Археологи знайшли найстаріше у світі похоронне вогнище, яке містить останки людини

В Африці виявлено похоронне вогнище, збудоване близько 9500 років тому, що дає змогу по-новому поглянути на складність стародавніх спільнот мисливців-збирачів. Про це пише The Guardian.

Дослідники стверджують, що вогнище, виявлене в скельній схованці біля підніжжя гори Хора на півночі Малаві, вважається найстарішим у світі, що містить останки дорослої людини. Це найстаріший підтверджений випадок навмисної кремації в Африці і перше вогнище, пов'язане з африканськими мисливцями-збирачами.

Цікаво, що загалом під час розкопок у 2017 і 2018 роках було виявлено 170 окремих фрагментів людських кісток - які, ймовірно, належать дорослій жінці зростом трохи менше ніж 1,5 метри - у двох групах, серед шарів попелу, деревного вугілля й осаду.

Однак череп жінки був відсутній, а сліди розрізів вказують на те, що деякі кістки були розділені в суглобах, а плоть видалена перед спаленням тіла.

"Немає жодних доказів того, що вони здійснювали будь-які акти насильства або канібалізму щодо останків", - сказала доктор Джессіка Серезо-Роман з Університету Оклахоми, яка очолювала дослідження.

Замість цього, за її словами, частини тіл могли бути видалені в рамках похоронного ритуалу, можливо, для того, щоб носити їх як пам'ятні речі.

Доктор Джессіка Томпсон, старша авторка дослідження з Єльського університету, сказала, що, хоча такі практики можуть здатися незвичними, люди все ж таки зберігають пасма волосся або прах родичів для розвіювання в значущому для них місці.

Дослідники заявили, що скельний притулок використовували як природну пам'ятку, з похованнями, що відбулися приблизно від 16 000 до 8 000 років тому. Крім повних скелетів, були знайдені невеликі колекції кісток різних людей. Доктор Ебет Савчук, співавтор дослідження з Клівлендського музею природної історії, сказала:

"Це підтверджує нашу гіпотезу про те, що деякі з відсутніх кісток кремованої жінки могли бути навмисно вилучені і використані як обереги для поховання в іншому місці".

Команда також виявила в багатті відщепи і наконечники, що залишилися після обробки каменю, які могли бути додані в рамках похоронного ритуалу.

Зазначається, що похоронне вогнище було розміром приблизно з двоспальний матрац, і для його будівництва й підтримання знадобилися б значні знання, навички та координація, а два скупчення кісток вказують на те, що тіло було переміщено під час кремації.

Хоча незрозуміло, чому жінці було надано таке особливе ставлення, вчені виявили, що принаймні одне багаття згодом було розведено безпосередньо над місцем похоронного багаття - можливо, на знак пам'яті.

Однак на цьому місці також виявлено сліди численних вогнищ, і Томпсон зазначає, що, ймовірно, цей притулок також використовувався для повсякденного життя.

У статті, опублікованій у журналі Science Advances, команда пише, що найдавніше відоме похоронне вогнище з людськими рештками було раніше знайдене на Алясці та датується приблизно 11 500 років тому - проте це було похоронне вогнище маленької дитини.

Важливо, що більшість спалених людських останків, датованих 8000 років тому або більше, не були знайдені в похоронних вогнищах, а до останньої знахідки найраніші підтверджені навмисні кремації, які були підтверджені в Африці, з'явилися лише близько 3500 років тому серед скотарів-неолітів.

Томпсон сказала, що відкриття того, що різні люди заслуговували на різне ставлення після смерті, "припускає, що за життя їхні соціальні ролі були набагато складнішими, ніж я коли-небудь уявляла, або принаймні ніж це зазвичай описують для тропічних мисливців-збирачів, особливо в такий давній період".

Джоел Айріш, професор антропології та археології Ліверпульського університету імені Джона Мурса, який не брав участі в роботі, привітав це відкриття. Він сказав:

"Те, що це така рання дата, і те, що вони були кочівниками, займаючись полюванням і збиральництвом, робить це ще більш дивним. У них явно були розвинені системи вірувань і високий рівень соціальної складності на цьому ранньому етапі".

Згідно з новим дослідженням, близько 18 000 років тому люди льодовикового періоду на території сучасної України, ймовірно, пережили надзвичайно суворий клімат, побудувавши частину своїх жител із кісток мамонтів. Кістки були спочатку знайдені недалеко від села Межиріч, приблизно в 110 кілометрах на південний схід від Києва.