Аліменти на дитину, яка продовжує навчання

Не кожен абітурієнт може бути зарахований на навчання до вищого навчального закладу на бюджетне місце.

І альтернативою для здобуття вищої освіти є навчання за контрактом.

Обов’язок по оплаті за навчання покладається на батьків абітурієнта.

Добре, коли між батьками існує домовленість, хто буде нести витрати на навчання – в двох чи один з батьків.

Проте, трудніше знайти порозуміння батькам, коли вони розлучилися та один із батьків ухиляється від сплати аліментів на дитину.

Так, відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України (надалі – СК) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Статтею 199 СК України визначено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Для того, щоб стягнути аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, необхідно звернутися з позовом до суду. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч. 3 ст. 199 СК України).

В цьому разі розмір аліментів визначається судом у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 1 ст. 200 СК України).

При визначенні розміру аліментів суд враховує наступні обставини:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно розʼяснень викладених в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, якщо повнолітня дитина продовжує навчання, а один із батьків відмовляється від сплати аліментів у добровільному порядку, інший із батьків має право на звернення до суду з відповідним позовом.

Для подачі позову до суду необхідно документально підтвердити, що дитина буде навчатись або вже продовжує навчання у навчальному закладі.

Після розгляду справи судом і у разі позитивного рішення, необхідно отримати виконавчий лист та звернутися з ним до відповідного відділу державної виконавчої служби за зареєстрованим місцем проживання платника аліментів.

Іноді бувають випадки, коли дитини навчалась в навчальному закладі, проте згодом буда відрахована, наприклад за академічну неуспішність.

В цьому випадку, у зв’язку з припиненням дитиною навчання, стягнення аліментів припиняється.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

- Справа № 643/2471/16-ц, ухвала ВССУ від 14.06.2017р.: «Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця з 02 березня 2016 року до 30 червня 2018 року, на час навчання сина в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут», але не більше ніж до досягнення ним 23 років»

Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження посилаючи на те, що: «задовольняючи позов частково та визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10 60 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що відповідач є працездатною особою, який зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітнього сина, оскільки останній потребує матеріальної допомоги у зв'язку із навчанням в університеті».

- Справа № 694/1435/16-ц, ухвала ВССУ від 20.06.2017р.: «Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 аліменти на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 25 жовтня 2016 року і до досягнення сином 23-х років. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 18 травня 2017 року рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2017 року змінено у частині розміру стягуваних аліментів, а саме зменшено його з 1/4 частини до 1/5. У частині стягнення витрат на правову допомогу рішення суду першої інстанції скасовано, у цій частині вимог відмовлено.»

Суд касаційної інстанції погодився, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що відповідач може сплачувати аліменти на повнолітнього сина, оскільки є працездатним, і у судовому засіданні апеляційного суду погодився на сплату аліментів у частці 1/5 заробітку (доходу). Такі обставини відповідачем не спростовані. При цьому апеляційний суд врахував наявність на утриманні у відповідача іншої дитини-інваліда.

Автор статті: директор ЮК МИКО Клок Валентина