Аліменти з “неочікуваного” виду доходу - сум компенсації податку на доходи фізичних осіб

Не вдаючись в рамках цієї статті в умови реалізації права на аліменти кожною з вказаних категорій осіб, зазначимо, що постановою уряду чітко визначено перелік тих видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, а також види доходу, які врахуванню не підлягають.

Цей перелік було затверджено ще 26 лютого 1993 року постановою Кабінету міністрів України № 146 “Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб”.

Згідно пункту 8 вказаного Переліку з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема, додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Певні категорії осіб, а саме громадяни України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особи, звільнені із служби мають право на щомісячну грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат цим категоріям осіб (пункт 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року).

Ставка податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2016 р. становить 18 % бази оподаткування більшості доходів, зокрема: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) особі у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. До 01.01.2016 р. вона становила 15% або 20%.

За пунктом 3 Порядку виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (пункт 4 Порядку).

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Таким чином, законодавством чітко визначено, що компенсація сум податку на доходи фізичних осіб, який наразі складає 18%:

• здійснюється на щомісячній основі;

• виплачується разом із грошовим забезпеченням відповідної категорії громадян за рахунок коштів, які є джерелом доходів цих осіб;

• здійснюється для компенсації втрат доходу, під якими в даному випадку мається на увазі саме утримання податку на доходи фізичних осіб, що прямо визначено положеннями вищенаведеного Порядку;

• спрямовується виключно на виплату компенсації втрат доходів у зв'язку з утриманням податків, тобто, така виплата з бюджету не може бути спрямована на інші цілі, окрім як повернення відповідної категорії громадян у фінансове становище, яке існувало до нарахування податку на доходу фізичних осіб, тобто є поверненням доходу вказаних осіб;

• компенсується (виплачується) військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.

Логіка введення законодавцем процедури компенсації податку на доходи фізичних осіб, а не, наприклад, податкової пільги, спрямована, насамперед, на уникнення порушення принципу загальності оподаткування створенням окремої категорії “привілейованих” громадян, а також пов'язана із суттю бюджетного процесу. Зокрема, податкова пільга - це недоотримання коштів бюджету, яку неможливо достовірно прослідкувати, натомість, компенсація - це видатки бюджету, які можливо порахувати та про які можливо чітко прозвітувати.

Однак, незалежно від суті правового механізму виплати цих коштів, компенсація податку на доходи фізичних осіб спрямована на збільшення розміру отриманого доходу особами, визначеними пунктом 168.5 статті 168 ПК України, та здійснюється на постійній основі.

Пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів від 26 лютого 1993 року № 146 передбачено виключний перелік виплат, з яких законом заборонено утримувати аліменти, а саме утримання аліментів не провадиться з:

1) вихідної допомоги при звільненні і сум неоподаткованого розміру матеріальної допомоги;

2) компенсації працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;

3) допомоги на лікування;

4) допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами;

5) компенсаційних виплат при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість;

6) польового забезпечення, надбавок до заробітної плати й інших сум, які виплачуються замість добових і квартирних;

7) компенсаційних сум, які виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу;

8) матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю;

9) вартості безкоштовного надання квартир та комунальних послуг;

10) одноразової допомоги при народженні дитини;

11) державної допомоги на поховання;

12) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

13) допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

14) допомоги малозабезпеченим сім'ям з дітьми;

15) соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям;

16) державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю, а також надбавки на догляд за особою з інвалідністю з дитинства та дитиною з інвалідністю, що передбачені Законом України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”;

17) допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років;

18) тимчасової державної допомоги, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину;

19) субсидій готівкою для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

20) щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення;

21) вартості речового, продовольчого забезпечення або його грошової компенсації;

22) дотацій на обіди, вартості путівок до санаторіїв і будинків відпочинку, що надаються за рахунок коштів підприємств та організацій;

23) базової соціальної допомоги, наданої відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2025 р. № 371 “Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги”.

Як бачимо, компенсація сум податку з доходів фізичних осіб має постійний характер та не входить до вищезазначеного Переліку виплат, з яких законом заборонено утримувати аліменти, передбачених пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів від 26 лютого 1993 року № 146, а, отже, за самою своєю суттю є доходом, який має бути врахований під час визначення розміру аліментів на утримання дитини, іншого з подружжя, батьків тощо.

Нам вдалося довести вищезазначену правову позицію у трьох судових інстанціях у рамках представництва інтересів клієнта (стягувача у виконавчому провадженні про стягнення аліментів на дитину) у справі № 759/12238/15, яка була розглянута Верховним Судом 09 березня 2026 року й у ній винесена відповідна постанова та залишено в силі судові рішення нижчестоящих судів.

Таким чином, діти, батьки, інший з подружжя значної категорії осіб (військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також осіб, звільнених із служби), можуть завдяки сформованій практиці та правовій позиції Верховного Суду у справі № 759/12238/15 ініціювати перерахунок сплачених їм аліментів. І, повірте, суми їх порадують, проте без судових процесів може й не обійтися.

Автор статті: Леся Дубчак, Адвокат, кандидат юридичних наук, доцент