Антирейдерський закон: зміни у порядку державної реєстрації

02 листопада 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності" від 03.10.2019 (надалі - Закон), яким передбачено суттєві зміни до порядку державної реєстрації бізнесу та нерухомого майна.

За задумом розробників Закону, його прийняття має усунути основні юридичні прогалини, які сприяють рейдерському захопленню нерухомого майна та корпоративних прав.

Проте, на практиці, Закон може значно ускладнити вчинення реєстраційних дій щодо юридичних осіб шляхом введення додаткових вимог щодо нотаріального засвідчення документів та збільшення вартості реєстрації бізнесу.

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

1. Акредитовані суб’єкти (державні та комунальні підприємства) позбавлені повноважень у сфері державної реєстрації.

З 02 листопада 2019 року реєстраційні дії можуть здійснювати лише державні реєстратори органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, а також нотаріуси (державні та приватні).

2. Запроваджено обов’язок державного реєстратора визначати обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, а також перевіряти повноваження представника особи на вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до Закону перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи - громадянина України здійснюється державним реєстратором шляхом отримання відомостей про фізичну особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи - іноземця або особи без громадянства здійснюється на підставі документа, що є підставою для його законного перебування в Україні (національного, дипломатичного, службового паспорту або іншого документу, що посвідчує особу).

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи України здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про юридичну особу, у тому числі про її установчі документи.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи - нерезидента здійснюється на підставі документа, що підтверджує реєстрацію такої особи у країні її місцезнаходження (витягу із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), та її установчих документів (їх копій), що легалізовані (консульська легалізація чи проставлення апостилю) у встановленому порядку, якщо інше не встановлено чинними міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі вчинення реєстраційних дій у сфері бізнесу установчі документи юридичної особи-нерезидента подаються лише у разі необхідності (випадків такої необхідності Закон не описує).

Таким чином, вчинення реєстраційних дій за участю юридичних осіб-нерезидентів буде істотно ускладнено, оскільки відтепер потрібно отримувати установчі документи (статут тощо) юридичної особи-нерезидента (легалізувати їх в іноземній державі, перекласти українською мовою та нотаріально завірити здійснений переклад в Україні). Усе це збільшить вартість і тривалість українських інвестиційних проектів для нерезидентів та може спонукати їх до обрання іншої більш простої для здійснення реєстраційних дій юрисдикції з метою структурування бізнесу чи придбання майнових активів.

3. Передбачено доступ державного реєстратора до державних реєстрів шляхом багатофакторної аутентифікації.

З метою запобігання випадкам несанкціонованого доступу до інформації в державних реєстрах планується запровадити багатофакторну аутентифікацію державних реєстраторів, які працюють з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі – Єдиний державний реєстр) та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно (надалі – Державний реєстр прав).

Передбачається, що для здійснення реєстраційних дій у вище наведених реєстрах, державні реєстратори не лише використовуватимуть кваліфікований електронний підпис, але й підтверджуватимуть операцію на мобільному телефоні, використовуючи систему MobileID.

Разом з тим, порядок багатофакторної аутентифікації державних реєстраторів ще має затвердити Кабінет Міністрів України (надалі – КМУ), а адміністратори реєстрів повинні створити для цього відповідну технічну можливість.

4. Запроваджено обов’язкове нотаріальне посвідчення довіреності для представництва юридичної особи під час проведення державної реєстрації.

Якщо раніше для звернення до державного реєстратора з документами для вчинення реєстраційних дій нотаріально засвідчена довіреність вимагалася лише для представника фізичної особи, то тепер й юридична особа, яка бажає уповноважити іншу особу діяти від її імені у сфері державної реєстрації, повинна нотаріально засвідчити видану представнику довіреність. Представники юридичних осіб більше не можуть для цілей вчинення реєстраційних дій користуватися довіреністю, виданою керівником юридичної особи (без нотаріального засвідчення). Без нотаріально посвідченої довіреності від імені юридичної особи може звертатися лише особа, зазначена у Єдиному державному реєстрі як особа, уповноважена подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи.

При цьому, державні реєстратори зобов’язані перевіряти дійсність нотаріально посвідчених довіреностей за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.
Такі нововведення істотно ускладнять управління бізнесом в Україні для іноземних інвесторів. Відтепер, материнська компанія не зможе надіслати довіреність представнику в Україні для внесення змін до відомостей про українську юридичну особу (дочірнє підприємство) або придбання майна в Україні. Учасники чи керівник іноземної компанії (окремі іноземні громадяни) змушені будуть особисто приїжджати в Україну для посвідчення довіреності в українського нотаріуса для того, щоб надати представнику повноваження на створення бізнесу чи придбання майна в Україні. Все це може істотно вплинути на плани іноземних компаній щодо розширення своєї присутності в Україні, оскільки такі бюрократичні моменти роблять нашу державу не привабливою для інвестування на фону інших країн Східної та Центральної Європи.

5. Підвищено відповідальності за порушення порядку проведення державної реєстрації.

Законом збільшено розмір штрафів за порушення посадовими особами порядку державної реєстрації (недотримання строку державної реєстрації, вимагання непотрібних документів тощо).

Так, за порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації встановлено штраф у розмірі від 400 до 600 НМДГ (6 800 - 10 200 грн), а за повторне протягом року вчинення порушення, - штраф від 500 до 1000 НМДГ (8 500 - 17 000 грн).

При цьому критерії, за якими визначатиметься ступінь відповідальності посадової особи за допущене порушення у сфері державної реєстрації, ще має затвердити КМУ.

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ БІЗНЕСУ

1. Запроваджено принцип екстериторіальності для державної реєстрації фізичних осіб-підприємців.

Закон передбачає повну екстериторіальність для державної реєстрації фізичних осіб-підприємців та обмежену екстериторіальність для юридичних осіб і громадських формувань.

Відтепер, зареєструвати фізичну особу-підприємця (ФОПа) можна у будь-якого державного реєстратора в межах території України незалежно від місця проживання фізичної особи. Юридичним особам і громадським формуванням, що не мають статусу юридичної особи, така можливість надана лише у разі реєстрації на підставі документів, поданих в електронній формі. У разі ж державної реєстрації юридичної особи чи громадського формування на підставі документів, поданих у паперовій формі, реєстраційні дії можливі лише за їх місцезнаходженням, але у межах відповідної області, міста Києва чи АРК.

2. Передбачено одночасність нотаріального посвідчення правочину про відчуження корпоративних прав та державної реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Закон передбачає, що державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, відбувається одразу після нотаріального посвідчення правочину про відчуження частки у статутному (складеному) капіталі юридичної особи або відразу після видачі свідоцтва про право на спадщину на частку у статутному (складеному) капіталі юридичної особи, і проводиться лише тим нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію.

Проведення після вчинення нотаріальної дії одним нотаріусом державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу іншим нотаріусом допускається лише за наявності поважних причин та за умови попереднього письмового повідомлення територіального органу Міністерства юстиції України.

Також залучення іншого нотаріусу для вчинення реєстраційних дій допускається у разі смерті нотаріуса, який вчинив нотаріальну дію, оголошення його померлим чи безвісно відсутнім, якщо нотаріус за станом здоров’я не може вчинити реєстраційні дії, припинення або зупинення діяльності нотаріуса, неможливості дотримання встановленого строку здійснення реєстраційної дії.

При цьому, передача іншому нотаріусу заяви про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу здійснюється за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру відповідним територіальним органом Міністерства юстиції України.

Водночас, положення про одночасність нотаріального засвідчення та державної реєстрації змін не застосовуються до:

1) акціонерних товариств (АТ);

2) товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ);

3) товариств з додатковою відповідальністю (ТДВ).

Також відповідні положення не застосовуються у разі нотаріального посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов’язується з настанням певної обставини (наприклад, посвідчення правочину з відкладальною умовою).

Тобто, у разі нотаріального посвідчення договору про відчуження частки у статутному капіталі ТОВ, ТДВ чи АТ, можна звернутися до іншого нотаріуса чи державного реєстратора для проведення державної реєстрації змін до відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі.

У випадку ж з іншими юридичними особами (приватні підприємства, кооперативи, державні чи комунальні підприємства тощо) державну реєстрацію змін може здійснити лише той нотаріус, який посвідчив договір про відчуження корпоративних прав або видав свідоцтво про право на спадщину. Фактично щодо таких юридичних осіб запроваджена монополія нотаріусів на здійснення державної реєстрації змін, оскільки лише нотаріуси можуть одночасно посвідчувати правочини та проводити реєстраційні дії. Державні реєстратори органів місцевого самоврядування чи місцевих державних адміністрацій здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (крім ТОВ, ТДВ чи АТ) не зможуть, оскільки не мають права на вчинення нотаріальних дій, які у даному випадку є необхідною передумовою для вчинення реєстраційних дій.

3. Встановлено обов’язкову письмову форму договору про відчуження корпоративних прав.

Відповідно до Закону договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.

Від наміру запровадити нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу корпоративних прав, який був у Законі на стадії його розгляду до першого читання, відмовилися.

4. Нотаріально засвідчені документи, на підставі яких проводиться державна реєстрація, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.

З 02 листопада 2019 року на спеціальних бланках нотаріальних документів викладається при нотаріальному засвідченні:

1) рішення органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі (крім рішень, створених на порталі електронних сервісів з використанням кваліфікованого електронного підпису);

2) передавальний акт;

3) розподільчий баланс.

Окрім того, запроваджується обов'язковість використання спеціальних бланків нотаріальних документів для оформлення таких документів щодо ТОВ та ТДВ:

1) рішення загальних зборів учасників про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;

2) рішення загальних зборів учасників про виключення учасника з товариства;

3) заяви про вступ до товариства;

4) заяви про вихід з товариства;

5) акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Вимога щодо нотаріального засвідчення з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів не застосовується у разі державної реєстрацію змін до відомостей про ТОВ чи ТДВ на підставі документів, створених на порталі електронних сервісів та підписаних кваліфікованим електронним підписом.

Державний реєстратор перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.

Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються КМУ.

Разом з тим, вимога щодо обов’язкового використання спеціальних бланків нотаріальних документів для викладення корпоративних документів суперечить проголошеній політиці дерегуляції та спрощення ведення бізнесу, оскільки повертає в українську правову систему архаїчні "спеціальні бланки", на яких учасники юридичної особи мають викладати своє волевиявлення. Особливо ускладнить це нововведення діяльність іноземних компаній та громадян, які ведуть бізнес в Україні, оскільки для особистого прийняття рішення щодо української юридичної особи вони змушені будуть приїхати в Україну та викласти своєю волевиявлення в українського нотаріуса. Окрім того, спеціальні бланки роблять фактично неможливим проведення загальних зборів учасників українського товариства закордоном та виключають можливість підписання рішень органів управління юридичної особи поза межами офісу нотаріуса.

В цілому, запровадження спеціальних бланків нотаріальних документів безумовно призведе до підвищення вартості реєстраційних дій та ускладнення їх процедури. Питання про те, чи додаткові нотаріальні засвідчення вирішують проблему рейдерства залишається відкритим, однак такий крок законодавця однозначно ускладнить ведення бізнесу в Україні, що може негативно позначитися на її інвестиційному іміджі та погіршити економічні показники.

5. Заплановано впровадити механізм автоматичного повідомлення про вчинені щодо юридичної особи реєстраційні дії.

Закон передбачає право учасників та керівника юридичної особи на безоплатній основі в режимі реального часу отримувати інформацію про факт подання або прийому документів для проведення реєстраційних дій щодо такої юридичної особи.

Порядок такого повідомлення ще має визначити КМУ.

Така зміна безумовно є позитивним кроком у боротьбі з рейдерством, однак поки не реалізовано більшість раніше анонсованих електронних сервісів у сфері державної реєстрації, оцінювати ефективність нового механізму зарано.

6. Передбачено проведення автоматичного моніторингу ризикованих реєстраційних дій.

Закон передбачає здійснення автоматичного моніторингу ризикованих реєстраційних дій.

Однак, для цього ще потрібно доопрацювати програмне забезпечення Єдиного державного реєстру, а Уряд має затвердити критерії ризиковості реєстраційних дій.

ТОВ ТА ТДВ: НОВІ ВИМОГИ ДО СТАТУТІВ

1. Спрощено порядок погодження товариством значних правочинів.

Згідно з новою редакцією ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (надалі – Закон про ТОВ) рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Тобто, відтепер не потрібно порівнювати ціну правочину для віднесення його до категорії значних з вартістю чистих активів за останній квартал. Для цих цілей достатньо взяти показники останньої затвердженої фінансової звітності (як правило, річної).

Також Закон передбачає право учасників передбачити у статуті, інший ніж у Законі про ТОВ, порядок надання згоди на вчинення значних правочинів. Наприклад, учасники можуть взагалі скасувати потребу у погодженні товариством значних правочинів (надати директору право на самостійне вчинення значних правочинів без згоди загальних зборів учасників) або збільшити ринкову вартість предмету правочину (до 60 або більше відсотків вартості чистих активів), при досягненні якої потрібна згода загальних зборів учасників.

Такі норми суттєво спростять діяльність ТОВ, оскільки учасники можуть відмовитися від процедури погодження значних правочинів, якщо не бачать у ній потреба. Однак, до внесення відповідних змін до статуту слід підходити дуже зважено, аби зберегти необхідний контролю за фінансовою діяльністю виконавчого органу та не втратити можливість блокувати укладення невигідних для товариства правочинів.

2. Остаточно скасовано положення про необхідність згоди учасників на вступ до товариства спадкоємця чи правонаступника учасника.

Законом усунена суперечність, яка існувала між Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (надалі – Закон про державну реєстрацію) та Законом про ТОВ, і скасовано для цілей державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ необхідність подання нотаріально засвідченої згоди інших учасників для вступу до товариства спадкоємця чи правонаступника учасника. Для вчинення відповідних реєстраційних дій спадкоємцю чи правонаступнику учасника достатньо подати державному реєстраторові нотаріально засвідчену заяву про вступ до товариства, викладену на спеціальному бланку нотаріальних документів.

Таким чином, в статуті ТОВ заборонено передбачати додаткові умови для вступу до товариства спадкоємців чи правонаступників учасника в порядку спадкування (правонаступництва).

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

1. Запроваджено принцип одночасності вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав.

Принцип одночасності передбачає, що нотаріальні та реєстраційні дії щодо нерухомого майна проводяться одним нотаріусом, який вчиняє ці дії одну за одною.

За загальним правилом, виключно нотаріус, який вчинив нотаріальну дію з нерухомістю, об'єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав або їх обтяжень, проводить державну реєстрацію цих прав чи обтяжень, проте є винятки.

Так, у разі нотаріального посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов’язується з настанням певної обставини (наприклад, правочину з відкладальною умовою), а також у разі, якщо у результаті вчинення нотаріальної дії утворюються нові об’єкти нерухомого майна, що потребує здійснення власником дій, спрямованих на формування (створення) нерухомого майна, державна реєстрація прав проводиться після настання потрібної обставини, формування (створення) нерухомого майна будь-яким державним реєстратором.

Окрім того, заява про проведення державної реєстрації прав після вчинення одним нотаріусом нотаріальної дії може бути передана іншому нотаріусу для здійснення реєстраційних дій через Державний реєстр прав територіальним органом Міністерства юстиції України за наявності поважних причин (смерті нотаріуса, оголошення його померлим чи безвісно відсутнім, якщо нотаріус за станом здоров’я не може вчинити реєстраційні дії, припинення або зупинення діяльності нотаріуса тощо).

2. Передбачено ретельну перевірку речових прав, що виникли до 2013 року, перед державною реєстрацією.

Під час проведення державної реєстрації речових прав, що виникли до 01 січня 2013 року, у разі відсутності необхідних відомостей в державних реєстрах або якщо заявник не надав необхідні документи, державний реєстратор зобов'язаний запитати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства, яке діяло до 2013 року, проводили реєстрацію прав, інформацію (довідки та засвідчені копії документів тощо), що підтверджує правомірність такої державної реєстрації.

При цьому, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у разі неподання заявником чи неотримання з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній чи паперовій формі інформації, що містять відомості про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права.

Разом з тим, проблема реєстрації речових прав, що виникли до 2013 року, не буде вирішена запровадженням додаткових бюрократичних процедур. Остаточно вирішити проблему захисту права власності можна лише шляхом наповнення Державного реєстру прав, який почав функціонувати 01 січня 2013 року, інформацією про усі зареєстровані до 2013 року речові права, яка зараз розпорошена у різних формах по відомчих інформаційних базах різних органів влади і підприємств. Лише після того, коли уся інформація про права на нерухоме майно буде оцифрована та розміщена у межах одного реєстру з високим ступенем захисту, зникнуть підстави для рейдерського захоплення майна через неналежне зберігання і облік відомостей про речові права на нерухоме майно.

3. Заплановано впровадити механізм автоматичного повідомлення про вчинені щодо нерухомого майна реєстраційні дії.

Закон передбачає, що про факт подання чи отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав має невідкладно повідомити власника об’єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, а також користувача чи обтяжувача цього майна.

Порядок такого повідомлення буде визначено КМУ, а технічну можливість має реалізувати адміністратор Державного реєстру прав.

4. Змінено порядок державної реєстрації прав на будинок (споруду) та земельну ділянку, розташовану під ним.

Відтепер, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об’єкт незавершеного будівництва з одночасним набуттям права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об’єкти незалежно від кількості документів, що посвідчують право власності на зазначене майно. Раніше одну заяву можна було подати не тільки у разі набуття права власності на земельну ділянку під будинком (спорудою), а й у разі набуття будь-якого іншого речового права на відповідну земельну ділянку (права оренди, постійного користування тощо).

5. Врегульовано окремі питання взаємодії з Державним реєстром прав.

Відповідно до Закону заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі може бути подана лише у разі підписання її заявником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри (насамперед – це кваліфікований електронний підпис).

Разом з тим, витяг з Державного реєстру прав у паперовій формі може надаватися заявнику з проставленням підпису та печатки не лише державного реєстратора, а й адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі отримання витягу шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг).

ВИСНОВОК

Отже, Закон запроваджує ряд прогресивних новел, які за умови правильного їх практичного втілення можуть зменшити кількість рейдерських захоплень в Україні. Однак, комплексних інституційних змін, які б забезпечували непорушність права власності, Закон не пропонує. Більше того, окремі його положення істотно ускладнюють вчинення реєстраційних дій, вводять додаткові бюрократичні процедури, які не стануть реальною перешкодою для незаконного захоплення бізнесу чи майна, але спроможні суттєво погіршити умови для інвестування в Україні.

Джерело: Law Growth