Через 5 років генерал Назаров все ж таки отримав вирок за збиття літака ІЛ-76, але поки що поліція не поспішає брати його під варту

Дніпровський апеляційний суд виніс рішення у справі генерала ЗСУ Віктора Назарова, якого звинувачують у недбалому ставленні до військової служби в бойовій обстановці, що призвело до тяжких наслідків. А саме до збиття терористами літака ІЛ-76 та смерті 49 військовослужбовців.

У грудні 2015 року в Павлоградському міськрайонному суді розпочався тривалий судовий процес. Вирок з’явився у березні 2017 року. Генерала засудили до 7 років в’язниці. Назаров не погодився і, залишаючись на свободі, оскаржував рішення в апеляції.

Тепер вирок набув законної сили і наступного тижня поліція вже може взятися за його виконання, а саме відправити Назарова за ґрати.

Замисел командира

На початку червня 2014 році з початком війни на Сході країни українські військові втрачали контроль над аеропортом Луганська і саме летовище фактично перебувало в облозі бойовиків. Захоплення терористами аеропорту різко змінювало співвідношення сил. Тому утримання Луганського аеропорту стало стратегічним завданням.

11 червня 2014 року на території штабу АТО в селі Довгеньке Ізюмського району Харківської області, військовослужбовцями штабу АТО під керівництвом Віктора Назарова розроблений Замисел застосування сил та засобів Збройних Сил України та інших військових формувань щодо прикриття військового кордону. Того ж дня Замисел підписав керівник АТО Віктор Муженко.

Йшлося про посилення дислокованої в аеропорту Луганська тактичної групи групи «Славутич. Планували перевезти додаткові сили і засоби повітряним транспортом.

В ніч з 13 на 14 червня 2014 року з Дніпропетровська до аеропорту Луганська з військовослужбовцями та майном збиралися летіти три літаки ІЛ-76 з десятихвилинним інтервалом в режимі радіомовчання, з вимкненими аеронавігаційними вогнями. Знеструмлену злітну смугу мали підсвічувати фарами автомобіля.

Територія аеропорту обстрілювалася. Але як пригадував пілот одного з літаків, генерал Черепенько особисто його запевнив, що літакам буде забезпечено прикриття. 14 червня 00 год. 30 хв. у Луганському аеропорту першим приземлився літак Мимрікова, а літак командира Бєлого, почали обстрілювати. Мимріков побачив вибух у повітрі і зрозумів, що літак, який летів слідом, збито. Після цього командиру третього літака Пасіченку дали команду повернутися на аеродром у Мелітополь. Літак, що загорівся впав на землю за межами аеропорту на відстані 5-8 км на схід від Луганська. Екіпаж першого літака, під командуванням Мимрікова, не міг злетіти через постійні обстріли терористичними групами і протягом тижня залишався в Луганському аеропорту, оточеному терористами.

Військове керівництво знало, що політ на аеродром Луганська буде здійснюватися, в тому числі, над територією противника.

З’ясувалося, що вдень і ввечері 13 червня 2014 року співробітники штабу Антитерористичного центру при СБУ передавали до штабу АТО інформацію, що дві групи бойовиків вирушили до Луганського аеропорту, озброєні переносними зенітно-ракетними комплексами і мають намір збивати всі літаки при посадці чи зльоті. Інформацію співробітники СБУ зафіксували під час прослуховування телефонної розмови учасників терористичної організації. Інформацію включили до довідок з оперативної обстановки в районі проведення АТО станом на 16 і 20 годину 13 червня 2014 року.

У судовому засіданні досліджувався наданий СБУ аудіо запис розмов двох осіб, які обговорювали, як перешкоджатимуть літакам ЗСУ робити польоти до Луганського аеропорту. Суд переконався, що співрозмовники відкрито обговорюють намір збивати літаки. На думку суду, така інформація заслуговує на увагу і мала бути врахована військовим керівництвом.

Але сам Назаров наполягав, що 13 червня 2014 року ніхто не повідомляв йому про групи бойовиків поблизу Луганського аеропорту. Нормативними документами нібито не передбачено складання довідок з оперативної обстановки в районі проведення АТО.

У суді виступили десятеро свідків з числа працівників СБУ, які підтверджували складання довідок і пересилання їх військовому керівництву. Голова Луганської облдержадміністрації розповідала, що напередодні трагедії на нараді оперативного штабу почула про бойовиків із ПЗРК, які мають намір збивати літаки. Тому, дізнавшись про катастрофу ІЛ-76 вона була шокована, що раніше отриману інформацію не взято до уваги.

І суд не мав підстав не довіряти цим свідкам.

Працівник штабу АТО пригадав, як 13 червня 2014 року близько 20 години він особисто передав генералу Назарову довідку з інформацією про бойовиків, які мали намір збивати літаки в районі Луганського аеропорту. Довідку вручили Назарову, тому що Муженко в цей час був у зоні проведення активної фази АТО на півдні Донецької області. Останній, зі слів свідка, ретельно досліджував дані про оперативну обстановку, олівцем робив позначки. Чи знайомився Назаров зі змістом довідки, свідку не відомо.

У судовому засіданні Назаров переконував, що не був службовою особою, обов’язки якої були юридично закріплені. Посада начальника штабу – першого заступника керівника АТО на території Луганської та Донецької областей не була визначена нормативно-правовими актами, отже, не існувало законодавчо закріплених службових обов’язків такої посадової особи. Обов’язки начальника штабу – першого заступника керівника АТО були розроблені ним особисто і зазначені лише в Положенні про штаб АТО на території Луганської та Донецької областей. Тому не міг бути єдиноначальником та приймати одноособово рішення.

Станом на 13 червня 2014 року в район проведення АТО було 16 успішних перельотів військовими літаками.

Назаров розповідав, що до штабу АТО надходила велика кількість різного роду інформації і мала підтвердження вона на 5-10%. 90% інформації була хибною, або обстановка на час її перевірки змінювалася. На нарадах, які проводилися 13 червня 2014 року о 21.30, 23.30 год. ніяких питань, пов’язаних з інформацією стосовно двох груп бойовиків не виникало. 14 червня 2014 року близько 00.30 годин за його розпорядженням черговий зателефонував і дізнався, що перший літак ІЛ-76 успішно здійснив посадку в Луганському аеропорту. Через декілька хвилин з телефонної розмови чергового він зрозумів, що другий літак ІЛ-76 збито.

Суд доказів, які б свідчили про помилку пілота літака не побачив. Член комісії, яка вивчала обставини катастрофи, дав свідчення, що пілот діяв правильно і якби літак не збили ракетою, то посадка була б успішною.

Суд аналізував показання свідків-військових і зробив висновок, що Назаров при виконанні Замислу в період з 11 по 14 червня 2014 року щодо організації безпеки польоту військово-транспортних літаків ІЛ-76 будь-яких управлінських рішень не прийняв, наказів, розпоряджень або вказівок щодо подолання засобів протиповітряної оборони противника не віддав, не забезпечив належну організацію та координацію діяльності структурних підрозділів штабу АТО.

14 червня 2014 року літак ІЛ-76МД, на борту якого перебувало 40 військовослужбовців зведеної парашутно-десантної роти 25 Окремої повітрянодесантної бригади та 9 членів екіпажу, а також озброєння та інше військове майно, при заході на посадку на аеродром Луганську був уражений терористами. В результаті авіакатастрофи загинули 49 військовослужбовців, повністю знищено вказаний літак та майно, яке знаходилося на його борту.

Позиція обвинувачення така: Назаров передбачав можливість настання зазначених тяжких наслідків, але легковажно розраховував на їх відвернення, чим допустив злочинну самовпевненість, тобто діяв із необережності. Дії генерала кваліфікували за ч.3 ст.425 ККУ як недбале ставлення до військової служби в бойовій обстановці, що спричинило тяжкі наслідки.

Апеляція і експертизи, які не допомогли

Павлоградський міськрайонний суд розглядав справу 1 рік та чотири місяці і присудив Назарову 7 років ув’язнення. Генерал з рішенням суду не погодився та подав апеляцію, яка тривала 3,5 роки. Весь цей час Назаров був на свободі і захищався перед обличчям Феміди.

Суд другої інстанції відмовив адвокатам у повторному дослідженні доказів. Задовольнили тільки клопотання щодо дослідження висновків експертів, які Павлоградський суд визнав недопустимими доказами.

Крім того, суд частково задовольнив клопотання захисту і в лютому 2019 призначив нову судово-комплексну комісійно-військову експертизу. Ця експертиза мала дати відповідь, чи міг генерал Назаров вжити заходи щодо попередження ураження літака, чи спричинені тяжкі наслідки у вигляді падіння літака і загибелі людей діями чи бездіяльністю Назарова.

9 грудня Дніпровський апеляційний суд почув останнє слово Віктора Назарова. Під час промови, генерал наголосив на тому, що нічого не порушував, а обвинувачення проти нього було побудоване на висновках брехливої експертизи.

– Згідно з висновком експертизи від 10.02.2015 року [яку проводив Київський науково-дослідний інститут судових експертиз] генерал Назаров винний. Ще була експертиза, яку ініціювали ми, та яку проводили на договірних умовах Львівський інститут. Згідно з висновком цієї експертизи, який був отриманий 28.05.2015 року, Віктор Назаров невинуватий. У його обов’язки не входило те, що йому інкримінує слідство. Тому судом була призначена ще одна експертиза. Проводив її знов КНДІСЕ. Висновки цієї експертизи були отриманні 19.05.2020 року. В ньому йдеться про те, що причиною загибелі людей був терористичний акт. Тобто з трьох проведених експертиз, дві вказують на те, що Віктор Назаров невинуватий, – каже адвокат генерала Михайло Турик.

Захисник Назарова підкреслив, що КНДІСЕ, який робив експертизи з різницею в п’ять років дав, різні висновки. Один, від 2015 року, вказує на те, що в збитті літака винний генерал, а другий, від 2020 року, що це сталося внаслідок теракту, що, на думку адвоката, виключає вину Назарова.

Прокуратура ж навпаки вважає правильним висновок своєї експертизи. Щодо результату експертизи 28.05.2015 року, яку робив Львівський інститут, та яка вказує на невинуватість Назарова, прокурори під час дебатів заявили, що він не може бути використаний як доказ, бо, на їхню думку, отриманий в порушення порядку проведення експертизи.

Одна з причин, чому висновок експертизи не такий як треба, – сторона захисту не надала договори, на підставі яких експерти проводили експертизу.

– У висновку зазначено, що виконання експертизи доручено комісії експертів. Там зазначені конкретні особи. Не зрозуміло, ким та на підставі чого проведення експертизи було доручено, як вбачається з документу, військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України. Вони не являються експертами і не мають права на проведення судових експертиз, – казав під час дебатів прокурор.

Адвокат Назарова стверджує, що копії договорів суду були надані.

– Всі договори в нас є. Ми їх надали суду. Договори є в матеріалах справи. Щодо експертів, то для експертиз, які робив КНДІСЕ, теж залучались люди, яких не можна назвати експертами. Наприклад експерт Рябоконь є військовим спеціалістом з озброєння. Свідоцтва, що він експерт – немає, – каже адвокат.

В обвинувальному акті вказано, що Віктор Назаров здійснив необережний злочин. Суд кваліфікував дії Назарова як злочин з непрямим умислом.

– Якщо б Віктор Назаров бажав, щоб літак був збитим, тоді, так, це злочин з прямим умислом. Але генерал цього явно не бажав! – сказав адвокат.

А ось що сказав про це сам Назаров, коли суд надав йому останнє слово.

– По суті, мене обвинувачують у неприпиненні терористичного акту. У вироку є висновок, який містить істотні суперечності. Так мова йде про те, що в результаті моє недбале ставлення до військової служби призвело до вчинення вказаного терористичного акту та повного знищення літака. Це взагалі якась нісенітниця. Як можна службову недбалість пов’язати з безпосереднім наслідком терористичного акту? Висновок про мою начебто причетність та обізнаність у підготовці терористичного акту, та наявності у мене можливості запобігти йому робить мене, мабуть, співучасником цього терористичного акту. Те, що суд визнав факт катастрофи літака наслідком теракту, що підтвердила і експертиза від 19.05.2020 року, виключає можливість притягнення мене до кримінальної відповідальності за недбале ставлення до військової служби, – сказав Назаров.

Також у своїй промові він наголосив, що запобігати, виявляти та припиняти терористичні акти повинні співробітники СБУ та МВС. Тож обвинувачення у неприпиненні теракту внаслідок якого було збито літак, генерал вважає незаконним.

В кінці свого виступу Назаров зазначив, що його вина не була доведена та попрохав скасувати вирок Павлоградського суду та справу закрити.

Однак Дніпровський апеляційний суд залишив вирок першої інстанції без змін.

Оголошення резолютивної частини ухвали, яку з нетерпіння чекали батьки загиблих десантників більше трьох років, зайняло менше хвилини: «Вирок залишити без змін!».

Після того як суддя закінчив виступ, в залі засідання зааплодували. Дехто з батьків загиблих військовослужбовців плакав.

– Треба було дітей залишати вдома, а йти воювати дорослим. А сталось так, як сталось… І ось тепер ми радіємо вироку, який отримав Назаров, радіємо грошам (суд задовольнив 39 позовів до Міністерства оборони по 500 тис. грн кожен). Та ніякі гроші не повернуть дітей. Ніякої радості тут немає. Але з’явилась надія, що в Україні можна добитися хоча б якоїсь справедливості. Може тепер, віддаючи накази, генерали три рази обдумають свої дії, – каже батько загиблого десантника Анатолій Горда.

Строк 7 років позбавлення волі для генерала батьки загиблих вважають малим.

– 7 років за 49 життів… Ой, не хочу навіть про це розмовляти. Це повний абсурд. Раніше за таке розстрілювали, – каже Анатолій Горда.

Мати загиблого Сергія Мірошниченка, якому було лише дев’ятнадцять років, тримає портрет сина та не стримує сліз.

– Це сльози радості. Вирок суду справедливий. Ми вже й не вірили, що винного у загибелі наших дітей покарають. Але це сталось, – плаче мати загиблого десантника та поспішає покинути будівлю суду.

Щодо генерала Назарова, то рішенням апеляційного суду він залишився незадоволеним.

– Я не визнаю рішення. Суд пішов по беспредєлу. Усі доводи, які були нами викладені в апеляційних скаргах… Ми не почули по ним ніяких обґрунтованих рішень. Почекаємо повний текст ухвали. Дебати пройшли на нашу користь. Як не дивно, сторона обвинувачення не коментувала висновки останньої експертизи, яка теж 100% на мою користь. Також суд проігнорував чисельні порушення, – сказав Віктор Назаров.

На думку генерала, вирок Павлоградського суду не скасували, бо судді злякались реакції громадськості.

– Не знаю, що відбулось і чому судді пішли по такому шляху, але те, що вони зробили не має ніякого відношення до правосуддя. Мабуть злякались суспільного резонансу. Ми будемо готувати касаційну скаргу та далі відстоювати свої права в Касаційному суді. Боротьби я не боюся. Мене нічим не залякати та не зламати. Я шість років тримав удар. Витримаю й далі. Скільки я проживу, буду боротися з цим ганебним вироком та дурнуватим правосуддям, – сказав Назаров.

На питання хто на його думку винний у трагедії, яка забрала життя 49 людей, генерал відповів наступне:

– Хто має відповісти за малайзійський боїнг? Хто має відповісти за 19 гелікоптерів та літаків, які були збиті? Це питання не юридичне, а політичне. Тоді була така ситуація. Людям треба було щось дати, щоб вони заспокоїлись, – каже Назаров.

З залу суду генерал Назаров пішов зі своїм адвокатом Туриком та дружиною Оксаною Назаровою, яка супроводжує чоловіка на судові засідання.

До речі, Оксана Назарова працює заступником директора департаменту у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.

Про те чому генералу присудили 7 років та відпустили додому, розповів адвокат потерпілих Віталій Погосян.

– Є порядок виконання судового рішення. Сьогодні рішення набрало чинності. Після цього документи будуть передані до Павлоградського суду, який виносив вирок. Потім Павлоградський суд в свою чергу передає документи до відділку поліції, де знаходиться Назаров. Після його візьмуть під варту. Це може бути десь тиждень-два, – сказав Погосян.

Щодо рішення Дніпровського апеляційного суду, то ним адвокат потерпілих залишився задоволений.

– Вважаю, що це рішення виважене. Воно винесено на підставі того, що ми з’ясували під час судового розгляду, який відбувся в повному обсязі. Та експертиза, про яку прохав обвинувачений Назаров була проведена. Вона виявила причино-наслідковий зв’язок між його діями та наслідками. У Назарова є можливість подати касаційну скаргу, але я вважаю, що вирок суду залишиться без змін, – сказав Віталій Погосян.

Проголошення повного тексту ухвали із висновками суду очікується наступного тижня.

Офіційно у збитті літака обвинувачують ватажка терористичної організації «ЛНР» Ігоря Плотницького. Його заочно судять у Красногвардійському суді Дніпропетровської області. Вироку щодо Плотницього ще немає, але судовий розгляд перебуває на фінальній стадії.

Джерело: Судовий репортер