Авторське право: нюанси реєстрації та передачі прав

Об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва. Це можуть бути комп’ютерні програми, музичні твори з текстом і без тексту, твори образотворчого мистецтва, фотографічні твори, ювелірні вироби, тощо. Не вичерпний перелік творів закріплений у статті 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права». Давайте розберемо: коли виникають авторські права, чи потрібно здійснювати реєстрації, фіксацію прав та особливості передачі майнових прав.

Реєструвати права чи ні? Приклади України та США

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Тобто така процедура не є обов’язковою.

Проте автор за власним бажанням може подати заявку на реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір. В результаті відомості про таку реєстрацію будуть опубліковані, автор отримає свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, відомості про реєстрацію авторського права на твір будуть занесені до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права.

Для чого може знадобитися свідоцтво? Наприклад, як доказ у судових справах щодо визнання авторського права на твір; для підтвердження наявності авторських прав при внесенні твору до митного реєстру; для засвідчення авторства при внесенні об’єкта авторського права до статутного капіталу. Свідоцтво підтверджує особу, яка має право на отримання авторської винагороди, а також може бути у нагоді при співпраці з іншими особами (продюсери, замовники тощо). Такий документ може бути пред’явлений покупцеві/набувачеві майнових прав на твір при їх відчуженні.

На території України реєстрацію авторського права здійснює Національний орган інтелектуальної власності. Важливо, під час розгляду заявки Національний орган інтелектуальної власності не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства.

Порядок реєстрації визначений в Постанові Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» від 27 грудня 2001 р. № 1756.

Залежно від того, щодо якого об'єкта авторського права подано заявку на реєстрацію, визначається у якій матеріальній формі подається примірник твору. Наприклад, літературні письмові твори − в друкованому вигляді на паперовому або електронному носії, комп'ютерні програми – у вигляді коду (вихідного тексту); твори образотворчого мистецтва − на електронному носії або на паперовому носії.

Розгляд заявки і прийняття рішення про реєстрацію авторського права на твір здійснюється протягом місяця від дати надходження до Національного органу інтелектуальної власності правильно оформлених документів заявки.

Окрім реєстрації авторського права в Україні, можна розглянути реєстрації та підтвердження прав в інших країнах. Це може бути доречним при міжнародних проектах, роботі з іноземними учасниками. Для прикладу розглянемо реєстрацію авторського права в Сполучених Штатах Америки через Бюро реєстрації авторських прав при Бібліотеці Конгресу США.

Для реєстрації необхідно підготувати примірник твору, заповнити бланк заявки, сплатити мито.

Заявку рекомендуємо подавати в електронному вигляді через платформу Electronic Copyright Office, оскільки це прискорює процедуру реєстрації. Оплата мита відбувається перед завантаженням копій творів у електронний файл (Electronic Copyright Office надає перелік прийнятних типів електронних файлів.

Електронну копію твору можливо завантажити, якщо дотримано одну з наступних умов: твір не опублікований; твір опубліковано тільки в електронному форматі; використання параметрів групової реєстрації для неопублікованих творів, серіалів, газет, бюлетенів, фотографій, коротких літературних творів в Інтернеті, внесків до періодичних видань або захищених тестових завдань; використання пілотної програми для реєстрації групи оновлень бази даних, що складаються переважно з фотографій; Бюро реєстрації авторських прав погоджується приймати електронні копії відповідно до спеціальної пільги.

Як правило, ви можете зареєструвати лише один твір за кожною заявкою, але з цього правила існують винятки. Кожен виняток має вимоги щодо прийнятності. Якщо ви не відповідаєте цим вимогам або не виконуєте їх, Бюро реєстрації авторських прав може зв’язатися з вами та повідомить про відкладення рішення про реєстрацію, або може відмовити у реєстрації.

Electronic Copyright Office пропонує кілька варіантів реєстрації кількох творів за допомогою однієї програми, зокрема, колективний твір, визначений законом про авторське право; група до 10 неопублікованих робіт, створених тим самим автором або співавторами; група опублікованих фотографій або група неопублікованих фотографій, створених тим самим автором; група випусків тієї самої серійної публікації, тієї самої газети або тієї самої розсилки; група коротких літературних творів в Інтернеті, група дописів тієї самої особи, які вперше були опубліковані в періодичному виданні, кілька творів, вперше опублікованих в одному підрозділі публікації та належать одному заявнику.

У заявці на реєстрацію ви можете вказувати як своє справжнє ім’я автора, так і псевдонім. Варто пам’ятати про те, що коли ви реєструєте своє авторське право в Electronic Copyright Office, ви робите публічний запис. Інформація, яку ви надаєте при реєстрації авторських прав, є загальнодоступною в мережі Інтернет.

Час, необхідний Бюро реєстрації авторських прав для обробки заявки, різниться залежно від кількості заявок, які Бюро отримує та оформляє на момент подання. Поточний час можна відслідковувати в Electronic Copyright Office. Середній час реєстрації − 6-8 місяців, якщо заявка подається в електронній формі, та 8-10 місяців (за звичайною процедурою у випадку пересилання документів поштовими службами).

Якщо пакет документів оформлено вірно, приймається рішення про видачу сертифікату. Фактично, це буде заповнена заявка при реєстрації.

Переваги реєстрації авторського права у США – встановлення факту належності авторських прав, треті особи вважаються попередженими про реєстрацію, оскільки дані про реєстрацію є відкритими та оприлюдненими для загального доступу; сертифікат є доказом авторства у судових інстанціях різних країн світу. Це також можливість захисту інтересів у суді, оскільки публікація буде здійснено у відкритих джерелах, та потенційна необізнаність порушника прав буде нівельована. Крім того, після реєстрації допускається стягненні компенсації та судових витрат.

Окрім реєстрації, додатковою гарантією прав автора є фіксація авторства на твір, шляхом публікації твору із зазначенням автора, відправлення поштою (електронна пошта, поштові служби) примірника твору на власну адресу, укладення угод (ліцензійні, авторські), використання онлайн-сервісів для фіксації, збереження творів на певну дату (вид, дати тощо)

Які права не можна передавати?

Невіддільні від особи автора немайнові права – це права, які є особистими та не можуть бути передані третім особам. Наприклад, лише особа, яка створила твір має право вимагати визнання свого авторства (шляхом зазначення імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо). Автору належить право вибирати псевдонім та вимагати його зазначення або ж забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо бажає залишитись анонімом. Невіддільним є право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Відчужувані права автора

Майновими правами автора на твір є: виключне право на використання твору, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» автор може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково.

Автор може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Особливості договору про передачу прав автора

Особливу увагу звертаємо на форму договору та його умови. Договір про передачу майнових прав автора укладається у письмовій формі та повинен передбачати наступні умови: предмет договору, способи використання твору, територія, на яку поширюються права, розмір і порядок виплати авторської винагороди, строк дії договору, а також інші умови, погоджені сторонами.

У договорі повинні бути узгоджені питання стосовно виду та характеру прав що за ним передаються, а також питання про те, відносно якого саме твору ці права діють. Тобто необхідно деталізувати у договорі ознаки твору, що дають змогу його ідентифікувати. А також, чітко вказати, які права передаються – виключні або невиключні.

Згідно зі ч. 3, 4 ст. 32 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

Істотні умови договору

Однією із найважливіших умов договору є спосіб використання твору. Серед яких: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічна демонстрацію і публічний показ; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат, відчуження іншим способом, імпорт примірників творів. Перелік визначений в ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» та не є вичерпним. У тексті договору обов’язково необхідно визначити як перелік прав, що за ним надаються, так і способів використання твору, які згідно з договором, дозволяється здійснювати.

Способи використання твору напряму залежать від типу чи виду об’єкта авторського права. Наприклад, розглянемо способи використання такого об’єкта як комп’ютерна програма. Комп’ютерну програму можна відтворювати будь-яким способом та у будь-якій формі без обмеження використання за прямим функціональним призначенням, записувати на будь-який матеріальний чи віртуальний носій (флешки, диски, сервери зберігання даних), дублювати, тиражувати, тобто е надавати об'єктивну форму, що допускає її функціональне використання. Програмне забезпечення використовується та розповсюджується у будь-яких-онлайн платформах для мобільних пристроїв та інших пристроїв (App Store, Google Play, Play Statiton store, XBox, Wii shop тощо).

Територію, на яку поширюється право, що передається, слід конкретизувати у тексті договору. Як територія дії авторського договору, може бути визначена територія України, територія окремої іншої країни, декількох країн, групи країн (наприклад, територія країн ЄС), територія всіх країн світу.

В авторському договорі також потрібно визначити форми авторської винагороди: одноразовий (паушальний) платіж, відрахування за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінований платіж.

Наступною істотною умовою є строк дії договору. Сторони договору можуть визначити будь-який строк його дії, проте він не може перевищувати строк дії авторського права (авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті).

Існують випадки, коли особа, яка передає майнові права на твір, насправді не створила певний твір і не набула майнових прав на нього, тобто не є його дійсним автором. Така ситуація є ризикованою для правонабувача майнових прав на твір, оскільки отримання майнових прав від особи, яка не є автором, може мати наслідки визнання договору недійсним.

Основний спосіб зменшити ризик придбання майнових прав на твір у особи, якій вони не належать – передбачити в договорі умови щодо гарантій. Автор повинен гарантувати, що на момент передання майнових прав на твір лише авторові належать виключні майнові права твір, їх не передано (не відчужено) третім особам, вони не перебувають у спільній частковій чи сумісній власності. Автор повинен взяти на себе обов’язок у випадку отримання правонабувачем претензій чи позовів від третіх осіб стосовно майнових прав на твір брати участь у вирішенні спорів.

Отже, в статті описано умови авторського договору, які, на мою думку, є основними та обов’язково повинні бути погоджені сторонами договору. Крім вищезазначених, автор і правонабувач можуть передбачити й інші умови, наприклад, щодо відповідальності у випадку несплати авторської винагороди чи відсутності оригінальності твору, про порядок передачі майнових прав, щодо конфіденційності інформації.

Права на твори, створені на замовлення та службові твори

У правовідносинах між автором (виконавцем) та замовником важливо врегулювати як питання створення твору, так і кому будуть належати, у якому обсязі майнові права на твір.

У договорі рекомендуємо чітко зазначати обсяг майнових прав, способи використання твору, момент передачі твору, строк, на який замовнику передані права на твір, територія їх дії. Тобто визначити, які права належатимуть замовникові, повністю чи частково, чи матиме змогу виконавець певним чином використовувати твір, чи буде позбавлений такого права.

Щодо питання визначення належності прав на твори, які створено в межах виконання трудового договору – у законодавстві наявна колізія. Розглянемо особливості належності прав на службовий твір на прикладі створення комп’ютерної програми.

Відповідно до ч. 2 ст. 429 Цивільного кодексу України: «Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором».

Законом України «Про авторське право та суміжні права» (ч. 2 ст. 16) закріплено: «Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем».

Спеціальний закон визначає належність виключних майнових прав на службовий твір – роботодавцю Цивільний кодекс України – працівникові та роботодавцю.

Цивільний кодекс України має вищу юридичну силу в системі галузевих правових актів. На сьогодні, відповідне питання судом вирішується на користь положення Цивільного кодексу України. Відповідна позиція зазначена у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав».

Аналогічне питання врегульовано й Угодою про асоціацію між Україною, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яку ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16.09.2014 (далі – Угода про асоціацію).

Відповідно до статті 181 розділу 9 Угоди про асоціацію «якщо комп’ютерна програма створюється найманим працівником на виконання своїх трудових обов’язків або відповідно до вказівок роботодавця, то роботодавцю належать усі виключні майнові права на створену таким чином комп’ютерну програму, якщо інше не передбачено контрактом».

Оскільки, Угода про асоціацію є міжнародним договором, що ратифікований Верховною Радою України та є вищим актом в ієрархії національного законодавства (частиною якого є міжнародні договори), відповідна колізія має вирішуватись на користь Угоди про асоціацію, тобто роботодавцю належать усі виключні майнові права на створену комп’ютерну програму в межах трудових обов’язків.

За для уникнення правових колізій, рекомендуємо у трудовому договорі прописувати кому належать виключні майнові прав на об’єкти інтелектуальної власності, що створені працівником в межах виконання трудових обов’язків

Висновки

За законодавством реєстрація авторських прав не є обов’язковою. Проте наша позиція з цього питання є однозначною – реєструвати. Головна мета таких рекомендацій – отримання додаткового доказу авторства, захист твору, відшкодування збитків у разі порушення прав автора та спрощення процесу доказування.

Зареєструвати авторське право можна як за національною процедурою в Україні, так і в інших країнах світу, наприклад, в ході співпраці у міжнародних проектах з іноземними партнерами.

Якщо автор передає майнові права іншій особі, чи особа є розробником певного твору на замовлення, укладайте договір. Врахуйте в ньому всі істотні умови − обсяг майнових прав, способи використання твору, територія, на яку поширюється право, що передається, форми авторської винагороди, строк дії договору, умови щодо гарантій. Зафіксуйте права, які передаються правонабувачеві чи замовникові, визначте чи матиме змогу автор або виконавець певним чином використовувати твір, чи буде позбавлений такого права.

Автор консультації: Barbashin Sergey