користуйтеся консультацією: Як отримати умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі

Різниця між обмеженням і позбавленням волі

Засуджені до обмеження, як уже згадувалося вище, обов'язково залучаються до роботи, але при цьому, їх робота оплачується і незалежна від суми всіх відрахувань з їхнього заробітку, фактичні виплати повинні становити не менше 75% від всієї суми; для засуджених з наявністю заборгованості за виконавчими документами - не менше 50%.

Таким чином, одним з прав засуджених до обмеження волі є дотримання базових гарантій передбачених Кодексом законів про працю, серед яких і отримання плати за свою роботу.

Але при цьому, роботу вони виконують під наглядом органів виконання покарань.

Крім того, статтею 59 КВКУ, засудженим до обмеження, передбачено ще такі права:

• носити звичайний одяг, спеціальна форма не потрібна;
• мати і вільно розпоряджатися мобільним телефоном, комп'ютером, грошима і тд (але при цьому забороняється купувати, продавати, передавати і користуватися деякими речами і предметами, перелік яких встановлено Міністерством юстиції (серед них ножі, бритви, зброя, музичні інструменти та інші);
• відправляти і отримувати пошту і передачки;
• на короткі побачення без обмежень і раз на місяць на більш тривалі побачення - до трьох днів.

Також, Protocol зазначає, що різниця між позбавленням і обмеженням свободи полягає і в тому, що в деяких випадках засуджені до обмеження мають право залишати виправні центри, а саме:

• в разі необхідності здати іспити в навчальному закладі;
• за необхідністю звернутися до лікаря при наявності хвороби за призначенням лікування;
• в разі подання документів та оформлення пенсії;
• а також в інших життєво необхідних ситуаціях.

Засуджені до позбавлення волі, відповідно до статті 107 КВКУ, також мають деякі права, але вони більш обмежені, ніж у засуджених до обмеження. Так, вони мають право на отримання інформації про своє засудження, на спілкування з особами, що знаходяться поза межами виконавчих установ (в тому числі через інтернет ресурси, листування, відправку паперових листів; спілкування по телефону; при цьому, спілкування з особами, що не є родичами дозволяється тільки з дозволу адміністрації); на побачення до 3 годин з родичами і на побачення до 3 діб з близькими родичами, з якими разом проживали; мають право на отримання і відправлення грошових переказів; отримання посилок та бандеролей; на здобуття освіти, на правову допомогу; право працювати (при такому покаранні це є вже правом, а не обов'язком як при обмеженні; але, при цьому, такі засуджені зобов'язані виконувати роботу необхідну для підтримки благоустрою колонії і пов'язану з самообслуговуванням). Також, Протокол зазначає, що засуджені до позбавлення волі мають право отримувати безкоштовну медичну допомогу від лікаря цієї колонії, або ж вони можуть звертатися за рахунок своїх грошей або грошей родичів в будь-яку іншу лікарню. Крім цього, вони мають право на отримання пенсії.

Таким особам заборонено отримувати і передавати будь-кому гроші та інші цінності без дозволу адміністрації колонії (але при цьому, можна купувати літературу: газети і журнали без обмеження, а книги не більше 10; витрачати свої гроші на ліки призначені місцевим лікарем або при зверненні в інші лікарні). Також, їм суворо забороняється наносити собі або будь-кому іншому татуювання, нецензурно виражатися, давати клички один одному, порушувати трудову дисципліну, порушувати правила відправки кореспонденції; самовільно залишати колонію, носити і купувати заборонені речі і предмети; грати в азартні ігри; вживати спиртне; курити в недозволених місцях.

Для обох категорій засуджених передбачено відповідальність за порушення трудової дисципліни виправного центру (колонії). Нижче, в таблиці можна побачити які саме заходи стягнення можуть застосовуватися за порушення. Відразу звертаємо увагу, що ці заходи розташовані за ступенем тяжкості: від найлегших до найважчих.

Protocol звертає увагу, що за одне порушення або кілька порушень скоєних одночасно - можна застосовувати тільки одну міру стягнення. Такий захід застосовується тільки на підставі письмового документа про його застосування. Якщо протягом 6 місяців з дня відбуття міри покарання до засудженого не було застосовано нові заходи стягнення, вважається, що він не має порушень.

Важливо відзначити, що крім вищезазначених заходів стягнення, статтею 390 ККУ передбачено ще й такий злочин як «Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі», зробивши його, можна «продовжити собі термін». Полягає він в систематичному порушенні громадського порядку і правил проживання, самовільному залишенню виправного центру або неповерненні з дозволеного виїзду, після закінчення його терміну.

Користуйтеся консультацією: Заява про злочин. Як подати так, щоб не відфутболили

Чим відрізняється позбавлення волі від обмеження: висновки

Протокол звертає увагу на основні відмінності між двома вищенаведеними видами покарання:

1. Місце утримання. При позбавленні волі - повністю ізольоване (установи закритого типу); при обмеженні - немає такої ізоляції, тобто, установи відкритого типу.
2. Робота. При обмеженні - це основний критерій; при позбавленні - як додатковий.
3. Строгість утримання. При позбавленні волі умови суворіші, майже все заборонено (в тому числі при позбавленні є обов'язок носити однакову спеціальну форму одягу; тяжчі міри покарання за порушення дисципліни).
4. Оплата праці. При обмеженні платять не менше 75 відсотків на рахунок від зароблених грошей (за наявності заборгованості по документам - не менше 50%), при позбавленні - не менше 50% (за наявності заборгованості по документам - не менше 25%).
5. Можливість на кілька днів залишати виправну установу. При обмеженні - є така можливість при дотриманні деяких умов, а при позбавленні - це майже виключено.
6. Розпорядження грошима і цінностями. При обмеженні свободи, засуджені мають право вільно користуватися своїми грошима, купувати щось на них; а при позбавленні волі - всі гроші, цінності, які навіть чесно зароблені засудженими, - зберігаються в адміністрації колонії і видаються тільки з її дозволу або в прямо передбачених законодавством випадках.

Автор консультації: Колотуха Катерина

Джерело: Юридичний ресурс Протокол