Чи може ШІ бути суб’єктом авторського права

Стрімкий розвиток генеративних моделей ШІ, як, наприклад, ChatGPT від OpenAI чи Gemini від Google, не лише спричинив технологічний прорив, але й поставив перед правовою системою низку складних питань щодо інтелектуальної власності контенту, створеного за допомогою таких систем. Хто є автором створеного ШІ продукту? Чи підлягає такий контент захисту авторським правом? Чи може бути порушено права третіх осіб під час використання даних для навчання моделей?

Експерти Європейської комісії у спеціальному аналізі наголосили, що такі технології кидають виклик традиційним концепціям авторського права.

У цій статті розглянемо ключові проблеми, які постають у зв’язку з використанням генеративного ШІ, а також приклади судової практики, яка починає формуватися у відповідь на ці виклики.

Ключові виклики

Основні проблеми, що виникають під час використання ШІ, стосуються насамперед того, як співвіднести результати, створені алгоритмами, з традиційними нормами авторського права. Виділимо ключові з них.

1. Авторство і правосуб’єктність. Відповідно до чинного законодавства ЄС та США суб’єктом авторського права може бути виключно людина. ШІ-системи не володіють правосуб’єктністю (не є фізичною чи юридичною особою) і не можуть визнаватися авторами творів. Іншими словами, машина позбавлена свідомості, власної волі та творчого задуму, тому результат її роботи не вважається оригінальним твором у розумінні авторського права. На цьому наголошено, зокрема, і в судових рішеннях, які ми розглянемо нижче.

2. Право на згенерований контент. Постає питання, кому належать права інтелектуальної власності на результат, створений ШІ. Деякі розробники, наприклад OpenAI, за договором передають права на контент користувачеві, який ввів відповідний запит (промт). Однак таке рішення породжує проблеми унікальності: ШІ може генерувати однакові або схожі тексти на схожі запити різних користувачів, що ускладнює забезпечення ексклюзивності прав та їх захист. Крім того, слід визначити достатній рівень творчого внеску користувача: простий загальний промт навряд можна вважати достатньою основою для авторського права на результат. Утім, деякі унікальні промти, за результатами застосування яких створюється оригінальний контент, самі собою можуть розглядатися як об’єкт авторського права, оскільки вона створені людиною або за участі людини.

3. Ризик порушення прав інших осіб. ШІ, навчений на великих масивах даних, може ненавмисно відтворювати фрагменти вже наявних захищених творів. Це створює ризик плагіату чи порушення авторських прав третіх осіб. Особливе занепокоєння висловлюють творці контенту щодо використання їхніх творів для навчання моделей без згоди. Хоча, наприклад, у законодавстві ЄС існують механізми, які дозволяють використовувати контент для аналітики (так званий text and data mining або інтелектуальний аналіз текстів і даних), автори мають право заборонити таке використання, скориставшись процедурою відмови.

4. Конфіденційність та точність. Використовуючи генеративний ШІ, юристи мусять зважати на безпеку даних, що вводяться в систему, та критично оцінювати отриману відповідь. ШІ – потужний інструмент, але не заміна професійної юридичної консультації. Інформація, згенерована моделлю, може містити помилки або неточності, тому її слід перевіряти перед практичним використанням.

Судова практика використання ШІ

Перші судові кейси в різних країнах вже окреслили межі допустимого залучення ШІ та підтвердили тезу, що «право – прерогатива людини». Нижче наведено декілька показових справ, які формують правові рамки навколо ШІ.

Thaler v. Comptroller General of Patents (Велика Британія, 2021–2023).

Розробник Стівен Талер намагався запатентувати два винаходи, зазначивши штучний інтелект DABUS як винахідника, а себе – як власника прав, «бо він володіє машиною». Відомство інтелектуальної власності Британії відмовило, оскільки законом винахідником визнається лише фізична особа.

Цю позицію підтвердили Високий і Апеляційний суди, наголосивши, що «машина не може передати право». Остаточну крапку поставив Верховний суд Великої Британії. Він одностайно постановив: ШІ не відповідає дефініції «особи» і не може бути зазначений як винахідник патенту (The Guardian, AI cannot be named as patent ‘inventor’, UK supreme court rules, Wed 20 Dec 2023).

Це прецедентне рішення нагадало, що у патентному праві статус людини-винахідника є імперативним.

Thaler v. Perlmutter (США, 2023–2024).

Талер також наполягав у суді на визнанні авторських прав на зображення «A Recent Entrance to Paradise», яке було згенероване його «творчою машиною» DABUS. Бюро з авторських прав США відмовило у реєстрації, вказавши на відсутність людського внеску. Федеральний суд (суддя Беріл Хауелл) підтримав відмову, пославшись на конституційний принцип «автор = людина». У серпні 2023 року суд прямо зазначив, що «нелюдський суб’єкт не потребує стимулу у вигляді авторського права». Таким чином, твори, створені автономно ШІ, не охороняються.

Апеляційна інстанція (Окружний суд округу Колумбія) у 2024 році підтвердила цей підхід: твір без людського автора не підлягає захисту в США (Reuters, US appeals court rejects copyrights for AI-generated art lacking ‘human’ creator, March 18, 2025).

The New York Times Co. проти OpenAI & Microsoft (США, 2023 – дотепер).

Наприкінці грудня 2023 року видавнича компанія The New York Times подала позов проти OpenAI та її партнера Microsoft. Компанія звинуватила їх у порушенні авторських прав, стверджуючи, що мільйони статей NYT були використані без дозволу для тренування моделей ШІ, які тепер конкурують з виданням як джерело інформації. У позові зазначається, що ці інструменти ШІ іноді відтворюють фрагменти статей майже дослівно. Видавець вимагає мільярди доларів компенсації за незаконне копіювання та використання його контенту, а також знищення моделей ШІ та навчальних даних, що містять його захищені матеріали. Станом на середину 2024 року NYT вже витратила $10,8 мільйонів на судові витрати, пов’язані з цією справою.

Ця справа вважається показовою у визначенні меж доктрини fair use (добросовісного використання) в контексті навчання ШІ на захищених авторським правом матеріалах.

На відміну від NYT, інші великі видавці, такі як News Corp (власник The Wall Street Journal), Axel Springer та Dotdash Meredith, уклали ліцензійні угоди з OpenAI.

OpenAI заперечує порушення, посилаючись на fair use.

Нещодавно суддя дозволив продовжити розгляд справи щодо порушення авторських прав.

Quoine Pte Ltd v. B2C2 Ltd (Сінгапур, 2019–2020).

На криптовалютній біржі Quoine через збій алгоритму були проведені угоди за неправильно завищеним курсом, після чого біржа скасувала ці трансакції. Компанія B2C2 подала позов, стверджуючи, що умови смарт-контракту не передбачали такого «відкату». Сінгапурський суд спочатку, а згодом і Апеляційний суд погодилися з позивачем: збій алгоритму – це ризик сторони, що його запустила, тому одностороннє скасування угод є порушенням контракту. Суд розтлумачив доктрину помилки крізь призму намірів програмістів під час кодування алгоритму.

В окремій думці лорд Менс, екссуддя Верховного суду Британії, зауважив, що «комп’ютери – це наймані працівники, а не господарі», закликавши адаптувати правові доктрини до алгоритмічної економіки.

Цей кейс продемонстрував, як традиційні догми контрактного права застосовуються до ситуацій, де рішення приймаються автономними системами.

Ухвала КГС ВС № 925/200/22 (Україна, 2024).

8 лютого 2024 року Верховний Суд зіткнувся з нетиповою ситуацією: адвокат, звернувшись із заявою про роз’яснення рішення, додав до обґрунтування визначення юридичного терміна, згенероване ChatGPT. Колегія суддів визнала такі дії зловживанням процесуальними правами, зазначивши, що посилання на штучний інтелект не може слугувати надійним джерелом доказової інформації, а подібна практика підриває авторитет суду та довіру до правосуддя (ухвала від 8 лютого 2024 року у справі № 925/200/22 про роз’яснення постанови Верховного Суду від 11.12.2023 у справі за позовом приватного підприємства «Агротрейд Групп»).

В окремій думці суддя висловила більш обережний підхід: саме собою цитування відповіді ШІ не є неповагою до суду за відсутності інших ознак недобросовісності (окрема думка від 8 лютого 2024 року у справі № 925/200/22 судді Верховного Суду Вронської Г.О.).

Ця ухвала – чи не найперший оприлюднений акт Верховного Суду в Україні, що прямо оцінює використання ChatGPT у судовому документі, і вона фактично окреслює межі допустимості ШІ-допомоги у вітчизняному судовому процесі.

Висновки

Враховуючи наведені виклики та судові справи, можна зробити висновок, що чинне право поки що не визнає ШІ творцем чи винахідником. Однак тривають дискусії щодо можливих рішень.

Одним із перспективних підходів є визнання прав на результат за людиною, яка сформулювала оригінальний та творчий промт (запит) для генерації контенту. У такому разі ШІ розглядався б як інструмент, а користувач – як носій творчого задуму і відповідальний суб’єкт. Концепція авторського права (права інтелектуальної власності загалом) передбачає, що його суб’єктом може бути тільки особа, наділена правоздатністю та певним обсягом дієздатності (критерії, які відсутні в машини). ШІ на цьому етапі є не більш як інструментом, таким як калькулятор або кулькова ручка, графічний планшет або програмні засоби для редагування растрових зображень. Певно, складнішим за механізмом свого функціонування, людиноподібним за інтерфейсом комунікації, але звичайним технологічним інструментом, що перебуває у розпорядженні людини, яка користується ним для отримання інтелектуального продукту. І всі права та обв’язки щодо прав інтелектуальної власності на цей продукт також виникають тільки в людини.

Лише поклавши в основу саме цей підхід, варто йти далі у вирішенні спорів, що виникають із охорони прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені за участі ШІ.

Автори статті: Ігор Мулярчук,
партнер, керівник практики
вирішення міжнародних спорів
АО Investment Lawyer Group
Ігор Галицький,
адвокат, заступник керівника практики
вирішення міжнародних спорів
АО Investment Lawyer Group, к.ю.н.

Джерело: ЮП