Часи змінюються - суд виправдав жінку від убивства сусідки вхідними дверима - обвинувачення було "вбивство через необережність"

Малиновський суд Одеси виправдав жінку від убивства через необережність.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 24 листопада.

4 роки тому, 29 листопада 2016, обвинувачена святкувала день народження. Чоловік з товаришем нібито пішли запросити сусідів на святкування і вернулися побиті і закривавлені. Обурена громадянка пішла шукати кривдників свого чоловіка. Від сусіда почула, що бив чоловік, який винаймає кімнату у 86-річної бабусі. Далі обвинувачена нібито поконфліктувала із господинею на порозі її квартири і вдарила в голову дверима її ж квартири. Від цього удару бабуся впала і померла.

Згадайте новину: Велосипед треба нести у руках! Суд виправдав Наталію Саєнко, яка збила на пішоходному переході 15-річного велосипедиста

Ключовим свідком був квартирант бабусі. Він підтвердив, що того дня в нього був син із товаришем, які побилися із чоловіком обвинуваченої. Він був у туалеті, коли почув шум і крики в коридорі, вийшов і побачив, як сваряться бабуся і сусідка. Потім чув, як сусідка грюкнула дверима. Бабуся повернулась у квартиру і він не помітив, щоб закриття дверей їй зашкодила. Бабуся спитала, де його син, і він відповів, що той поїхав додому. Квартирант пішов, а за 15 хвилин повернувся у квартиру і побачив, що бабуся лежить на підлозі в коридорі. Квартирант намацав у бабусі гематому на голові, на потилиці. Наступного дня жінку госпіталізували до лікарні із діагнозом забій, гематома потилиці, де за кілька днів вона померла. Перед смертю бабуся сказала дочці, що її побила сусідка.

Сама обвинувачена заперечувала факт спілкування із сусідкою, але підтвердила, що спілкувалася із квартирантом потерпілої, який відмовився пояснювати, хто побив її чоловіка.

Суд виправдав жінку за відсутністю прямих доказів.

Так, дочка загиблої, зять та внучка не були свідками подій і розповідали про них тільки зі слів померлої.

При цьому спочатку у заяві про злочин мова йде про побиття, а згодом при переповіданні обставини, вже про поштовх, який призвів до падіння на підлогу і отримання травми. Для суду очевидним є протиріччя. Такий зміст показів, на думку суду, був викривленим в уяві першоджерела. Початком першої неприязні стало доволі грубе спілкування між потерпілою та обвинуваченою. Звідси і перші емоційні висловлювання бабусі родичам і лікарям. Загально відомо, що людей похилого віку (бабусі було 86 років) за своїм характером та сприйняттям життєвих обставин можливо порівняти із дітьми. Вони потребують більше уваги, більше толерантного та доброго ставлення до себе. Їх вразливість дуже часто при неправильному вислові призводить до образи. Навіть тон розмови ними відчувається занадто чутливо. Тому, яка вважає суд, перші слова бабусі про побиття і були образою за словесну суперечку з сусідкою. Коли ж з’ясовували деталі, то виявилося, що побиття не було і за побиттям вже розумівся поштовх. Але і поштовх теж не підтверджується наданими суду доказами. Про поштовх кажуть лише родичі, які передають таку інформацію зі слів померлої. Квартирант не чув і не бачив, щоб бабуся впала, а такий шум у квартирі мав відчуватися. Свідок бачив, як бабуся у звичному стані повернулася з порогу в квартиру. Він відлучився на 15 хвилин і тільки тоді побачив бабусю лежачою на підлозі і намацав гематому на потилиці.

Згадайте новину: ВС підтвердив вирок наймолодшій довічниці Сніжані Кругляковій, яка вбила свого опікуна та його колишню дружину

Обвинувачена заперечує взагалі будь-яке спілкування з загиблою, що, на думку суду, може свідчити про певне викривлення своїх показань з метою уникнення кримінальної відповідальності. Суд вважає, що така позиція обвинуваченої є природною. Вона дійсно може під певним страхом, у зв’язку з кримінальним переслідуванням дещо змінити свої показання. Але в даному випадку, спілкування з загиблою чи відсутність такого спілкування взагалі не впливає на зміст фактичних обставин, оскільки обвинувачується жінка саме в необережних діях які відобразились у закритті дверей, що не підтверджується жодним доказом.

З часу події, тобто з 29.11.2016 року по день настання смерті органом досудового розслідування не проведено жодних слідчих та процесуальних дій щодо встановлення дійсних обставин справи. Навіть не розглянуто заяву потерпілої від 30.11.2016 року, оскільки відомості до ЄРДР внесені лише 06.12.2020 року. Тільки після настання смерті особи, орган досудового розслідування почив проводити слідчі дії, які вочевидь не приносять жодного доказового результату, оскільки унікальної слідової картини вже не існує. І навіть, якщо і мали місце будь-які докази незаконних дій обвинуваченої, вони вочевидь втрачені. Про це свідчить огляд місця події, який жодних доказових результатів слідчому не приніс. Компенсуючи відсутність доказів, слідчий намагався їх штучно створити, залучаючи головного свідка квартиранта, пояснення якого викладав у протоколі огляду як доказ вини. І хоча навіть за змістом таких показів, неможливо встановити винність обвинуваченої, однак, слідчий намагався у будь-який спосіб довести таку вину.

Ці дії слідчого не є новими, а, як зазначає суд, випливають із радянського кримінально-процесуального права та найголовніше з радянського мислення. «Смерть людини призводить до думки, що хтось повинен за це відповідати. Але яким шляхом? За допомогою яких засобів? На жаль правоохоронну систему такі питання не хвилюють», – сказано у вироку.

Суд зазначає, що винність особи побудована органом досудового розслідування: 1) на показах з чужих слів, потерпілої (дочки загиблої), 2) на факті того, що був словесний конфлікт і на очах у свідка-квартиранта обинувачена закрила вхідні двері перед загиблою потерпілою. Вказані непрямі докази надали слідчому та прокурору право зробити твердження про вчинення вбивства через необережність.

Згадайте новину: Коронавирусная пандемия играет на руку убийцам. Они выходят на свободу

Але жодних доказів проникнення до сусідки квартири, а також умисного побиття бабусі не встановлено. Не підтверджений жодним доказом і поштовх бабусі , який призвів до падіння. Залишається припущення, що закриття вхідних дверей квартири загибла могла впасти.

Можливо уявити собі і падіння бабусі тільки в зв’язку з поганим самопочуттям або через ненавмисне спотикання об будь-який предмет в приміщенні, або у зв’язку з засмученим душевним самопочуттям, від конфлікту з сусідкою і частковою втратою свідомості.

Якщо припустити, що сусідка і спілкувалась з бабусею та навіть конфліктувала з нею, закриваючи перед нею вхідні двері квартири, вона не могла передбачити та навіть припустити можливість настання смерті бабусі, а тому і легковажно розраховувати на відвернення такої смерті. Закриваючи двері, жінка не повинна була діяти з більшою обачністю, оскільки не могла уявити, що це може призвести до будь-яких тяжких наслідків.

За такою «логікою» слідчого та прокурора, при кожному відкритті та закритті будь-яких дверей треба передбачати настання тяжких наслідків у вигляді смерті людини, яка стоїть за дверима.

Суд вирішив, що версія обвинувачення базується не припущеннях і виправдав жінку зе недоведеністю скоєння злочину.

Згадайте новину: Ігор Мостовий виправданий після засудження до довічного ув’язнення