Банкрутство юридичної особи - солідарна відповідальність керівника боржника у процедурі

Питання притягнення недобросовісного керівника боржника до солідарної відповідальності у процедурі формування ліквідаційної маси боржника в межах справи про банкрутство юридичної особи має вкрай важливе значення.

В умовах системного загострення фінансової й економічної кризи, поширення її на всі сфери суспільного виробництва, ризики неплатоспроможності суб'єктів господарювання стають поширеним явищем в економіці.

Неплатоспроможність суб'єктів господарювання та неможливість виконання грошових зобов’язань перед кредиторами призводить до поглиблення економічної кризи та має вкрай негативні наслідки.

У зв'язку із наведеним, питання добросовісності керівника боржника та виконання ним вимог законодавства, в тому числі, у сфері банкрутства, набуває особливого значення.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Крім цього, однією із основних засад цивільного законодавства, що притаманні всім правовідносинам, є справедливість, добросовісність та розумність

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) неплатоспроможність визначена як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Настання ознак неплатоспроможності боржника виходячи з положень статті 34 КУзПБ характеризується наявністю у боржника непогашених грошових зобов'язань (строк виконання яких настав) щодо двох та більше кредиторів, а також неможливість одночасного та повного погашення таких грошових зобов'язань.
З метою недопущення загрози неплатоспроможності суб'єкта господарської діяльності, який має непогашені грошові зобов'язання перед іншими особами, Кодексом України з процедур банкрутства (частина шоста статті 34 КУзПБ) встановлений обов'язок боржника в особі керівника у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Читайте статтю: Банкрутство юридичних осіб - як бути з кредиторами, які включені до санкційних списків або пов'язані із підсанкційними особами?

Нехтування керівником боржника вищевказаними вимогами Закону в кінцевому результаті призводить до порушення майнових прав кредиторів, спричиняє їм збитки, погіршує фінансовий стан боржника. Саме тому законодавець передбачив настання для керівника боржника негативних юридичних наслідків у вигляді солідарної відповідальності за незадоволення грошових вимог кредиторів.

При цьому, положеннями частини 6 статті 34 КУзПБ закріплена презумпція вини керівника боржника щодо недотримання покладеного на нього обов’язку із звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Проте, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2023 у справі № 927/149/22 наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв'язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов'язку, визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, у разі, коли керівник боржника, виходячи з закріпленого статтею 2 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності господарського судочинства, доведе обставину того, що негативний фінансовий стан боржника був ним передбачений та розрахований (або навіть запланований), і керівник обгрунтовано розраховував подалати фінансові труднощі в конкретний запланований строк, для чого вживав відповідних заходів та мав законні очікування відновлення платоспроможності боржника без звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий керівник може бути звільнений судом від солідарної відповідальності.

Під час надання правової оцінки даним обставинам, господарський суд в межах справи про банкрутство юридичної особи має дослідити відомості щодо активів боржника, розміру дебіторської заборгованості, яка підлягає стягненню на користь боржника, розміру запланованого прибутку боржника у звітному періоді, проаналізувати фінансову звітність боржника за попередні періоди.

Враховуючи, що встановлення загрози неплатоспроможності боржника потребує спеціальних знань, доцільним також є проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника.

Читайте статтю: Банкрутство фізичних осіб: вплив війни на процедуру. Судова практика

Згідно із Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції Наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) під час проведення аналізу визначаються:

• стан фінансово-господарської діяльності підприємства, структура його балансу (задовільна чи незадовільна) та обґрунтованість визнання підприємства неплатоспроможним;
• тенденції щодо динаміки основних показників ефективності діяльності підприємства;
• можливість використання санаційних процедур для поліпшення фінансово-господарського стану підприємства та виведення його з неплатоспроможного стану;
• наявність економічних ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

У разі, коли проведений фінансовий аналіз фінансово-господарського стану підтвердить ризики настання неплатоспроможності боржника та неможливість повного виконання грошових зобов'язань перед всіма кредиторами, керівник нестиме солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів власним майном.

Таким чином, визначальним в питанні притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності, який не звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи у визначені статтею 34 КУзПБ строки, є добросовісність та розумність керівника по відношенню як до боржника так і до кредиторів, врахування майнових прав та інтересів останніх, вчинення повноти дій, спрямованих на подолання фінансових труднощів й збільшення активів боржника, пошук ресурсів для погашення грошових вимог кредиторів, відсутність дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Автори статті: аспірант Київського університету права НАН України, адвокат Юридичної компанії "САЙКОМ" Антон Забарін та старший науковий співробітник Відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, к.ю.н. Марина Венецька.