Автомобіль не захистять від арешту за борги попереднього власника ні довіреність, ні договір у простій письмовій формі, якщо він не переоформлений у встановленому порядку (ВС/КЦС у справі № 683/2694/16-ц від 30 жовтня 2019 р.)

Фабула судового акту: Кумедна історія та повчальне рішення суду або скупий платить двічі.

Внаслідок притаманної жадібності пересіченого автомобілі у нас купували, купують і будуть купувати «по доверенности». Це така дурня, яку перевершили лише мітинги на підтримку євробляхерів.

Так громадянин начебто придбав у юр. особи автомобіль 2004 року випуску по залишковій вартості і їздив на ньому обминаючи і цвях, і жезл. Через деякий час раптово з’ясувалося, що автомобіль у розшуку, під арештом і підлягає вилученню у зв’язку із боргами юридичної особи.

«Як так, я ж заплатив з нього гроші, і довіреність в мене є! Зараз і договір купівлі-продажу транспортного засобу у простій письмовій формі знайдеться. Все подаю до суду позов про визнання права власності.» Але стаття 392 ЦК України не допомогла.

Дуже смішним є пояснення громадянина у суді на питання суду: «Чому ж Ви не зняли з реєстрації автомобіль і не переоформили його на себе, якщо у Вас є договір купівлі-продажу? Ви ж розумієте що у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів власником автомобілю рахується юридична особа?» Громадянин: «У силу важких життєвих обставин та дійсності довіреності я не знімав та не ставив автомобіль на облік, не переоформив на себе право власності на нього.»

Під важкими життєвими обставинами мабуть слід розуміти відсутність грошей на сплату податків і зборів за переоформлення. А от на подання позову і оскарження відмовного рішення суду першої інстанції у апеляційному та касаційному порядку гроші знайшлися. Буває і так…

ВС залишаючи без задоволення касаційну скаргу зазначив, що оскільки перехід права власності від юридичної особи до громадянина не був оформлений у встановленому законом порядку, тобто автомобіль не був перереєстрований, то відсутні підстави для зняття арешту з автомобілю. А при наявності діючого арешту, переоформити автомобіль за стандартною процедурою неможливо. Навіть і при наявності довіреності, і при підписаному сторонами договорі (без нотаріуса). такі документи не породжують правових наслідків.

От і таке собі замкнуте коло…

Аналізуйте судовий акт: Видача довіреності на володіння автомобілем без належного укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним договором та не є підставою для набуття права власності на нього (Апеляц. суд Львівської області, справа № 450/2433/15, 12.04.17)

Зупинення продажу транспортного засобу шляхом арешту (в інтересах власника) (Ухвала Дарницького районного суду м.Києва від 23.04.2018р. Справа № 753/6473/18)

Довіренність за якою був придбаний "автомобіль" суд визнав удаваним правочином та визнав право власності повіреного на автомобіль (Пустомитівський районий суд Львівської області, суддя Данилів Є. О.).

"У володільця авто за довіренністю" можна забрати машину назавжди (Постанова ВСУ у справі № 6-688цс15 від 16 грудня 2015р.)

Лише компенсація: відчужене без письмової згоди одного з подружжя спільне майно іншим з подружжя не витребовується у добросовісного набувача (ВС/КЦС у справі № 755/20923/14-ц від 03 травня 2018р.)

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 683/2694/16-ц

провадження № 61-17988св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравто Ст», публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,

треті особи: Старокостянтинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницький області, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником -ОСОБА_2 , на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року у складі судді Завадської О. П. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравто Ст» (далі - ТОВ «Інтеравто Ст»), публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), треті особи: Старокостянтинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницький області (далі - Старокостянтинівський РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницький області), ОСОБА_3 , про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту.

Позов мотивовано тим, що 12 липня 2012 року він придбав за 56 тис. грн у ТОВ «Інтеравто Ст» м. Старокостянтинова автомобіль RENAULT Kango, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що було укладено договір купівлі-продажу. На виконання цього договору йому було передало свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та довіреність на володіння, розпорядження, користування указаним автомобілем. У силу важких життєвих обставин та дійсності довіреності до 12 липня 2017 року він не знімав та не ставив автомобіль на облік, не переоформив на себе право власності на нього.

У серпні 2016 року він дізнався, що належний йому автомобіль перебуває у розшуку та під арештом, у зв`язку з виконанням судового рішення про стягнення заборгованості з ТОВ «Інтеравто Ст» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». За таких обставин, він вважав, що його права, як власника автомобіля, є порушеними, тому просив суд визнати за ним право власності на спірний автомобіль та зняти з нього арешт.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року у задоволенні позовуОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу вчинений у простій письмовій формі, без зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків переходу права власності від продавця до покупця, а, отже, спірний автомобіль у власність позивача не переходив, у зв`язку з чим відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV відсутні підстави для зняття з нього арешту, тому у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV відсутні підстави для зняття з нього арешту.

Сам по собі договір купівлі-продажу від 12 липня 2012 року, вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

При цьому суд апеляційної інстанції послався на те, що для державної реєстрації транспортних засобів, які перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах державтоінспекції, крім документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не прийняті до уваги його доводи про те, що у нього виникло право власності з моменту передачі автомобіля за договором купівлі-продажу автомобіля, а не з моменту його державної реєстрації.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області зазначену цивільну справу.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Заперечення на касаційну скаргу

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», у якому банк просить відхилити касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому посилалось на те, що правильними є висновки судів про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV відсутні підстави для зняття з нього арешту.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 06 липня 2012 року власником автомобіля RENAULT Kango, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, є ТОВ «Інтеравто Ст» (а. с. 4).

За умовами договору купівлі-продажу, укладеного 12 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтеравто Ст» у простій письмовій формі, товариство продало вказаний автомобіль ОСОБА_1 за 56 тис. грн (а. с. 70-71).

Крім того, 12 липня 2012 року ТОВ «Інтеравто Ст» позивачу було надано довіреність (не посвідчену нотаріально), за якою уповноважило останнього вчиняти всі дії, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням указаним автомобілем (а. с. 7).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського управління юстиції у Хмельницькій області від 13 січня 2016 року при примусовому виконанні наказу № 924/455/15, виданого 30 червня 2015 року Господарським судом Хмельницької області, про стягнення з ТОВ «Інтеравто СТ» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» боргу у розмірі 397 275 грн 07 коп. накладено арешт на належне боржнику рухоме майно та оголошено заборону на його відчуження, у тому числі автомобіль RENAULT Kango, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а 05 травня 2016 року державним виконавцем оголошено розшук майна боржника (а. с. 57).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - Кравчуком В. М., задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За правилами статті 392 ЦК Українипозов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

З огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з-під арешту.

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, оскільки вважає, що набув права власності на транспортний засіб, на який було накладено арешт.

Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Отже, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV відсутні підстави для зняття з нього арешту.

При цьому суди правильно послались на те, що сам по собі договір купівлі-продажу від 12 липня 2012 року вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Також правильними є посилання судів на те, що для державної реєстрації транспортних засобів, які перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах державтоінспекції, крім документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку.

Доводи касаційної скарги про те, що право власності за договором купівлі-продажу автомобіля виникло у позивача з моменту передачі автомобіля за договором є безпідставними з огляду на зазначені вище обставини, яким судами надана належна правова оцінка про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку .

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович